Справа 2-1543\2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
11.04.2008 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Романюк Є.В.
з секретарем - Савицькой О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сакської міської Ради про визнання права власності,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги такими обставинами. Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.12.2006 р. та державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 їй належить земельна ділянка площею 0,0600 га (цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Протягом 2007-2008 р.р. вона за рахунок власних коштів на належній їй земельній ділянці вона побудувала житловий будинок та отримала на вказаний об'єкт нерухомості технічний паспорт КРП “БРТІ м. Євпаторія”. Для проведення правової реєстрації об'єкта нерухомості, просить суд визнати своє право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася згідно письмової заяви, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі у відповідності до вищевикладенного.
Представник відповідача Сакської міської Ради у судове засідання не з'явився згідно письмової заяви, позов визнав, проти його задоволення не заперечив.
Перевіривши і дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено таке.
Як передбачено ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У відповідності до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запереченнь.
Згідно до вимог чинного законодавства України, правовий режим власності, порядок придбання права власності, а також права володіння, користування і розпорядження майном визначаються законами.
Як передбачає ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Як передбачено ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу ст. 325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим.
Судом беззаперечно встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.12.2006 р. та державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0600 га (цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-8).
Також судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 протягом 2007-2008 р.р. за рахунок власних коштів на належній їй земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 побудувала житловий будинок та отримала на вказаний об'єкт нерухомості технічний паспорт КРП “БРТІ м. Євпаторія” (а.с. 9-15).
Згідно технічного висновку ПП “Будагропроект” від 2008 р. зведений ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідає ДБН В 2.2-15-2005, споруда характеризується як задовільна та пригодна до подальшої експлуатації (а.с. 19-36).
В силу ст. 331 ЦК України право власності на новостворену річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
У відповідності до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може звернутися з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, що засвідчує його право власності.
Таким чином, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, враховуючи, що спір по вказаному майну між іншими особами відсутній, доказів неправомірності володіння позивачем вказаним майном не встановлено, порушень прав інших осіб з боку позивача під час судового розгляду справи не встановлено, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 316, 325, 331, 376, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 14, 58-60, 208-209, 212, 214 ЦПК Украіни, суд
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 у цілому на житловий будинок літ. “А” (загальною площею 114,0 кв.м., жилою площею 58,9 кв.м.), розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду АРК через Сакський міськрайсуд шляхом подання заяви про оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про оскарження рішення.
Суддя: