Справа № 2-1560 2007 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві в залі суду № 1,6 справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4, про стягнення грошової суми,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 26.03.2004 року його тесть ОСОБА_4 позичив у відповідачки ОСОБА_3 11000 грн., які зобов»язувався повернути до 26.03.2005 року, в рахунок погашення цього боргу позивач переказав на ім.»я відповідачки 2000 грн., 05.12.2005 року передав 200 дол.США відповідачу ОСОБА_2 на придбання ним автомагнітоли у магазині «Фокстрот», 21.01.2006 року він придбав за кредитним договором з ВАТ КБ «Надра» комп»ютер «Версія» в комплекті за 6520 грн. і передав все це відповідачу ОСОБА_2, але під час розгляду справи в суді всі вказані грошові кошти не були зараховані в погашення договору позики. А тому позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_3 2000 грн. основного боргу, інфляційні кошти в сумі 962 грн., 3% річних в сумі 155 грн., всього 3117 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_2 1010 грн. боргу та 6520 грн. боргу, збитки за користування банківським кредитом 6080 грн., всього 13610 грн.
В судовому засіданні позивач надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій змінив підстави позову і обґрунтовував позов тим, що договір позики грошей був укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а тому позивач і ОСОБА_2 не є належними сторонами договору, виконання зобов»язання неналежними сторонами може тягнути за собою правові наслідки безпідставного набуття майна, а тому відповідачі повинні повернути йому безпідставно одержані гроші з процентами за користування ними та безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість, оскільки одержані гроші не повернуті, крім того, йому відомо, що ОСОБА_2 продав передану йому техніку, то позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 безпідставно одержані гроші в сумі 2000 грн. та проценти за користування цими коштами в сумі 494,50 грн. на рівні облікової ставки НБУ, всього 2494,50 грн.; стягнути з ОСОБА_2 безпідставно одержані гроші за розпискою від 05.12.2005 року в сумі 1010 грн., проценти за користування грошима в сумі 197,05 грн., вартість комп»ютера з комплектуючими пристроями в сумі 6520 грн., всього 7727,05 грн.
Під час розгляду справи позивач, його представник зменшили позовні вимоги і просили суд стягнути тільки з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача безпідставно одержані гроші за розпискою від 05.12.2005 року в сумі 1010 грн., проценти за користування грошима в сумі 197,05 грн., вартість комп»ютера з комплектуючими пристроями в сумі 6520 грн., всього 7727,05 грн., щодо стягнення коштів з ОСОБА_3, то переказані на її ім.»я 2000 грн. зараховані в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 перед нею за договором позики.
Відповідачі, представник відповідачів позов не визнали, в суді пояснили, що ОСОБА_4 позичив кошти не тільки у ОСОБА_3, а і у ОСОБА_2, а тому техніку на суму 1010 грн. і комп»ютер вартістю 6520 грн. було передано ОСОБА_2 в рахунок боргу перед ним, що стверджується написаними ним власноручно розписками, щодо боргу перед ОСОБА_3, то сума боргу зменшена на 2000 грн., які переказав на її ім.»я ОСОБА_1, на підставі письмової заяви стягувача, поданої до міського відділу ДВС.
3-я особа ОСОБА_4 просив суд позов задовольнити, в суді пояснив, що фактично договір позики грошей був оформлений на нього, але повертати кошти повинні були його дочка і зять, який працював разом з ОСОБА_2, в рахунок погашення цього боргу його зять переказав 2000 грн., потім передав ОСОБА_2 техніку на суму 1010 грн. і комп»ютер в наборі вартістю 6520 грн., тобто, сума боргу була майже повністю погашена, але відповідачі відмовилися зарахувати в рахунок боргу одержані кошти і техніку, жодних інших боргових зобов»язань у нього перед відповідачами не існує.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, 3-ї особи, покази свідків, оглянувши матеріали даної справи, цивільну справу № 2-3283 за 2006 рік, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з слідуючих підстав.
Так, судом встановлено, що 26.03.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений письмовий договір позики на суму 11 000 грн. на строк до 26.03.2005 року без нарахування відсотків, що стверджується копією цього договору, який було посвідчено державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Губенко Т.А. і зареєстровано в реєстрі за № 3-967 /а.с.6/.
Факт укладення цього договору і факт передачі вказаної суми коштів сторони в суді не заперечують.
З матеріалів справи також вбачається, що 04.04.2006 року державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Якименською Л.Л. було вчинено виконавчий напис з метою звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 для виконання зобов»язань за договором позики від 26.03.2004 року, що слідує з копії виконавчого напису.
В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_4 в квітні 2006 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення правовідношення і просив суд визнати договір позики між ними на суму 11000 грн. таким, що частково виконаний, визнати неправомірність вчинення виконавчого напису та признати його таким, що не підлягає виконанню, оскільки в рахунок цього боргу його зять ОСОБА_1 переказав 2000 грн. на ім.»я ОСОБА_3 та передав її чоловіку техніку на суму 1000 грн. і комп»ютер на суму 6500 грн.
Згідно рішення суду від 02.10.2006 року, яке набрало законної сили, в задоволенні вказаного позову ОСОБА_4 було відмовлено, задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_3 до нього та стягнуто на її користь 882 грн. інфляційних коштів і 3% річних -320 грн. від суми боргу 9000 грн.
Всі ці обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи № 2-3283 за 2006 рік.
Як вбачається з рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 02.10.2006 року по вказаній справі, ухвали апеляційного суду Київської області від 18.12.2006 року по цій справі, доводи ОСОБА_4 про повернення ним боргу ОСОБА_3 майном, яке передано її чоловікові, не були враховані, оскільки не свідчать про виконання зобов»язання безпосередньо перед ОСОБА_3
Але під час розгляду вказаної справи в 2006 році ОСОБА_3 погодилася зарахувати в рахунок боргу 2000 грн., які переказав на її ім.»я ОСОБА_1
Згідно довідки міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 10.04.2008 року /а.с.93/ на виконанні в міському відділі ДВС перебуває виконавчий напис нотаріуса від 04.04.2006 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 11040 грн. та виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду від 02.10.2006 року за № 2-3283 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1202 грн., в матеріалах виконавчого провадження по виконавчому напису нотаріуса є заява представника стягувача про зменшення суми стягнення на 2000 грн.
Це також слідує з копії зазначеної заяви від 10.01.2008 року /а.с.79/.
Відповідно до довідки управління ПФУ в м.Білій Церкві від 10.04.2008 року /а.с.94/ з пенсії ОСОБА_4 проводиться утримання на виконання виконавчого напису нотаріуса від 04.04.2006 року про стягнення на користь ОСОБА_3 11040 грн. з 01.04.2007 року, станом на 01.05.2008 року утримано 1526 грн.
В підтвердження позовних вимог позивач, його представник посилаються на те, що в рахунок боргу за договором позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивачем, який не є стороною договору, було передано чоловіку ОСОБА_3- ОСОБА_2 товар на суму 200 дол. США або 1010 грн. у магазині «Фокстрот» та придбаний ним комп»ютер «Версія» в комплекті на суму 6500 грн., що підтверджується розписками ОСОБА_2, оскільки вартість цього майна не зарахована в рахунок боргу за договором, то це майно є набутим безпідставно, а тому відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити на користь позивача вартість вказаного майна і проценти за користування грошовими коштами.
Але суд вважає ці твердження необґрунтованими виходячи з наступного.
Так, позивачем суду надано копії розписок ОСОБА_2 від 30.12.2005 року /а.с.14/ та від 21.01.2006 року /а.с.15/, оригінали розписок на даний час відсутні.
З першої розписки вбачається, що ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 товар на суму 200 дол. США із суми боргу у магазині «Фокстрот», сума боргу складає 4200 дол.США; з другої розписки слідує, що ОСОБА_2 в залік боргу, який винен йому ОСОБА_4, взяв комп»ютер на суму 6500 грн., борг складав на 21.01.2006 року 4000 дол.США, на даний час борг складає 2800 дол.США.
Факт отримання товару на суму 200 дол.США і комп»ютера вартістю 6500 грн. сам ОСОБА_2 в суді не заперечує, але вказує на те, що це зовсім інше боргове зобов»язання ОСОБА_4 перед ним, а ОСОБА_1 допомагав своєму тестю погашати цей борг, проти чого ні сам боржник, ні він як кредитор не заперечували.
Те, що позивач по справі взяв цільовий кредит для придбання комп»ютера в комплекті вартістю 6520 грн. в ВАТ КБ «Надра», стверджується копією договору від 16.01.2006 року /а.с.16-18/, не заперечується сторонами по справі, їх представниками.
З тексту вказаних вище розписок дійсно вбачається, що мова йде не про борг в сумі 11 000 грн. за договором позики, оскільки вказані значно більші суми боргу, який зменшено якраз на суму переданих ОСОБА_2 товарів, крім того, в розписці від 21.01.2006 року вказується на те, що майно передається ОСОБА_2 в рахунок боргу перед ним ОСОБА_4
Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання позивача, його представника з приводу того, що ОСОБА_3 позивачем сплачувалися відсотки за користування кредитом в розмірі 100 дол.США щомісячно, а тому ОСОБА_2 вказував в розписках суму боргу з відсотками.
Але в договорі позики грошей, який посвідчено нотаріально, чітко зазначено, що кошти передані в борг без нарахування відсотків, тоді як вказані посилання позивача не підтверджуються жодними безспірними доказами, крім його пояснень та показів свідка ОСОБА_5.-дружини позивача, які судом оцінюються критично, а більш переконливим доказом для суду є вказаний вище договір позики, який підписано обома сторонами, отже, з його умовами ОСОБА_4 був ознайомлений.
А тому з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що надані докази не підтверджують того, що ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 вказане в розписках майно саме в рахунок боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_3, оскільки в даному випадку мова йде про інші боргові зобов»язання, що випливає зі змісту наданих суду копій розписок.
Як на правову підставу свого позову позивач посилається на ст.ст.1212-1214 ЦК України, які регулюють внедоговірні зобов»язання внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Так, за ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи /потерпілого/ без достатньої правової підстави /безпідставно набуте майно/, зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов»язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В підтвердження того, що майно, передане ОСОБА_2, є набутим ним безпідставно, позивач та його представник посилаються на те, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не є сторонами договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, отже, має місце виконання зобов»язання неналежним боржником і неналежному кредитору.
Але, як вказано вище в рішенні, суду не надано безспірних доказів того, що майно, яке є предметом спору, передавалося ОСОБА_2 саме за борговим зобов»язанням ОСОБА_4 перед ОСОБА_3, з копій розписок, наданих суду, вбачається, що мова йде про іншу суму боргу, а тому твердження про те, що в даному випадку ОСОБА_2 є неналежним кредитором, також не підтверджено жодними належними доказами.
За ст.527 ЦК України боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов»язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст.528 ЦК України виконання обов»язку може бути покладене боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов»язання не випливає обов»язок боржника виконати зобов»язання особисто. У цьому разі кредитор зобов»язаний прийняти виконання , запропоноване за боржника іншою особою.
Як слідує з наданих суду доказів, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 майно на суму 200 дол. США добровільно, вартість майна була зарахована ОСОБА_2 в рахунок боргу, про що свідчать надані копії розписок, щодо передачі комп»ютера, то безспірно тільки доведено те, що придбаний він на кошти, взяті в кредит ОСОБА_1, а стосовно передачі його ОСОБА_2, то з копії розписки не вбачається, ким він був безпосередньо переданий ОСОБА_2, оскільки останній в суді пояснював те, що передавав йому комп»ютер ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, безспірних доказів для спростування цих обставин суду не було надано.
Крім того, майно і комп»ютер передані в 2005, 2006 роках, рішення суду по справі за позовом ОСОБА_4 про припинення правовідношення набрало чинності в грудні 2006 року, а до суду з позовом по питанню повернення майна або грошових коштів ОСОБА_1 звертається тільки січні 2008 року.
Отже, проаналізувавши всі докази по справі, суд приходить до висновку, що позивачем не надано безспірних доказів того, що вказане ним в позовній заяві майно було передано ОСОБА_2 саме в рахунок боргових зобов»язань ОСОБА_4 перед його дружиною ОСОБА_3, а тому недоведеними суд вважає посилання на те, що ОСОБА_2 безпідставно набув вказане майно і повинен повернути його вартість.
Керуючись ст.ст.527, 528, 1212-1214 ЦК України, ст.ст.10,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Дмитренко А.М.