_____________________________________________________________________________Справа№ 2-а-929/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2011   року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого –    судді  Непоради М.П.

при секретарі                  Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до інспектора відділу оформлення ДТП при УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2, треті особи - УДАІ ГУМВС України в Одеської області, Головного управління Держаного казначейства України в Одеській області  про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить  скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ВН № 458647 від 02.10.2010 року, а провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП   закрити.

 В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

 Відповідач та треті особи до судового засідання не  з’явилися, належним чином сповіщалися про час та місце слухання справи. Представник УДАІ ГУМВС України в Одеській області надав суду заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що інспектором ДПС 2-го взводу було дотримано порядок складання, розгляду та прийняття рішення по справі згідно вимог КУпАП, Інструкції № 77, Інструкції № 111, що спростовують доводи, викладені в адміністративному позові.

 Вислухавши позивача, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

 Як встановлено судом 02 жовтня 2010 року інспектором відділу оформлення ДТП при УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 відносно позивача, було винесено Постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що позивач керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2109, д/н НОМЕР_1 на Фонтанській дорозі не виконав вимог дорожнього знаку 3.34 (зупинка заборонена). Вищевказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225 гривень.

Також позивач зазначив, що місцем складання протоколу зазначено «м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 53».

Також позивач зазначив, що він дійсно рухався по вул. Фонатнська дорога в напрямку 411 військового клінічного госпіталю, але раптом ним було помічено ознаки несправності транспортного засобу (системи керування автомобілю), він був змушений здійснити вимушену зупинку транспортного засобу, при цьому він увімкнув аварійне освітлення, як це вимагають Правила дорожнього руху, але не зважаючи на це, відповідач склав відповідну постанову про порушення прав дорожнього руху.

Позивач в судовому засіданні пояснив суду, що обставини, зазначені в постанові не відповідають дійсності, та не підтверджуються жодним доказом по справі.

Також позивач пояснив суду, що у працівника ДАІ не було жодних правових підстав притягати позивача до відповідальності, в зв’язку з відсутністю будь-яких доказів в справі, які б на його думку, свідчили б про наявність в інкримінованих йому діях складу адміністративного правопорушення.

Так позивач стверджує, що до постанови не додано доказу, не виконано інших дій передбачених КУпАП, що в свою чергу унеможливлює доведення відповідачем інкримінуючого позивачеві правопорушення, та що є суттєвим при притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, до неї не додано жодних матеріалів, підтверджуючих вину позивача, крім того в протоколі позивач вказав що винним себе не вважає, оскільки він вимушений був зупинитися у зв'язку з несправністю рульового механізму.

При винесені постанови порушено принцип верховенства права, а саме законні права та інтереси особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Під час розгляду постанови не забезпечено право особи, висловлювати свої думки з приводу притягнення його до відповідальності, заявляти клопотання та надавати докази. Відсутні будь-які законні підстави для притягнення позивача до відповідальності передбаченої КУпАП.

Суд, враховуючи всі обставини по справі, пояснення позивача, надані заперечення, наявні в справі матеріали, вважає, що в діях позивача не мало місце порушення вимог ПДР.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином,суд вважає, що саме відповідач повинен був довести суду докази, якими підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму ВС № 14 від 24 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст  постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема,  потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про чинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Так враховуючи вищевикладене, та з копій постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Представнику відповідача по справі надавалась можливість заперечувати, спростувати доводи позивача, надавати докази своєї незгоди, проте, останній не скористався цим правом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення інспектор ДАІ допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не дав їм належної оцінки, внаслідок чого передчасно зробив висновок про накладання на позивача адміністративного стягнення вигляді штрафу в розмірі 225 грн.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить УДАІ ГУМВС України в Херсонській області). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ».

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 3, 6, 7 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України»працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та ін.).

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду (постанові) повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення (постанова) по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

Відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України  № 1306 від 10.10.2001 р., водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення відповідач так і не надав суду інших фактичних доказів факту скоєння позивачем проступку, за який передбачена адміністративна відповідальність. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач не долучив письмові пояснення свідків правопорушення,   виходячи з тексту копії протоколу суд не вбачає наявності доказів того, що позивачу були роз’яснені права відповідно до статті 268 КУпАП, зокрема право знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а при розгляді справи  користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом  має право на надання правової допомоги чи за дорученням  юридичної особи.

З огляду на вище зазначене, відповідач не довів суду що позивачем було порушено вимоги ч.1 ст. 122 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Керуючись ст.ст. 71, 159, 161, 162, 163 КАС України, ст. 14-1, 251,268, 283, 284, 288, 289, 293 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до інспектора відділу оформлення ДТП при УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2, треті особи - УДАІ ГУМВС України в Одеської області, Головного управління Держаного казначейства України в Одеській області  про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення –задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом.

Скасувати постанову ВН № 458647 від 02.10.2010 року складену інспектором відділу оформлення ДТП при УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КПАП України –штрафу в розмірі 225 гривен., провадження по справі закрити.

Постанова суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною та оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                      Непорада М.  П.