Справа  № 2-а-522/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.12.2011

Галицький районний суд м. Львова в складі:

      головуючого –судді                  Стрельбицького В.В.

      при секретарі                              Тарапацькому Т.О.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа Львівська міська рада про визнання дій незаконними, повернення майна та стягнення моральної шкоди,

встановив:

     Позивач звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа Львівська міська рада, в якому просить визнати неправомірними дії представників Галицької районної адміністрації та Львівської міської ради щодо заборони здійснювати торгівлю газетно-журнальною продукцією біля будинку №14 по вул.Словацького в м.Львові, заборонити відповідачеві зносити належну відповідачу МАФ і перешкоджати йому у здійсненні підприємницької діяльності та стягнути з відповідача та третьої особи солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

     В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він здійснює торгівлю газетно-журнальною продукцією біля будинку №14 по вул.Словацького в м.Львові. На виконання вимог Ухвали Львівської міської ради №681 від 29.03.2007р. «Про продовження дії дозволів на розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові», він звернувся до Львівської міської ради про продовження дозволу на торгівлю газетами, на що отримав відповідь директора ДЕП. ЛМР ОСОБА_2, в якій вказано, що його звернення не може бути вирішеним по суті. Окрім того, будь-яких письмових заперечень щодо продовження здійснення торгівлі з боку чиновників Галицької районної адміністрації Львівської міської ради не надходило, а відтак вважає дозвіл на здійснення торгівлі газетно-журнальною продукцією біля будинку №14 по вул.Словацького в м.Львові продовженим та діючим. Не регламентовані жодним нормативно-правовим актом дії представників Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо заборони на здійснення згаданої торгівлі вважає незаконними. Також вважає, що такими незаконними діями відповідачів йому було завдано моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 50000 грн.             

       Позивачем неодноразово уточнювались та доповнювались позовні вимоги, згідно останньої редакції, яких він відмовився від позовних вимог до Львівської міської ради та просить визнати дії чиновників Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, що перешкоджають йому проводити торгівлю газетно-журнальною продукцією біля будинку №14 по вул.Словацького в м.Львові незаконними та стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн., зобов’язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради повернути безпідставно набуте майно розбірно-збірний деревний навіс або відшкодувати його вартість, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 30555 грн. за користування майном і набуті доходи внаслідок безпідставного користування майном ПП ОСОБА_1 та додаткових витрат на здійснення підприємницької діяльності.

          Позивач та його представники в судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, а також в заявах про уточнення позовних вимог. Просять позов задоволити.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

         Представник третьої особи в судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

         Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

          Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно ч.4,5 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

           Статтею 42 Конституції України гарантується право на підприємницьку діяльність,  яка не заборонена законом.

           Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

           Відповідно до ст.6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів належним і неупередженим судом.

           Згідно ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

          Відповідно до акту про демонтаж стенду від 24.02.2009р. /Т.1 а.с.51/, на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації від 10.02.2009р. №102, 24.02.2009 року посадовими особами ГРА ЛМР демонтовано стенд за адресою м.Львів, вул.Словацького, 14 (збірно-розбірний дерев’яний навіс), який належить ОСОБА_1 Підставами здійснення демонтажу зазначено, зокрема, порушення позивачем норм Земельного кодексу України, Закону України «Про благоустрій населених пунктів»та відсутність дозвільних документів.

         Згідно свідоцтв про сплату єдиного податку від 20.12.2007 р., 25.12.2008 р., 23.12.2009 р., 24.12.2010 р. суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 здійснює торгівлю пресою, а також промисловими товарами. Місце здійснення підприємницької діяльності: м.Львів, вул. Словацького, 14.

         Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування»- місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

        Згідно ст.4 цього ж Закону місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

        Як вбачається з положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради від 27.02.2009р. /а.с.111-113/ передбачено вичерпний перелік повноважень Галицької районної адміністрації, однак повноважень щодо примусового демонтажу та вилучення об’єктів права власності даним переліком не передбачено, оскільки це віднесено до компетенції виключно правоохоронних органів.

        Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на те, що представники Галицької районної адміністрації ЛМР діяли на підставі і керувалися Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Правилами благоустрою і утримання території міста Львова, затвердженими ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000р., ухвалою Львівської міської ради №;1470 від 27.12.2007 р., «Про затвердження Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові і порядку надання дозволів на розміщення об’єктів торгівлі; ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м.Львова», ухвалою Львівської міської ради №2311 від 18.12.2008 р. «Про затвердження Переспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста», ухвалою Львівської міської ради №3087 від 03.12.2009 р. «Про внесення змін та доповнень до ухвали №2311 від 18.12.2008 р.», Положенням про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затверджених ухвалою Львівської міської ради №3704 від 08.07.2010 р. Вказані твердження представника відповідача є безпідставними, оскільки ні вищевказаний Закон, ні наведені ухвали Львівської міської ради не наділяють відповідача правом безпідставно та безоплатно вилучати майно, яке належить позивачу, поняття «демонтаж»не включає в себе безоплатне вилучення майна і як встановлено в судовому засіданні збірно-розбірний дерев’яний навіс, що належить позивачу не відноситься до малих архітектурних форм.

        Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме: в частині визнання незаконними дій посадових осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо демонтажу та вилучення розбірно-збірного дерев’яного навісу та зобов’язання повернути вказане майно позивачу, оскільки дії представників відповідача спрямовані на вилучення майна позивача суперечать вищенаведеним нормам Конституції України. Крім того, відповідачем в судовому засіданні жодним чином не спростовано той факт, що при вилученні майна ОСОБА_1, не було прийнято до уваги наявність в останнього свідоцтва про сплату єдиного податку, відповідно до якого суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: м.Львів, вул. Словацького, 14.

Також, приймаючи рішення про повернення вилученого в позивача розбірно-збірного дерев’яного навісу, суд приходить до переконання про необхідність задоволення даної позовної вимоги в частині повернення майна ОСОБА_1 в натурі, оскільки вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні, що вартість цього майна становить саме 5000 грн. Разом з цим, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства, у разі якщо після повернення розбірно-збірного дерев’яного навісу буде встановлено, що він має будь-які пошкодження, тобто власнику майна нанесені збитки.

В решті позовних вимог слід відмовити, так як позивач в судовому засіданні не довів той факт, що відповідач використовував його майно і отримав від цього будь-які доходи, а також належним чином не довів факт понесення ним додаткових витрат  на здійснення підприємницької діяльності. Крім того, суд вважає, що позовна вимога щодо заборони перешкоджати відповідачу здійснювати законну підприємницьку діяльність задоволенню не підлягає, оскільки встановлено, що позивач на даний час продовжує здійснювати підприємницьку діяльність за адресою вказаною свідоцтві про сплату єдиного податку, а також належним чином не мотивував в чому саме має полягати дана заборона, що, в свою чергу, унеможливлює виконання рішення суду.

        Щодо відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позову слід також відмовити, оскільки позивачем не представлено жодних належних доказів та не наведено доводів, які б свідчили про те, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди.

        Керуючись  ст.ст.7-12, 14, 18, 86, 104-106, 159, 160, 161, 162, 163, 170 КАС України, суд-

                                                       вирішив:

        Позов задоволити частково.

        Визнати незаконними дії посадових осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради в частині демонтажу та вилучення майна ОСОБА_1, згідно акту про демонтаж стенду від 24.02.2009 року

        Зобов’язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради повернути в натурі ОСОБА_1 збірно-розбірний дерев’яний навіс.

        В решті вимог відмовити.

      На постанову  суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

Суддя:                                                                                           Стрельбицький В.В.