ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2011 року Справа № 30/5005/10462/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 28.10.2011
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 01.12.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства "Барва" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2011р. у справі №30/5005/10462/2011
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс", м. Дніпропетровськ
до приватного науково-виробничого підприємства "Барва", м. Дніпропетровськ
про: стягнення 38 358,07грн.; розірвання договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року №25/12/08-5
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2011р. у справі №30/5005/10462/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного науково-виробничого підприємства "Барва" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" заборгованість за поставлений товар у розмірі 33 655,83грн., пеню в сумі 4 079,98грн., 3% річних у розмірі 622,26грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 383,58грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати повністю, посилаючись на наступне:
- суд мотивує своє рішення невиконанням з боку відповідача умов договорів №25/12/08-5 та №25/12/09-1, проте не вказує, у якій саме частині кожний із договорів не був виконаний відповідачем. Також суд одночасно посилається на умови обох договорів, хоч вони регулюють правовідносини сторін за різні періоди часу. Позивач вважає, що суд порушив вимоги статті 58 Господарського процесуального кодексу України, об’єднавши в одній позовній заяві кілька вимог, які не зв’язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки випливають із різних підстав –двох окремих договорів;
- суд не звернув увагу на те, що позивач вже звертався до господарського суду із аналогічним позовом до відповідача про стягнення вказаної суми на підставі договору купівлі-продажу пального №25/12/08-5 від 25.12.2008р. Спір було розглянуто судом по суті і за результатами розгляду судом було винесене рішення від 09.08.2010р. по справі №21/141-10, яким позивачу у позові до відповідача було відмовлено, тощо.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" (продавець) та приватним науково-виробничим підприємством "Барва" (покупець) 25 грудня 2008р. та 25 грудня 2009р. були укладені договори купівлі-продажу пального №25/12/08-5 та №25/12/09-1, за умовами яких продавець зобов’язується передати певну кількість товару у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в договорах, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цих договорів.
Відповідно до п. 2.2 договорів передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюється партіями відповідно до обраного покупцем згідно умов договору способу отримання товару –за бланками дозволу або за електронними картками. Передача та приймання пального здійснюється при пред’явленні покупцем, або уповноваженим ним держателем електронної картки або карток, або бланку дозволу на автозаправних станціях (АЗС), що входять у систему безготівкових розрахунків, список яких повідомляється продавцем.
Представнику відповідача 29.12.2008р. було передано 12 смарт-карт на відпуск пального, що підтверджується відповідним актом (а.с.45).
Право власності на певну кількість пального і ризик його випадкової загибелі переходить від покупця в момент передачі пального, підтвердженням чому можуть виступати видаткові документи, чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС; бланки-дозволи, що передані на АЗС при одержанні палива, а також у випадку необхідності операційний звіт електронної системи обробки та обліку даних про здійснення операцій із використанням електронних карток та розрахунків за такими операціями (п.2.3 договорів).
Відповідно до п.3.1 договорів ціна на товар є договірною, встановлюється в національній валюті України за 1 літр, включає податок на додану вартість і визначається наступним чином: для товару, що продається за бланками-дозволу, виходячи з поточної ціни продавця на момент оформлення витратної накладної; для товару, що продається покупцю за електронними картками –ціна формується на момент відпуску покупцю пального по електронній картці і дорівнює поточній роздрібній ціні товару на АЗС на відповідну марку палива, на якому проводиться відпуск товару. Ціни на види та марки товару установлюються та привселюдно оголошуються на ціновому табло АЗС.
Ціна, асортимент та загальна вартість товару зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображається у видаткових документах на товар (витратні накладні) (п.3.2 договорів). Ціна товару під час дії договору є змінною та нетвердою: збільшується або зменшується у зв’язку з загальним подорожчанням/здешевленням товару на ринку палива (п.3.3 договорів).
Відповідно до п.3.4 договорів у разі, якщо загальна вартість товару, отриманого покупцем на усіх переданих йому електронних картках досягне 40000грн., продавець надає покупцю рахунок на сплату, у спосіб передбачений п.7.1 договорів такий рахунок повинен бути сплачений покупцем протягом 2 робочих днів від дати його отримання покупцем, незалежно від настання кінцевого строку розрахунків за звітний (розрахунковий) період та строку, визначеного у договорах. У разі несплати за отримане паливо протягом встановленого терміну, продавець має право припинити відпуск покупцю пального і блокує всі електронні картки, що передані покупцю.
Термін дії договору №25/12/08-5 від 25.12.2008 року збіг 25 грудня 2009 року, тому відповідно до умов договору №25/12/09-1 від 25.12.2009 року відповідачу за видатковими накладними №РН-0003025 від 31.12.2009р. та №РН-0000047 від 31.01.2010р. було передано пальне на загальну суму 33655,83грн. (а.с.35, 37).
Відповідно до п.7.5 договору сплата вартості товару, що передається за бланками-дозволу здійснюється на умовах 100% попередньої оплати товару... шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.
Відповідач не здійснив попередню оплату товару, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідач доказів щодо сплати за товар не надав, тому суд вірно та обґрунтовано стягнув на користь позивача основний борг в сумі 33655,83грн.
Згідно п.9.1 договору в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми –вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних...
Позивач надав розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, в сумі 4079,98грн., що не погіршує становище відповідача в порівнянні з умовами договору.
Відповідачем даний розрахунок в установленому порядку не спростовано, тому суд правомірно задовольнив вимогу щодо стягнення пені.
Судом також повно та обґрунтовано, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, задоволені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на рішення господарського суду у справі №21/141-10, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спір за договором №25/12/09-1 від 25 грудня 2009р. у зазначеній справі не вирішувався.
Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2011р. у справі №30/5005/10462/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець