САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД   м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

                                                                                                                        Справа №2-59/11            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

26.08.2011 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

          головуючого судді                                        Румянцева О.П.

          при секретарі                                                  Бакум І.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа Державна іпотечна установа про визнання незаконними підвищення відсотків за користування кредитними коштами, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2009р.  позивач звернулася до суду із позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», третя особа: Державна іпотечна установа про визнання незаконним підвищення відсотками за користування кредитними коштами.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтувала тим, що 07.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та позивачем ОСОБА_1 було укладено два кредитних договори, а саме: - Договір іпотечного кредитування № DNUHG40000002172  від 07.12.2007 року на суму 151500,00 грн.; та кредитний договір № DNUHG50000002172  від 07.12.2007 року на суму 30300,00 грн. Зазначені вище договори передбачали відсотки за користування кредитними коштами у сумі 15% річних (1,25 % щомісяця). Кредитні кошти було витрачено позивачем на придбання квартири, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Караваєва, 2/57, загальною площею 29,4 кв.м. Листом № 20.1.3.2/6-7531 від 26.06.2008 року відповідач повідомив позивача про те, що у зв’язку з відсутністю рефінансування з боку Державної іпотечної установи він з 07.08.2008 року збільшує відсоток за користування кредитними коштами до 2,09% на місяць ( 25,08% річних). У разі незгоди з підвищенням відповідач погрожував розірвати договір іпотечного кредитування та достроково стягнути усю суму кредиту. Розрахунку нових розмірів відсотків позивачу надано не було. Позивач була змушена погодитись з підвищенням відсотків оскільки не мала потрібних коштів та 07.08.2008 року уклала Додаткові угоди до кредитних договорів №DNUHG40000002172 та №DNUHG50000002172. Далі листами відповідач в черговий раз повідомив позивача про збільшення відсотків за користування кредитними коштами до 30% річних з 01.02.2009 року. При цьому як конкретну підставу для підвищення відсотків відповідач зазначив зміну курсу долара США до гривні більше ніж на 10%, не зважаючи на те ,що кредит відповідача отриманий у гривнях, при цьому новий розрахунок розміру відсотків банком не наданий. Позивач вважає, що додаткові угоди були укладені внаслідок нечесні підприємницької діяльності практики з боку відповідача. Позивач просила суд визнати недійсним п.8.9. договору про іпотечний кредит № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, визнати недійсним п. 2.3.1 кредитного договору №  DNUHG50000002172 від 07.12.2007 року, визнати недійсною Додаткову угоду від 07.08.2008 року до договору про іпотечний кредит № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, визнати недійсною Додаткову угоду від 07.08.2008 року до кредитного договору №  DNUHG50000002172 від 07.12.2007р., визнати незаконним підвищення процентної ставки до 30% річних по договору про іпотечний кредит № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, згідно листа ЗАТ КБ «Приватбанк»№20.1.3.2/6-32362 від 25.12.2008 року, визнати незаконним підвищення процентної ставки до 30% річних по договору про іпотечний кредит № DNUHG50000002172 від 25.12.2008 року, судові витрати по справі покласти на відповідача.  

          Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримували в повному обсязі та просили їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

                Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення, пославшись на правомірність дій банку щодо збільшення розміру відсоткової ставки, оскільки такі дії відповідають вимогам чинного законодавства, положенням укладеного між сторонами кредитного договору.

          Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду письмові пояснення в яких зазначав, що договір про зазначений іпотечний кредит був включений відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк»до пулу (групи кредитних договорів різних позивальників) № 168 та поданий 30.05.2008 року на розгляд Державній іпотечній установі з пропозицією про набуття прав вимоги за іпотечними кредитами, включеними до пулу. Однак письмові угоди між ЗАТ КБ «Приватбанк»та Державною іпотечною установою про рефінансування договорів іпотечного кредиту укладених між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк»не укладались.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.   

          В судовому засіданні встановлено, що між позивачем, як позичальником, та відповідачем, як кредитором, 07 грудня 2007 року укладено договір про іпотечний кредит №DNUHG40000002172, за умовами якого кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит в розмірі 151500,00 гривень.

Позичальник, в свою чергу, зобов’язався повернути кредит до 07 грудня 2027 року ануїтетними платежами, а також сплатити за користування кредитом 15,00% річних та інші обов’язкові платежі. (а.с. 5-8).

Також згідно п.8.8, 8.9 умов зазначеного договору кредитор має право збільшити розмір відсотків за договором в тому числі в разі поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами «овернайт»НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки. Викладені обставини підтверджуються копією договору про іпотечний кредит № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року.  

Згідно копії листа від 26 червня 2008 року №20.1.3.2/6-7531 відповідачем з 07 серпня 2008 року відсоткова ставка за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172  від 07 грудня 2008 року була збільшена до 2,09% у місяць (25,08% річних).

25 грудня 2008 року відповідачем було складено та направлено позивачу лист № 20.1.3.2/6-32362, копія якого є в матеріалах справи. В даному листі відповідачем у відповідності до п.8.8, 8.9 договору повідомлено позивача, що розмір відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит № DNUHG40000002172  від 07 грудня 2007 року буде збільшено до 30% річних з 01 лютого 2009 року.

У випадку незгоди позивача з такими умовами йому запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року подати письмово оформлене повідомлення про незгоду з новими умовами кредитування та здійснити погашення заборгованості по кредиту в повному обсязі. У випадку ненадання такої письмової незгоди у встановлений відповідачем термін, нові умови кредитування будуть застосовані автоматично.

Не зважаючи на відсутність згоди позивача на таку зміну умов договору з 01 лютого 2009 року, вказані зміни щодо збільшення відсоткової ставки все ж таки з 01 лютого 2009 року були застосовані відповідачем до договору про іпотечний кредит в односторонньому порядку. Викладене підтверджується копією листа №20.1.3.2/6-32362 від 25 грудня 2008 року та не спростовувалось сторонами в судовому засіданні.

Також судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом щодо надання відповідачем пояснень з приводу збільшення відсоткової ставки. У відповідь позивачем отримано лист, в якому відповідач вказав на правомірність зміни відсоткової ставки – у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, а також вимог діючого законодавства.  

          Умови кредитного договору позивачем виконувались на протязі всього часу в повному обсязі.

Однак незважаючи на те, що пунктом 2.3.1 зазначеного Договору банку надано право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом в разі зміні курсу долара США до гривні, зазначена умова договору є недійсною оскільки суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 року за № 1023-ХІІ, відповідно до якої продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.   

Зазначена відповідачем у договорі умова про право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом в разі зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору істотно обмежує позивача права, як споживача.

Крім того в своєму листі від 26.06.2008 року № 20.1.3.2/6-7531 відповідач посилався на ті обставини, що збільшення відсотку за користування кредитними коштами до 2,09% на місяць зумовлено відсутністю рефінансування з боку Державної іпотечної установи (а.с. 13).

З письмових пояснень наданих Державною іпотечною установою вбачається що письмові угоди між ПАТ КБ «Приватбанк та Державною іпотечною установою про рефінансування договорів іпотечного кредиту № DNHG40000002172 та DNUHG50000002172 від 07.12.2007 року укладених між ОСОБА_2 та КБ «Приватбанк»не укладались (а.с. 83 ).

Таким чином вищевикладені обставини дають підстави вважати що підвищення відсотків до 2,09% є безпідставними.

Крім того, відповідно до Закону України за № 661-У1 від 12.2008 р. (який набрав чинності 10.01.2009 р.) до ст.ст.1056-1, 1061 ЦК України та ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»внесені доповнення, щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу за кредитного договору в односторонньому порядку.   

Так, у відповідності ст.ст.1056-1, 1061 ЦК України та ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з внесеними вищезазначеним Законом №661-У11 доповненнями слідує, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.   

З матеріалів справи вбачається що лист із повідомленням про збільшення відсотків за користування кредитними коштами до 30% був направлений гр. ОСОБА_1 08.01.2009 року без зазначення повної поштової адреси, а саме міста, до якого адресований лист, крім того поштовий реєстр скріплений печаткою не відповідача, а ТОВ «Прин-Ц». Таким чином суд вважає за неможливе прийняти вказаний реєстр поштових відправлень, як належний доказ по справі. (т.2 а.с. 80-81).

Враховуючи те, що зміни, до вищезазначених нормативних актів щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу за кредитного договору в односторонньому порядку набрали чинності з 10.01.2009 р., а позивачу стало відомо про таке збільшення значно пізніше, тобто з часу коли фактично діє заборона на її збільшення, що суперечить нормам вищезазначених законодавчих актів і відповідно зазначена вимога банку є незаконною.   

Крім того, п.2.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. №168 вимагає від банків інформувати позичальника про можливі зміни умов кредитного договору перед його укладенням. А п.3.5 зазначеної постанови дозволяє банку змінювати процентну ставку лише в разі настання події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та за умови, що така подія не залежить від волі сторін договору. Також зазначено, що банки мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін.   

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.   

          При цьому суд вважає за необхідне відмовити  позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними п. 8.9 договору про іпотечний кредит № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, що укладений між ПАТ КБ «Приватбанк»та позивачем а також п. 2.3.1 кредитного договору № DNUHG50000002172 від 07.12.2007 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк»та позивачем  щодо збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки ОСОБА_1 підписавши кредитний договір, виявила свою згоду із усіма умовами викладеними у ньому та не надала жодного належного доказу на підтвердження своєї позиції щодо позову у цій частині.

Таким чином, суд вважає можливим визнати  дії  відповідача, щодо зміни в односторонньому порядку умов, укладеного між сторонами кредитного договору за №  DNHUHG40000002172 від 07 грудня 2007 року в частині збільшення відсоткової ставки за кредитним договором з 15,00 % на рік до 30 % на рік незаконними.

Таким чином, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 5 - 6, 11, 13, 203, 215 - 217,  1056 1 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 –215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною Додаткову угоду від 07.08.2008 року до договору про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1

Визнати недійсною Додаткову угоду від 07.08.2008 року до договору про іпотечний кредит №DNUHG50000002172 від 07.12.2007 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1

Визнати незаконним підвищення процентної ставки до 30% річних по договору про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року згідно листа ПАТ КБ «ПриватБанк»№20.1.3.2/6-32362 від 25.12.2008 року.

Визнати незаконним підвищення процентної ставки до 30% річних по договору про іпотечний кредит №DNUHG50000002172 від 07.12.2007 року згідно листа ПАТ КБ «ПриватБанк»№20.1.3.2/6-32361 від 25.12.2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь Держави судовий збір в сумі 17 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                    О.П.Румянцев