Справа № 22-ц-1464/11Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б.
Категорія - 19 Доповідач - Гурзель І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Бріль В.Л.
з участю сторін - представника позивача ОСОБА_1,
представника апелянта ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду від 26 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання недійсним договору поруки,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5, ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання недійсним договору поруки №467 від 12.01.2009 року і додатку —1 до нього.
Представник позивача вважає, що договір поруки №467 і додаток до нього від 12.01.2009 року укладений між ТЗОВ “Верус” та ПАТ КБ “Приватбанк”стосовно позичальника ОСОБА_5 порушує вимоги чинного законодавства, спрямований перш за все на зміну підсудності справи а тому просила визнати його недійсним з моменту укладення.
Рішенням Кременецького районного суду від 26 серпня 2011 року позов —задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки №467 і додаток - 1 до нього, укладений 12.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” та ПАТ КБ “ПриватБанк”.
Стягнуто з ПАТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_4 8,50 грн. державного мита та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши представника апелянта яка зіслалась на доводи апеляції, представника позивача який просить апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір поруки був укладений на незначну суму без реального настання правових наслідків з метою застосування підсудності за вибором позивача, а тому визнав з цих підстав його недійсним.
Із вказаним висновком колегія суддів не погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" із Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»уклали договір поруки №467МК, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»поручилося перед банком за належне виконання ОСОБА_5 своїх зобов’язань згідно кредитного договору від 20 серпня 2007 року №08/07/395МК. Розмір відповідальності поручителя перед кредитором складає 200 гривень.
20.07.2007 року ОСОБА_4 уклала із ПАТ КБ "ПриватБанк" договір поруки, за яким вона виступила поручителем перед банком за належне виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань, що витікають із кредитного договору №08/07/395МК від 20.08.2007 року. Згідно п.2 вказаного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.
Згідно ст.546 ЦК України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.
Крім цього, зі змісту ст. 553 ЦК України випливає, що порука є угодою щодо прийняття особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі частково або у повному обсязі того, що не було виконане боржником.
Таким чином законодавством передбачено можливість укладення договору поруки у частковому розмірі до забезпечуваного грошового зобов’язання.
В позовній заяві ОСОБА_4 фактично просить дати оцінку рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2011 року у цивільній справі №2-5895 (2-13896/2010) за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” стягнуто з позичальника ОСОБА_5 489524,38 грн. (61641,3 дол. США), та солідарно з неї 262730,71 грн., як поручителя за договором поруки №08/07/395 МК від 20.08.2007 року до кредитного договору №08/07/395 МК від 20.08.2007, укладеного між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_5 на предмет неналежної підсудності справи.
У відповідності до ст. 291 ЦПК України апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
А тому перевіряти доводи позивача з приводу правильності визначення підсудності і давати з приводу цього оцінку оцінку укладеним між двома юридичними особами договорам може апеляційний суд відповідної територіальної юрисдикції, а не місцевий загальний суд.
При цьому колегія враховує що ОСОБА_4 жодним чином не позбавлена права оскаржувати в апеляційному порядку рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2011 року.
За вказаних обставин доводи апелянта про те, що позивач не є стороною по договору поруки № 467МК від 12.01.2009 року, а тому вказаним договором жодним чином його права не порушені є вірними.
Так право вибору підсудності належало відповідачу по справі ПАТ КБ “Приватбанк” яке виступало позивачем у попередній справі про стягнення боргу з боржника і поручителів. А тому посилання ОСОБА_4, що порушено її право на вибір підсудності не є вірним.
Крім того на даний час визнання оспорюваного договору недійсним не вплине на визначення питання підсудності за попередньою справою, оскільки рішення по цій справі прийнято. Це також не впливає на правовідносини між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4 по укладеному між ними договору поруки.
В порушення вимог ст.60 ЦПК України позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що сторони договору поруки №467МК від 12.01.2009 року при його укладені не бажали настання правових наслідків у вигляді часткового забезпечення поручителем кредитного зобов'язання.
Також доводи позивача про те що на договорі не той відтиск печатки юридичної особи не можуть братись до уваги, оскільки оспорюваний договір визнається обома його сторонами.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати із за невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись п.2 ч. 1 ст. 307, п.п.3,4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” ОСОБА_3 –задоволити.
Рішення Кременецького районного суду від 26 серпня 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання недійсним договору поруки №467 від 12.01.2009 року і додатку —1 до нього відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель