Судове рішення #19728411

 


Справа № 11-712/11 Головуючий у І інстанції Подалюка О.Ф.

Категорія - 286 ч.2 КК України Доповідач Воронцова С. В.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 10 листопада 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:


Головуючого-суддіВоронцова С. В.


суддів:                        Миронцова В.М., Трейтяк О.П.,

з участю:

прокурора                   Щербака О.В.,

захисника-адвоката   ОСОБА_2,

потерпілої                   ОСОБА_3,

засудженого                ОСОБА_4,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2011 року,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А :

           Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кошовка, Чернігівського району Чернігівської області, громадянин України, з професійно технічною освітою, не працюючий інвалід, ІІІ групи, проживає по АДРЕСА_1, одружений, який має на утриманні дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше  не судимий.

            Засуджений за  ч. 2 ст. 286 КК України  на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

          Стягнуто із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_3 1554,81 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Для забезпечення відшкодування цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 звернуто стягнення на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 та автомобіль марки „Урал 375” р.н. НОМЕР_1, що на праві власності належать ОСОБА_4

          Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

             Як встановив суд, ОСОБА_4, в ніч з 30 жовтня 2009 року на 31 жовтня 2009 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки „Citroen Berlingo” р.н. НОМЕР_2 та рухаючись на 13 км – 36 метрів автомобільної дороги сполученням „Чернігів-Любеч-КПП Славутич”, зі сторони смт. Любеч, Ріпкінського району в напрямку м. Чернігова, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки автомобіля, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6.

          В результаті порушення ОСОБА_4 вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 „б”, 2.9 „а”, 12.3 Правил дорожнього руху України,, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, які знаходяться у причинному зв’язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, тобто: закритої травми грудної клітини, крововиливів в м’які тканини спини, переломи вістюкових паростків 2-4 грудних хребців, розриву лівого грудино-ключичного з’єднання, прямого перелому 6 лівого ребра по лопатковій лінії з розривом плеври та підлеглої долі лівої легені, забою тканин лівої легені, перелому крила лівої лопатки, закритої непроникаючої черепно-мозкової травми, перелому верхньої щелепи, крововиливу в м’які тканини потиличної ділянки, суцільного субархаідального крововиливу практично над всією поверхнею обох півкуль та мозочка, закритих переломів правих велико та малогомілкових кісток на межі середніх та нижніх третин, від яких помер на місці пригоди.

          Не погодившись з вироком, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини засудженого, просить змінити вирок місцевого суду в частині збільшення суми моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_4 на користь потерпілої.

          Доводи апеляції зводяться до того, що при вирішені питання щодо задоволення цивільного позову ОСОБА_3 суд не в повній мірі врахував, що потерпіла сама виховувала двох синів близнюків, один з яких являється інвалідом першої групи з дитинства, а єдиним працездатним чоловіком в її родині був загиблий ОСОБА_6, який позитивно характеризувався, добре навчався і був підтримкою для матері. З вини засудженого трапилася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинув син потерпілої, тож сума моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., яку стягнув з ОСОБА_4 суд першої інстанції є занадто малою і підлягає збільшенню до 70 000 грн.

          

          В апеляції потерпіла ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого та міру покарання, просить змінити вирок суду та збільшити суму моральної шкоди до 70 000 грн., які належить стягнути з ОСОБА_4

          Вказує на те, що самостійно виховувала двох синів, оскільки її чоловік загинув в результаті ДТП у 2004 році, ОСОБА_6 був єдиним помічником в її родині, на підтримку якого вона завжди могла покластись, який допомагав їй у вихованні другого сина ОСОБА_7, що являється інвалідом першої групи, прикутий до інвалідного візка і потребує постійного догляду. Крім того, зазначає, що після дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4, знаючи про те, в якому тяжкому стані вона із сином опинилась, жодного разу не запропонував їй своєї допомоги, жодного разу не вибачився перед нею, хоча саме з його вини загинула її дитина.

          В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду, а провадження у справі щодо нього закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи своє апеляції обґрунтовує тим, що в ході досудового та судового слідства не здобуто жодних доказів його причетності до вчинення цього злочину. Зазначає, що ті докази, які суд поклав в основу вироку  жодним чином не підтверджують факт того, що саме він був за кермом автомобіля та збив ОСОБА_6 Не погоджується з висновком суду з приводу критичного ставлення до показів свідка ОСОБА_8 та його дружини і вказує, що вони узгоджуються з показами інших свідків та матеріалами справи. Вважає, що суперечливою є думка суду і з приводу його свідчень, які суд не прийняв до уваги і критично до них віднісся, але в той же час, частково поклав їх в основу обвинувального вироку.

          Крім того, посилається на те, що він проходив перевірку на детекторі брехні, результати якої відсутні в матеріалах справи. Не звернув своє уваги суд і на те, що слідчий неодноразово відмовляв йому в клопотаннях про допит додаткових свідків, додатковий допит його дружини,  які могли б допомогти в з’ясуванні фактичних обставин справи та допомогли б встановити дійсного винуватця даної дорожньо-транспортної пригоди.

                      

           Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_3, яка підтримала свою апеляцію та апеляцію прокурора, та просила їх задовольнити, частково визнавши апеляцію засудженого,  позицію засудженого, який не погодився з апеляціями прокурора і потерпілої, просив відмовити в їх задоволенні, та підтримав свою апеляцію з підстав у ній наведених, захисника, що підтримав апеляцію свого підзахисного та просив її задовольнити, міркування прокурора, який підтримав  апеляцію прокурора що приймав участь по справі в суді першої інстанції  та апеляцію потерпілої, заперечував проти апеляції засудженого, вважаючи вирок суду, в частині доведеності вини, кваліфікації дій та міри покарання, законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляції потерпілої і прокурора  підлягають частковому задоволенню.

         Висновок суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є правильним, ґрунтується на доказах, які зібрані в установленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні та належно оцінені судом і покладені в основу вироку.

          В судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_4 заперечував свою вину у скоєнні злочину та вказував, що дійсно 30 жовтня 2009 року приблизно о 18 годині йому зателефонував ОСОБА_9 та запропонував зустрітися і випити спиртного, на що він погодився. До магазину в с. Кошовка, Чернігівського району він поїхав за кермом власного автомобіля марки „Citroen Berlingo”, де зустрівся з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Вони купили в магазині пляшку горілки та розпили її в автомобілі, після чого ОСОБА_10 пішов додому, а вони з ОСОБА_9 поїхали до бару, що знаходиться в с. Рудка Чернігівського району, оскільки там хтось святкував день народження. В барі він вживав спиртні напої і дуже сп’янів, він вирішив їхати додому на своєму автомобілі, о котрій годині він пригадати не може, оскільки був сильно п’яний. Доїхавши до АЗС, що розташована за селом, він відчув, що йому погано, тому зупинився, переліз на заднє сидіння автомобіля і заснув. Що відбувалось далі, він сказати не може, прокинувся він вже вдома, дружина його сварила та повідомила, що його машина розбита. Він здивувався і пішов подивитись, автомобіль стояв у дворі і дійсно було видно, що сталася ДТП, було розбите лобове скло справа та деформоване крило. Потім йому зателефонувала мати ОСОБА_11 та сказала, щоб він приїхав до них і вирішив питання про відшкодування шкоди за розбитий автомобіль. Він поставив свій автомобіль під навіс, а сам поїхав вирішувати питання про відшкодування шкоди. Потім він дізнався, що тієї ночі сталася ДТП, в якій загинув молодий хлопець, а в цій дорожньо-транспортній пригоді підозрюється його автомобіль. Після цієї новини його забрала швидка, оскільки йому стало погано з серцем. Вважає, що в той час, коли він спав в автомобілі, хтось сів за кермо і відвіз його додому, а потім вчинив дану ДТП. Такий висновок він зробив із того, що дружина повідомила про те, що додому він прийшов в період часу з 23 до 24 години, а свідок ОСОБА_8, приблизно у цей же час, бачила, як до будинку під’їхав його автомобіль, але за кермом був незнайомий чоловік, який провів його до будинку, а сам знову сів за кермо автомобіля та поїхав. Показами свідка ОСОБА_12 підтверджується, що в той час коли його привезли додому хлопець ще був живий і заходив до бару купити насіння, тож в той час, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, він був вдома.

          Проте, вина ОСОБА_4  у повному обсязі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав відповідну оцінку.

         Так, потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні в суді першої інстанції показала, що загиблий ОСОБА_6 доводився їй сином, з яким вони проживали в с. Рудка Чернігівського району. 30 жовтня 2009 року приблизно о 18 год. 30 хв. син пішов гуляти з друзями. Вона чекала сина, але заснула, прокинулась десь о 3 годині ночі, побачила, що ОСОБА_6 немає вдома і почала дзвонити йому на мобільний, але син не відповідав. Вона подзвонила його товаришеві ОСОБА_13, який повідомив, що до 23 год. 30 хв. ОСОБА_6 був з ними, а потім пішов до своєї дівчини в с. Редьківка Чернігівського району, більше ніхто з друзів його живим не бачив. Вона продовжувала дзвонити на мобільний телефон сина, десь о 09 год. ранку їй відповів чоловік, представився працівником міліції та повідомив, що її син загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Через день до неї додому приходила мати ОСОБА_4 і сказала, що ОСОБА_6 збив її син, вибачилась перед нею та дала гроші в сумі 1500 грн. на похорон. Сам ОСОБА_4 жодного разу не вибачився перед нею, та не надав ніякої допомоги. Злочином їй завдано непоправної моральної шкоди, оскільки вона втратила сина.

          Свідок ОСОБА_13 в ході опитування та допиту під час досудового слідства показав, що 30 жовтня 2009 року гуляв з ОСОБА_6 на шкільному подвір’ї в с. Рудка, приблизно до 23 год. 30 хв. Після цього ОСОБА_6 сказав, що піде до своєї дівчини в с. Редьківка і більше його вже ніхто не бачив. Вранці наступного дня йому телефонувала мати ОСОБА_6 та шукала свого сина, він їй все розповів, вона попросила його допомогти і пошукати ОСОБА_6, оскільки його досі не було вдома. Він на мопеді поїхав в с. Редьківка і під’їжджаючи до села, в районі 12 км, побачив працівників міліції а коли зупинився, то на узбіччі побачив тіло ОСОБА_6. (т. 1 а.с.40, т. 2 а.с. 57-58).

          Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що 30 жовтня 2009 року о 17 год. 30 хв. приїхав з роботи і разом з ОСОБА_15 стояли в магазині та пили пиво. Хвилин через 30 до магазину зайшов ОСОБА_4, купив собі пиво і також стояв з ними та пив. Потім він і ОСОБА_15 пішли по домівках, щоб перевдягнутись та поїхати в с. Рудка на святкування дня народження ОСОБА_16, куди їх було запрошено. До села Рудка їх повинен був підвезти ОСОБА_17, однак він цього зробити не зміг, а десь о 19 год. 20 хв. на своєму автомобілі під’їхав ОСОБА_4 і запропонував їх підвезти, на що вони погодились і всі поїхали до бару. Під час святкування всі випивали спиртні напої, але він не бачив чи випивав ОСОБА_4 Біля 23 год. всі вийшли з бару на вулицю покурити і в цей час ОСОБА_4 сказав, що йому треба вже додому. Він сів в свій автомобіль і поїхав в бік с. Редьківка. Коли він від’їжджав від бару, то зачепив автомобіль ОСОБА_11, який отримав механічні пошкодження, але сказав, що працівників міліції викликати не треба, що завтра він все вирішить. Всі інші залишились в барі до його закриття, приблизно до 23 год. 15 хв., а потім поїхали до бару в с. Кошовка на автомобілі ОСОБА_17, а в автомобілі ОСОБА_11 їхали дівчата. В цьому барі вони пробули приблизно 15 хвилин, а потім поїхали на  дискотеку у с. Деснянку, а після дискотеки роз’їхались по домівках. Про дорожньо-транспортну пригоду він дізнався наступного дня.

          Свідок ОСОБА_18 під час опитування та допиту в  ході досудового слідства показав, що дійсно 30 жовтня 2009 року разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_4, на автомобілі останнього поїхали до бару в с. Рудка, де їх знайома святкувала день народження. В період часу з 22 по 23 год. ОСОБА_4 сів за кермо свого автомобіля і сказав, що йому треба додому, при цьому здаючи задом він пошкодив автомобіль ОСОБА_19. Всі інші залишались в барі і пробули там ще хвилин 30-40, потім поїхали до бару в с. Кошівка, після цього поїхали на дискотеку до с. Деснянки. Дорогою до з с. Рудка до с. Кошівка нічого підозрілого на дорозі вони не бачили. Додому повернулись біля 2-3 години ночі (т. 1 а.с.37, т. 1 а.с. 224-225).

          Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що близько 22 год. 30 жовтня 2009 року він приїхав на власному автомобілі до с. Рудка і побачив, що його знайомі, з якими був і ОСОБА_4, відпочивають. ОСОБА_4 про щось розмовляв з ОСОБА_19, як потім йому розповіли, ОСОБА_4 від’їжджаючи від бару, пошкодив автомобіль ОСОБА_19. Після цього ОСОБА_4 сів до автомобіля та поїхав в бік с. Редьківка. О 23 год. 30 хв. всі вийшли з бару і на його автомобілі та на автомобілі ОСОБА_19 поїхали до бару в с. Кошівка, а потім поїхали на дискотеку в с. Деснянка. Коли вони їхали, то нічого підозрілого по дорозі не бачили.

          Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що 30 жовтня 2009 року на своєму автомобілі марки „ВАЗ-Калина” приїхав до бару в с. Рудка, де ОСОБА_16 святкувала день народження. Святкуючих було багато, а за сусіднім столиком сидів ОСОБА_4, який був в стані алкогольного сп’яніння, що було дуже добре видно. Близько 23 год. до бару зайшов ОСОБА_20 і сказав йому, що хтось пошкодив його машину. Він одразу вийшов з бару і побачив, що ОСОБА_4, від’їжджаючи, своїм автомобілем зачепив його автомобіль. Він запропонував викликати працівників ДАІ, але ОСОБА_4 сказав, що завтра все відшкодує і поїхав. Всі пробули в барі ще хвилин 15, а потім поїхали до с. Кошівка, після чого поїхали на дискотеку в с. Деснянка. Коли вони їхали із с. Рудка до с. Кошівка, то ніяких зустрічних транспортних засобів не було. Наступного дня, приблизно о 7 год. 30 хв. - 08 годині, до них додому прийшов ОСОБА_4, щоб вирішити питання щодо відшкодування шкоди за пошкоджений автомобіль. Пізніше за ремонт  з ним розрахувалась дружина ОСОБА_4. Близько 11 год. того ж дня він дізнався, що між селами Рудка та Редьківка відбулась ДТП і загинув хлопець, але ніяких слідів ДТП він вночі не бачив.

          Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні в суді першої інстанції показала, що 30 жовтня 2009 року її на автомобілі ОСОБА_4, в якому вже були ОСОБА_9 та ОСОБА_18, підвезли до бару в с. Рудка, куди їх запросили на святкування дня народження ОСОБА_16. Під час святкування, десь о 22 год. 30 хв. вона вийшла з бару на вулицю і побачила, як ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про щось розмовляли, а потім ОСОБА_4 сів у свою машину і поїхав в бік с. Редьківка. Його відмовляли їхати, бо він був в стані сильного алкогольного сп’яніння. Десь опівночі всі, хто був на дні народження, поїхали у с. Кошівка, а потім на дискотеку у с. Деснянка.

          Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що 30 жовтня 2009 року працювала барменом у барі в с. Рудка. Ввечері до бару зайшли ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_18, а потім прийшли дівчата, які накрили на стіл та почали щось святкувати. ОСОБА_4 був у стані алкогольного сп’яніння та спав за столом. Всі були майже до закриття бару, до 23 год. 30 хв. Коли саме поїхав з бару ОСОБА_4 і на чому, вона не бачила. Трохи раніше, перед закриттям бару, заходив ОСОБА_6, купив зернята і одразу пішов.

          Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що 30 жовтня 2009 року вона була присутня на святкуванні дня народження ОСОБА_16 в барі у с. Рудка. ОСОБА_4 також був в барі і перебував в стані сильного алкогольного сп’яніння. В проміжок часу між 22 год. 30 хв. та 23 год. всі вийшли з бару на вулицю, ОСОБА_4 сів у свій автомобіль та поклав голову на кермо і просидів так кілька хвилин, а потім завів двигун і почав здавати назад, при цьому він пошкодив автомобіль ОСОБА_11 і зупинився. Що відбувалось далі, вона не бачила, оскільки з дівчатами повернулась до приміщення бару. Коли, о 23 год. 20 хв. всі знову вийшли з бару, то ОСОБА_4 і його автомобіля вже не було. Потім всі поїхали до с. Кошівка, а звідти до с. Деснянка на дискотеку.

          Аналогічні покази під час досудового слідства дали  свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_23  (а.с.110-111 т.1, а.с. 59-60 т. 2 ).

          

          Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердила той факт, що 30 жовтня 2009 року була присутньою на святкуванні дня народження ОСОБА_16 у барі в с. Рудка, а також те, що ОСОБА_4 теж там перебував і знаходився в стані сильного алкогольного сп’яніння. Додала, що в проміжок часу між 22 год. 30 хв. та 23 год. всі вийшли з бару на вулицю, ОСОБА_4 сів за кермо свого автомобіля і ледь не випав із салону. Вона попросила хлопців, щоб ті забрали в нього ключі від машини, але ОСОБА_4 почав нецензурно лаятись і завів двигун, коли почав здавати назад, то зачепив автомобіль ОСОБА_11 і зупинився. Він вийшов з автомобіля, почав вибачатись, сказав, що розрахується наступного дня та поїхав у напрямку с. Кошівка. Поїхав він десь о 23 год. 15 хв.

          Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що 30 жовтня був присутнім на святкуванні дня народження у барі в с. Рудка. Підтвердив, що того вечора в барі був також і ОСОБА_4, він перебував в стані алкогольного сп’яніння і коли від’їжджав від бару, то зачепив автомобіль ОСОБА_11. ОСОБА_4 просив не викликати працівників ДАІ і сказав, що всі збитки відшкодує, а потім сів в автомобіль та поїхав бік с. Редьківка. Всі інші, приблизно о 23 год., поїхали далі відпочивати.

          Свідок ОСОБА_25 в ході досудового слідства показав, що зустрічався 30 жовтня 2009 року у барі в с. Рудка з друзями, де хтось із дівчат святкував день народження. В барі також був ОСОБА_4, він був  в стані алкогольного сп’яніння, вів себе визиваюче, про що особисто він робив йому декілька зауважень. З бару він пішов десь о 23 год. і бачив, як ОСОБА_4 від’їжджаючи від бару зачепив автомобіль ОСОБА_11. Він не бачив, що відбувалось далі, оскільки відразу пішов додому.

          Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні в суді першої інстанції показала, що являється сусідкою ОСОБА_4 і 30 жовтня 2009 року, близько 23 год. 30 хв. вона бачила біля будинку засудженого, його дружину ОСОБА_27, яка йшла від сараю, що розташований поруч із гаражем. Вони поговорили і розійшлись по домівках. Ні самого ОСОБА_4, ні його автомобіль, в той день вона не бачила. Наступного дня, коли біля сусідського гаражу зібралось багато народу, вона від працівників міліції дізналась, що сталася дорожньо-транспортна пригода і загинув молодий хлопець.

          Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що 31 жовтня 2009 року о 09 год. ранку він бачив, як ОСОБА_4 у магазині купував пиво, а потім пішов до свого гаражу.

          Крім наведених показів свідків, вина засудженого ОСОБА_4 також підтверджується показами слідчого СВ Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області Мохонько В.В., який під час допиту в суді першої інстанції пояснив, що 31 жовтня 2009 року він, в складі оперативно групи, виїжджав на місце дорожньо-транспортної пригоди. Прибувши на місце події, в присутності понятих провів огляд місця події. На правому узбіччі в напрямку руху від с. Рудка до м. Чернігова, на деякій відстані від краю проїзної частини, були виявлені пластмасові уламки від автомобіля, а також уламки скла. Неподалік від цих уламків лежав труп хлопця, яким, як пізніше з’ясувалось, виявився неповнолітній ОСОБА_6. Також були виявлені сліди від коліс автомобіля, які відобразились у вигляді відбитку протектору шинна ґрунті та у вигляді прим’ятої трави. Ці сліди розпочинались на правому узбіччі, по руху в бік м. Чернігова, пролягали деяку відстань по цьому узбіччю, а потім виходили на проїзну частину дороги, ніби як на розворот. На асфальтовому покритті залишились сліди коліс у вигляді змазаного відбитку шин коліс автомобіля. Слідів гальмування, заносу чи втрати керування автомобіля не місці пригоди виявлено не було. Крім того, були виявлені та зафіксовані два видимі сліди коліс автомобіля: один від правого, який розпочинався на відстані 4,2 метра від осьової лінії дорожньої розмітки, а другий від – від лівого, який розпочинався трохи далі за правим слідом в напрямку м. Чернігова, на відстані 4,1 метри від осьової лінії дорожньої розмітки. Ширина проїзної частини в цьому місці становила 8 метрів. Під час огляду були вилучені пластмасові уламки від автомобіля, а також виготовлений гіпсовий зліпок протектору шини правого колеса автомобіля, залишеного на землі правого узбіччя. Пластмасові уламки знаходились виключно в межах правого узбіччя, та один уламок, схожий на фрагмент кріплення дзеркала заднього виду на лівому узбіччі, неподалік від закінчення слідів розвороту. Біля правого краю проїзної частини на асфальтовому покритті були лише дрібні уламки скла автомобіля. В  ой момент, коли він проводив огляд місця пригоди, працівники карного розшуку проводили оперативні заходи щодо встановлення водія та автомобіля, який скоїв наїзд на ОСОБА_6 Коли огляд місця події вже було майже завершено подзвонив хтось з оперативних працівників та повідомив, що в с. Редьківка Чернігівського району, в одному із гаражів приватного будинку, було виявлено автомобіль „Сітроен Берлинго”, на якому мались механічні пошкодження, характерні для ДТП. Труп хлопця лежав на чималій відстані від умовного місця наїзду, складалося таке враження, що його волочили, бо візуально було видно сліди прим’ятості на траві. Після завершення огляду він разом з працівниками ДАІ виїхав до с. Редьківка, де було виявлено автомобіль. Коли вони приїхали, то автомобіль був відчинений, на столі зліва від автомобіля лежали посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4, талон попередження, та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Під час огляду автомобіля, на ньому були виявлені механічні пошкодження переднього бамперу справа, дзеркала заднього виду, переднього правого крила, переднього лобового скла в правій нижній частині. Автомобіль з гаражу виганяв співробітник служби евакуації, руки якого були в рукавичках. ОСОБА_4 того дня вони так і не знайшли, а через кілька днів дізнались, що він знаходиться на лікуванні в кардіологічному центрі, а коли він прийшов його допитувати, то працівники медичного закладу сказали, що турбувати ОСОБА_4 не можна.

          Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що є зональним оперуповноваженим карного розшуку Чернігівського РВМ і отримавши 31 жовтня 2009 року повідомлення про ДТП з загибеллю людини, він одразу виїхав на місце пригоди. Приїхавши на 13 км автомобільної дороги сполученням „Чернігів-Любеч”, побачив труп хлопця, який розташовувався на узбіччі, на відстані приблизно 4-5 метрів до краю проїжджої частини. На узбіччі біля проїжджої частини були уламки бамперу автомобіля, дзеркало заднього огляду. По напрямку руху автомобіля, зробили висновок, що автомобіль рухався зі сторони с. Рудка, а оскільки в цьому селі мається бар, то ним були опитані працівники бару, які повідомили, що 30.10.2009 року ввечері біля бару відбулось ДТП, під час якої ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп’яніння, здійснив наїзд на автомобіль, який отримав механічні пошкодження. Після отримання такої інформації він одразу поїхав до с. Редьківка за місцем проживання ОСОБА_4 для того, щоб оглянути його автомобіль. Коли він зайшов до гаражу ОСОБА_4, то побачив, що в ньому стоїть автомобіль марки „Сітроен Берлинго”, червоного кольору, передня права частина автомобіля була пошкоджена, розбите праве крило, розбите лобове скло в правій частині, відірване праве дзеркало заднього огляду та розбитий бампер. На столі стояла відкрита пляшка пива та лежала риба, з цього він зробив висновок, що в гаражі тільки що хтось був. Обійшовши гараж, він побачив що полем хтось тікає, хто саме то був, він сказати не може, але точно може сказати, що чоловік біг від гаражів. Він пішов додому до ОСОБА_4 і його дружина повідомила йому, що чоловік кудись вийшов. Він пішов до магазину і з’ясував, що ОСОБА_4 вранці купував в магазині пиво та рибу. Після отримання цієї інформації, він повідомив до райвідділу, що автомобіль, який здійснив наїзд на хлопця установлений та викликав працівників ДАІ. Ввечері цього ж дня, дружина ОСОБА_4 повідомила, що її чоловік знаходиться в обласній лікарні.

          

          Такі покази свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 узгоджуються з даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 31.10.2009 року, схемою до нього та фототаблицею, з яких встановлено, що місце пригоди розташоване на 13 км 30 м автодороги „Чернігів-Любеч-КПП Славутич”. На узбіччі дороги виявлені сліди ковзання від коліс автомобіля, сліди юзу на асфальті, фрагменти обшивки автомобіля, уламки блоку фар та дзеркала. Виявлено труп ОСОБА_6, 1992 р.н., який одягнутий у куртку чорного кольору, штани спортивні чорного кольору. На куртці, з задньої частини, виявлено нашарування речовини червоного кольору. (а.с. 7-23 т. 1).

          Протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 31.10.2009 року та фототаблицею до нього встановлено, що оглядався автомобіль „Citroen Berlingo” реєстраційний номер НОМЕР_2, який на момент огляду стоїть в гаражі-навісі, має механічні пошкодження: відламана права частина переднього бамперу, тріснуте скло правого переднього покажчика повороту, деформоване праве переднє крило, відламане праве дзеркало заднього виду, деформовані задні праві двері, розбите лобове скло з правого боку. З фототаблиць видно, що на землі під передньою частиною автомобіля з правої сторони витекла рідина, а біля переднього бампера на землі лежать дві ковдри. В салоні автомобіля на переднє пасажирське крісло усипане  уламками скла, крісло водія чисте, на резиновому коврику маються сухі листки з дерева (а.с.24-33 т.1).

            

          Висновком судово-медичної експертизи № 1205 від 10.12.2009 року підтверджується, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок гострої внутрішньої крововтрати, яка в свою чергу розвинулась на тлі травматичних розривів лівої легені. Такий висновок обґрунтований наявністю в лівій плевральній порожнині крові в кількості до 2 літрів, явищами малокров”я внутрішніх органів, „плями Мінакова” під ендокардом. Враховуючи дані, які були отримані під час дослідження трупних явищ, експерт вважає, що смерть ОСОБА_6 могла настати, приблизно, в ніч з 30.10.2009 року на 31.10.2009 року. Під час експертизи трупу виявлені тілесні ушкодження у вигляді політравми, тобто: закрита травма грудної клітки, крововиливи в м’які тканини спини, переломи вістюкових паростків 2-4 грудних хребців, розрив лівого грудино-ключичного з’єднання, прямий перелом 6 лівого ребра по лопатковій лінії з розривом плеври та підлеглої долі лівої легені. Забій тканин лівої легені. Переломи крила лівої лопатки, закрита непроникаюча черепно-мозкова травма, перелом верхньої щелепи, крововилив в м’які тканини потиличної ділянки. Суцільний субархноідальний крововилив практично над всією поверхнею обох півкуль та мозочка. Закриті переломи правих велико та малогомілкових кісток на межі середніх та нижніх третин. Весь наведений комплекс тілесних ушкоджень утворився від дії тупих предметів незадовго до смерті, та за ступенем тяжкості, в своїй сукупності, відносно живої людини, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Наведений комплекс тілесних ушкоджень міг утворитись під час ДТП, причому в момент первинного контакту загиблий знаходився задньою поверхнею тіла та нижніх кінцівок до поверхні автомобіля, що травмувала. Судово-хімічним дослідженням в крові трупа етиловий спирт не виявлений (а.с.118-123 т.1).

          Відповідно до висновку комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 76 від 12.04.2010 року, експерти прийшли до висновку, що в момент первинного контакту потерпілий знаходився у вертикальному, чи близькому до нього положенні та був повернутий задньою поверхнею тіла до автомобіля і первинний контакт відбувся переднім бампером справа з задньою поверхнею правої гомілки з наступним закиданням тіла на капот та ударом задньої поверхні тіла об капот і голови об лобове скло з подальшим падінням на дорожнє покриття при чому і утворились виявлені тілесні ушкодження у потерпілого та механічні пошкодження автомобіля (а.с.202-213 т. 1).

          Даний висновок у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив і експерт ОСОБА_31

           Висновком № 100 від 14.05.2010 року судово-медичної експертизи змивів з рульового керма та ручки важеля перемикання передач автомобіля „Citroen Berlingo” р.н. НОМЕР_2 не виключається можливість, що піт, який було знайдено  в змивах з рульового керма автомобіля міг походити за рахунок поту ОСОБА_4, який має групу крові А і з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н (а.с.9-12 т.2).

           Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції експерт ОСОБА_32 підтвердив висновок судово-трасологічної експертизи № 149 від 07.05.2010 року про те, що місце наїзду автомобіля Citroen Berlingo” р.н. НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_6 розташовується в межах місця найбільшого розсипу скла і деталей від автомобіля, а саме між відстанями 36 метрів (початок осипу уламків скла і частин автомобіля) та 37 метрів (початок зміни напрямку слідів первинного руху автомобіля) від стаціонарно встановленого стовпчику кілометрового вказівника „13” (а.с.19-20 т.2). Крім того, експерт додав, що виходячи з даних схеми ОМП та обставин справи, тіло потерпілого могло знаходитись на визначеній в схемі відстані, після удару його автомобілем.

          Із висновку судової авто-технічної експертизи № 94Е (11) АТ від 04.04.2011 року слідує, що водій автомобіля „Citroen Berlingo” р.н. НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на ОСОБА_6, який рухався у попутному автомобілю напрямку по проїзній частині дороги на смузі руху автомобіля, при видимості перешкоди 142,3 м, шляхом екстреного гальмування. Водій автомобіля „Citroen Berlingo” р.н. НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на ОСОБА_6, який рухався у попутному автомобілю напрямку по проїзній частині дороги на смузі руху автомобіля, при видимості перешкоди 66,7 м, шляхом екстреного гальмування. Водію автомобіля „Citroen Berlingo” р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 необхідно було діяти у відповідності з положеннями п.12.2, 12.3, 12.6 „г” ПДР. В разі, якщо з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, пішохід ОСОБА_6 стояв на проїзній частині або рухався у попутному автомобілю напрямку, дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР. Невідповідність його дій вказаним вимогам ПДР, за таких обставин, знаходиться у причинному зв’язку з настанням ДТП (є причиною даної ДТП) (а.с.49-52 т.2).

          Зазначеними висновками експертиз, які об’єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі,  підтверджується  причина дорожньо-транспортної пригоди  її механізм і наслідки.

 

          При цьому, колегія суддів бере до уваги, що такі висновки зазначених експертиз є науково-обґрунтованими, узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи, проведені спеціалістами з високою фаховою підготовкою, не викликають ніякого сумніву у своїй об’єктивності, а тому обґрунтовано покладені судом першої інстанції в основу вироку, в зв’язку з чим доводи апеляції в частині того, що в матеріалах справи відсутні докази вини засудженого, а досудове слідство проведено не повно та не об’єктивно, слід визнати необґрунтованими.

          Вина засудженого ОСОБА_4 також підтверджується іншими матеріалами справи, а саме: висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 207-МК від 06.11.2009 р. (а.с.69-73 т.1); даними судово-трасологічної експертизи № 40 від 17.03.2010 р. (а.с.171-174 т.1); висновком судово-трасологічної експертизи №30 від 03.03.2010 р. (а.с.189-190 т.1); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.03.2011 року за участю ОСОБА_4 (а.с.36-41 т.2); речовими доказами (а.с. 65-66, 154-158, 160).

          Мотивуючи у вироку про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України суд обґрунтовано послався, як на один із доказів – покази свідка ОСОБА_27, дані нею під час досудового слідства.

          Як слідує з матеріалів даної кримінальної справи, на досудовому слідстві була опитана свідок ОСОБА_27, що являється дружиною засудженого, яка 31.10.2009 року пояснила, що біля 17-18 год. 30 жовтня 2009 року її чоловік ОСОБА_4 на своєму автомобілі „Сітроен” кудись поїхав. Біля 23 год. додому прийшов їх син ОСОБА_14 і десь одразу прийшов додому її чоловік, але з ним вона не розмовляла (а.с.35 т.1).

          Під час допиту 02.12.2010 року свідок ОСОБА_27 пояснила, що 30 жовтня 2009 року приблизно в період часу з 23 год. до 24 год. додому прийшов її чоловік. Точного часу вона вказати не може, оскільки в цей час вона дивилась по телевізору фільм „Шпильки”. Чоловік був напідпитку і в такому стані наче сонний. Він сів на ліжко, а вона пішла подивитись на автомобіль, оскільки тоді були морози і вона боялась, що автомобіль замерзне. Коли вона підійшла до автомобіля, то побачила, що переднє праве крило деформоване, а лобове скло в правій частині, в районі переднього пасажирського сидіння, було розбите. Коли вона відчинила автомобіль, то побачила, що в районі переднього пасажирського сидіння було багато скла. Вона хотіла злити воду, але не знайшла де вона зливається, тож просто вкрила автомобіль та пішла до будинку. Коли вона поверталась, то зустріла сусідку ОСОБА_34 Повернувшись у будинок, вона побачила, що чоловік заснув вдягненим, вона його роздягла і поклала спати. Вранці вона збиралась на роботу і повідомила чоловікові, що машина розбита, це його дуже здивувало і він пішов на неї подивитись, а коли повернувся, то сказав, що не пам’ятає де він був і чому розбитий автомобіль (а.с.104 т.1).

          В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_27 змінила свої покази, вказавши, що вони невірно записані слідчим. Після детального аналізу показів даного свідка, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони протирічать показам інших свідків та зібраним матеріалам справи, свідок змінила свої покази з метою захисту інтересів свого чоловіка, а тому суд вважає їх недостовірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі допиту від 02.12.2009 року свідок ОСОБА_27 власноручно зробила запис „З моїх слів записано вірно, мною прочитано” та поставила свій підпис. Крім того, зміст показань викладений послідовно, точно, з зазначенням таких деталей, які неможливо вигадати сторонньою особою.

Доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що суд не звернув уваги на покази свідка ОСОБА_8 не ґрунтуються на матеріалах справи. До показів вказаного свідка суд вірно віднісся критично, вважаючи їх такими, що суперечать матеріалам справи, показам свідка ОСОБА_27, а тому є захисною версію засудженого. Досудове слідства тривало півтора роки, протягом цього часу вказаний свідок жодного разу не намагалась повідомити ті обставини справи, які були їй відомі і мали суттєве значення для встановлення істини у справі, хоча достовірно знала, що її сусіда ОСОБА_4 підозрюють у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

          Засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції посилається на покази свідка ОСОБА_8  як на такі, що підтверджують, що дану дорожньо-транспортну пригоду на його автомобілі вчинила невідома особа. Такі посилання засудженого суперечать зібраним по справі доказам та показам свідків і не ґрунтуються на матеріалах справи.

          Так, з фототаблиці до протоколу огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу, який був проведений 31.10.2009 року, вбачається, що автомобіль „Сітроен Берлинго” стоїть під навісом, має механічні пошкодження з правої сторони, з-під капоту на землю витекла рідина, під бампером лежить ковдра (а.с. 26-33 т.1). Це є свідченням того, що автомобіль стояв під навісом звечора,  в іншому випадку сліди речовини повинні були бути на вулиці, а їх там зафіксовано не було. Також, цей факт спростовує покази свідка ОСОБА_27 про те, що вона вкривала автомобіль вранці, оскільки рідина витекла, тож не було сенсу вкривати автомобіль. Показання свідка ОСОБА_27, дані в ході досудового слідства, щодо зустрічі з сусідкою о 23 год. 30 хв. повністю узгоджуються з показами свідка ОСОБА_34 та дають змогу суду вважати саме їх достовірними та такими, що відповідають дійсності.

          З урахуванням вищевикладеного колегія суддів, як і суд першої інстанції, приходить до висновку, що до показів засудженого ОСОБА_4, які він надав у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції, слід відноситись критично, оскільки вони є суперечливими та протирічать дослідженим матеріалам справи.

Виходячи із сукупності зібраних по справі доказів, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_4 грубо порушив вимоги пп. 1.3, 1.5, 2.3 „б”, 2.9 „а”, 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода в якій потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці, а тому судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Підстав для скасування вироку, як про це йдеться у апеляції засудженого ОСОБА_4, колегія суддів не вбачає.

           Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_4, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував конкретні обставини справи, дані про особу засудженого і призначив останньому покарання без звільнення від його відбування з випробуванням, але необхідне  й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Разом з тим, щодо зміни вироку в частині вирішення цивільного позову, то доводи потерпілої та прокурора в цій частині частково заслуговують на увагу.       

          При визначенні розміру моральної шкоди в сумі 20 000 грн. колегія суддів вважає, що місцевий суд хоча і вмотивував своє рішення в частині моральної шкоди, однак розмір її не відповідає характеру і обсягу страждань, яких зазнала потерпіла, а саме ступінь моральних та фізичних страждань заподіяних злочинними діями ОСОБА_4 у зв’язку з непоправною втратою – передчасною смертю сина.    

Отже, за таких обставин, рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 в частині  розв’язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 є помилковим і підлягає зміні в бік збільшення розміру стягнутої моральної шкоди. З урахуванням сімейного і матеріального стану засудженого та наявності в нього інвалідності третьої групи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій прокурора та потерпілої про збільшення суми відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд чи нове розслідування, по справі не встановлено.    

  

         Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

           Апеляції  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_3 – задовольнити частково.

 

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2011 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову змінити.  

Збільшити суму відшкодування моральної шкоди.

Стягнути  із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_3 50 000 грн.

  

 

         В решті цей вирок залишити без змін.               

СУДДІ:

ВОРОНЦОВА С.В.                      МИРОНЦОВ В.М.                       ТРЕЙТЯК О.П.


 









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація