АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-645/11Головуючий у 1-й інстанції Парфенюк В.І.
Категорія - 42 Доповідач - Гурзель І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Сеник В.В.
з участю сторін - представника апелянта Олійник О. І., відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль на рішення Чортківського районного суду від 15 лютого 2010 року по справі за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2010 року квартирно-експлуатаційний відділ м.Тернопіль звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку.
В позовній заяві позивач вказав, що відповідач ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А-3192 водієм технічного взводу роти забезпечення, 28 жовтня 2005 року наказом № 205 командира військової частини А-3192 його було звільнено з військової служби в запас. Оскільки гуртожитки надаються на час проходження служби то просили висилити сім'ю ОСОБА_2 з гуртожитку.
Рішенням Чортківського районного суду від 15 лютого 2011 року в позові відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м.Тернопіль просить рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким виселити ОСОБА_2 з АДРЕСА_1, без надання іншого житла. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу межах наведених доводів сторони, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника, які просять апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, вбачається що апеляція до задоволення не підлягає.
Ухвалюючи зазначене рішення про відмову у виселенні суд пері інстанції послався на те що оскільки відповідачі були вселенні в гуртожиток в зв'язку з роботою то їх виселення без надання іншого приміщення було б можливе тільки у випадках припинення роботи з підстав зазначених в законі чого судом встановлено не було.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується.
Так судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що проходження військової служби за контрактом ОСОБА_2 у військовій частині А-3192 на посаді водія технічного взводу роти забезпечення. Під час проходження військової служби сім'ї відповідача була надана кімната в гуртожитку по АДРЕСА_1. На даний час він проживає в АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_3 та двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.
З договору найму № 28 від 1 жовтня 2006 року вбачається, що позивач надав відповідачам в безстрокове користування житлове приміщення в гуртожитку військового містечка в м. Чорткові.
Наказом командира військової частини № 205 від 28 жовтня 2005 року його звільнено з військової служби у запас в зв'язку з скороченням штату тату реформуванням Збройних Сил України.
Відповідно до вимог ст. 132 Житлового кодексу Української РСР сезонні тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.
Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселились в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Таким чином, відповідачі не можуть бути виселені без надання їм іншого жилого приміщення, оскільки ОСОБА_6 був звільнений з військової служби в зв'язку з скороченням штату та реформуванням Збройних Сил.
Посилання апелянта, як на підставу виселення, на порушення порядку надання ОСОБА_3 гуртожитку до уваги братись не можуть, оскільки між сторонами з 1.10.2006 року існують договірні відносини на безстроковий термін найму житла в гуртожитку (копію договору а.с.28) про розірвання яких жодна сторін питання не ставить.
Доводи апелянта про неправильне стягнення з них судових витрат також не є вірними оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 поніс судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1 000 гривень, (договір а.с.23)
Розмір стягнутих судових витрат визначений судом першої інстанції на підставі граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у відповідності до вимог ст. 84 Цивільно-процесуального кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, зокрема і витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Згідно додатка № 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене судове рішення сплачуються іншою стороною, граничний розмір такої компенсації не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Встановлено що адвокат відповідачів приймав участь в судовому засіданні 15 лютого 2011 року тривалістю 1,5 години.
Мінімальний розмір заробітної плати на даний час становить 941 гривню.
А тому розмір судових витрат вирахуваний 564 (941 гривень х 40% х 1,5 години). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його змін та скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль —відхилити.
Рішення Чортківського районного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженав касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель