Справа №  1-179/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 року   

смт.Любар

                                 Любарський районний суд Житомирської області у складі

                                           головуючого –судді           І.І.Замеги

                                                       при секретарі           Г.М.Войтович                                                                                                                                                                                                                                                                                      

                                           за участю прокурора           В.Д.Колотюка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Любар справу по обвинуваченню:  

                 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2  вулиця Черняхівського 74, Любарського  району Житомирської області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, військовозобов’язаного,  працюючого головою СТОВ «Юрівське»та агрономом –бригадиром ПрАТ ПЗ «Агро-регіон», раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України          

В С Т А Н О В И В:        

Підсудний  ОСОБА_1, працюючи на посаді голови сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юрівське» с. Юрівка вул. Горького, Любарського району Житомирської області, будучи службовою особою, функції якої пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, в липні 2011 року в порушення вимог п. «в»ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою визначено, що право на пенсію на пільгових умовах за віком, незалежно від місця останньої роботи мають право трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, після досягнення 55 років (чоловіки) і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі та в супереч ст.49 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати, діючи умисно, грубо порушуючи законодавство про працю безпідставно відмовив у видачі довідки встановленого зразка для гр. ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 про роботу трактористом –машиністом  на підприємстві за період з 1977 року по 2005 рік включно, яка необхідна для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, чим грубо порушив його право  на пенсійне забезпечення гарантоване ст.46 Конституції України,

       В судовому засіданні в пред’явленому обвинуваченні підсудний ОСОБА_1 свою  вину у вчиненні злочину визнав повністю і дав покази по обставинах справи,  які викладені вище.

       Враховуючи те, що підсудний не оспорює  фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі та застосовує спрощений порядок дослідження доказів.

    Крім особистого визнання вини підсудним, його вина у вчиненому також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

     Потерпілий  ОСОБА_2, під час досудового слідства показав,  що 01.01.1977 року він був прийнятий на роботу в колгосп «ім. Горького», що в с. Юрівка, Любарського району, де працював трактористом-машиністом аж до лютого 2006 року. В 2000 році колгосп «їм. Горького»був переіменований в СТОВ «Юрівське». Близько 10 останніх років керівником СТОВ «Юрівське»був ОСОБА_1, який і на даний час є керівником даного господарства. 27.02.2006 року він був звільнений із СТОВ «Юрівське»у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності, так як має інвалідність 3-ї групи, після чого почав отримувати пенсію у зв'язку із інвалідністю. 04.09.2011 року йому було 55 років, а тому починаючи з липня 2011 року він почав збирати відповідні документи для оформлення собі пільгової пенсії, так як має стаж роботи трактористом-машиністом близько 30 років, а тому згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення»має право на отримання пільгової пенсії. Оформленням документів для отримання даного виду пенсії займалась його дружина ОСОБА_2, так як після перенесеного інсульту він має поганий стан здоров'я і не міг цього робити. Для оформлення пільгової пенсії йому потрібно було підписати довідку про отримання пільгової пенсії, яка видана пенсійним фондом Любарського району, у керівника СТОВ «Юрівське». Дану довідку в перших числах липня 2011 року пішла до ОСОБА_1 підписувати його дружина, однак останній відмовився її підписати, пояснивши це тим, що СТОВ «Юрівське»не має коштів для оплати пільгової пенсії його колишнім працівникам. Після цього він та дружина  неодноразово ходили  до ОСОБА_1 із проханням підписати дану довідку, однак кожен раз він їм відмовляв. Крім цього з даного приводу його дружина приходила до останього із письмовою заявою, однак він відмовивсь її підписувати. Своїми діями керівник СТОВ «Юрівське»грубо порушив його конституційне право на отримання пенсії, оскільки у зв'язку з його відмовою підписати вказану довідку, він не мав можливості оформити пільгову пенсію та отримувати відповідне матеріальне забезпечення. 14.07.2011 року з даного приводу він звернувся із письмовою заявою в
прокуратуру Любарського району. Після цього лише в перших числах жовтня 2011
року ОСОБА_1 підписав йому вказану довідку, яку його дружина разом із
іншими документами віднесла до пенсійного фонду Любарського району, де йому
оформляється нарахування пільгової пенсії. В поданій до суду заяві ОСОБА_2 просив справу слухати в його відсутності і вказав, що ніяких претензій до підсудного не має.             

     Із протоколу № 12 засідання зборів засновників СТОВ «Юрівське»від 12 березня 2005 року вбачається, що головою підприємства є ОСОБА_1.

     Записи трудової книжки ОСОБА_2 серії УКР № 1236966 вказують, що він  з 01.01.1977 року по 16.03.2000 року працював на посаді тракториста в колгоспі «Ім.Горького»та з 16 березня 2000 року по 27 лютого 2006 року на тій же посаді в СТОВ «Юрівське».

    Довідка № 15 видана 12 вересня 2011 року СТОВ «Юрівське»ОСОБА_1  вказує, що ОСОБА_2 в період з 01 січня 1978 року по 31 грудня 1979 року та з 01 січня 1981 року по 31 грудня 2005 року працював трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві. Зазначені періоди зараховуються до стажу роботи , який дав право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з п.»в»ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

    Акт перевірки достовірності видачі довідки про стаж ОСОБА_2 від 30 вересня 2011 року вказує, що він в період з 01 січня 1978 року по 31 грудня 1978 року та з 01 січня 1981 року по 31 грудня 2005 року працював трактористом –машиністом СТОВ  Юрівське.  

Аналізуючи всі зібрані та перевірені докази по справі, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1  в умисних діях, що виразилися в грубому порушенні законодавства про працю, а саме в безпідставній відмові у видачі документів необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах доведена повністю і кваліфікується судом за ст.172 ч.1 КК України

     При призначенні  покарання підсудному ОСОБА_1, суд  приймає до уваги,  що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності,  щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, відсутність будь-яких претензій зі сторони потерпілого та те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, а тому обирає його в межах санкції ст.172 ч.1 КК України у вигляді штрафу.

Цивільний позов по справі не заявлено

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, Суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК  України   та  призначити йому покарання за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 40/сорока/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 680 грн..

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній –підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом п’ятнадцяти  діб з моменту його проголошення

Суддя                         ОСОБА_3