Справа № 2а-5660/2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2011 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Антоненко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
17.10.2011 році позивач звернулась з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Луганській області в якому зазначила, що вона має правовий статус „дитини війни”, відповідачем не виплачувалося підвищення до пенсії в повному обсязі, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду Украйни в Ленінському районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати щомісячну соціальну допомогу згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” неправомірною; зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Луганська нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 22.05.2008 року по наступний час та з наступним начисленням.
Позивач до початку судового засідання надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи його було сповіщено належним чином, але ним було подано заяву, у який просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 20.10.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 у частині вимог за період з 22.05.2008 року по 17.04.2011 року було залишено без розгляду.
Ухвалою визначено провести розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач має статус дітей війни, що підтверджується копією посвідчення.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме стаття 6 була викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 року зазначені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнаються і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач, як особа що має правовий статус «дитина війни», має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з 22.05.2008 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті зазначеного підвищення передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у відповідний період є незаконними.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується до встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Виплата позивачу підвищення пенсії повинна відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
У зв’язку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому –зобов’язання виплачувати допомогу довічно, у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491- VI від 14.06.2011 року Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було доповнено пунктом 4. Визначено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". ОСОБА_3 набрав чинності 18.06.2011року. На виконання п.7 Закону україни «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат , що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка відповідно до п.5 Указу Президенту України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»від 10.06.1997 року набрала чинності з 23.07.2011 року, у зв’язку із зазначеним суд вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню до 22.07.2011 року. За таких, підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.
На підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 3, 6-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірною.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 17.04.2011 року по 22.07.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя: М.В. Антоненко