Справа № 22-ц-1357/11Головуючий у 1-й інстанції Вирста М.М.
Категорія - 27 Доповідач - Гурзель І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Ходоровського М. В., Фащевської Н. Є.,
при секретарі - Бріль В.Л.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2, представника позивача
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника апелянта ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду від 07 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 409 213, 73 грн., посилаючись на те, що 02 липня 2008 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір позики №0207/02 від 02 липня 2008 року, згідно якого позикодавець ОСОБА_4 зобов’язувався надати позичальнику ОСОБА_5 позику в сумі 10 500 доларів США, а ОСОБА_5 зобов’язується прийняти позику і повернути у визначений договором строк.
Рішенням Козівського районного суду від 07 червня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики —задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 солідарно заборгованість в сумі 59 550 грн. - основного боргу за договором; 10 000 грн. - пені; 8 039,25 грн. - суму інфляційних втрат; 2 784,98 грн. - суму нарахованих 3% річних; судові витрати по справі —сплачений судовий збір в розмірі 1700 грн., та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в Козівський районний суд. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши представника апелянта та адвоката, які підтримали доводи апеляції, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Так задовільняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за договором, відсотків, пені та індексації, суд першої інстанції в неповній мірі встановив дійсні обставини справи та правовідносини якими вони регулюються та припустився помилки при їх стягненні.
Судом першої інстанції вірно встановлено що що 02 липня 2008 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір позики № 0207/02, за умовами якого ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 позику у розмірі 10 500 доларів США, або 50 925,00 грн., а ОСОБА_5 зобов'язувалася прийняти позику, повернути позику у визначений договором строк, а саме, не пізніше 26 липня 2009 року (а.с.4).
02 липня 2008 року відповідачкою ОСОБА_5 надано письмову розписку, про те, що вона на виконання договору позики отримала від позивача ОСОБА_4 10 500 доларів CША, що становить 50 925,00 грн., та зобов'язується повернути всю суму до 26 липня 2009 року (а.с.6).
Станом на 21 лютого 2011 року відповідачами не повернуто суму заборгованості договором позики в розмірі 7 500 доларів США, а тому, сума основної заборгованості становить 59 550,00 грн., згідно офіційного курсу долара станом на 21 лютого 2011 року. Судом вірно встановлено суму заборгованості яку допустив боржник , а тому доводи апеляції про те що заначені кошти насправді Макар неотримувались нічим не обгрунтовані. Крім того Макар даний договір неоспорюється, а тому зазначена сума з неї стягнута вірно.
Однак судом першої інстанції не звернуто увагу що у відповідності до п.6.1 договору позики цей договір є дійсним до остаточного виконання, проте у будь-якому випадку до 26 липня 2009 року. Таким чином сторонами обумовлено строк дії договору у будь-якому випадку до 26 липня 2009 року.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні (договорі) встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За вказаних обставин нарахування пені у відповідності до договору є невірним оскільки строк позовної давності по пені у відповідності до ч.2 ст.258 ЦК України становить 1 рік, який в даному випадку сплив 26 липня 2010 року.
Також невірним є стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних оскільки у відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку п.5,5 договору позики було встановлено інший розмір пені 1 відсоток за день прострочки, право на стягнення якого позикодавець втратив пропустивши строк позовної давності.
Також стягнення інфляційних виплат передбачено тільки для гривневого грошового зобов’язання. В даному випадку договір позики укладався в доларах США. З розписки вбачається що курс долара на час укладення договору становив 4,85 грн. за 1 долар. Позивачу стягнуто борг по курсу 7,94 грн. за 1 долар США, а тому додаткової індексації зазначена сума не потребує.
Також судом невірно покладено солідарне стягнення за договором поруки №0207/02 від 02 липня 2008 року, згідно якого ОСОБА_6 виступив в якості поручителя ОСОБА_5 за договором позики від 02 липня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.5).
Відповідно до п.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В даному випадку у відповідності до п.7.1 договору поруки він діє до моменту припинення основного договору тобто до 26 липня 2009 року.
Позивачем не доведено що він в 6-ти місячний строк з дня настання строку виконання основного зобов’язання пред’явив вимогу до поручителя, а тому покладення на ОСОБА_6 солідарного стягнення боргу є помилковим.
За вказаних обставин рішення суду в цій частині слід скасувати із за порушення норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення яким в позові в цій частині відмовити.
Керуючись п.2 ч. 1 ст. 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Козівського районного суду від 07 червня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_5 10 000 грн. - пені; 8 039,25 грн. - суми інфляційних втрат; 2 784,98 грн. - суми нарахованих 3% річних та солідарного стягнення з ОСОБА_6 всіх присуджених сум скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель