АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-280/11Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Категорія - 57 Доповідач - Гурзель І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Жолудько Л. Д., Сташківа Б. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 14 січня 2010 року, у відповідності до вимог ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, про визнання незаконними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 14 січня 2010 року, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 14 січня 2010 року, з урахуванням ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст.673 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму.
В обґрунтування вимог вказує, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим, на підставі вимог ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон), їй призначено основну пенсію як інваліду 2-ої групи, розмір якої повинен становити не менше 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розміром вказаних пенсій повинен призначатись виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. Відповідач не виплачував йому належні суми в повному обсязі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної державної (основної) пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсії за віком відповідно до вимог ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю, установивши її розмір 75% мінімальної пенсії за віком з врахуванням вимог ст. 50, ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 14 січня 2010 року по 20 серпня 2010 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в користь ОСОБА_1. 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Витрати по оплаті судового збору компенсовано за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що мінімальна пенсія за віком Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не встановлена. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за цим Законом. Позивачу пенсія призначена згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та визначена з урахуванням положень Постанови КМУ “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 року №654 (з наступними змінами), а тому визначений у Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії не може поширюватись на правовідносини, що виникли на підставі інших законів.
Крім цього, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління ПФУ виступає лише як розпорядник коштів державного бюджету і отримавши асигнування, виплачує їх за цільовим призначенням.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII позивач має право на одержання пенсії, не нижчої шести мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії у розмірі 50%, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити ОСОБА_1. відповідні нарахування, виплату пенсії, однак таких дій не вчинив, чим порушив гарантоване державою право позивача на соціальні виплати у встановлених законодавством розмірах, яке підлягає захисту шляхом задоволення позову.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що стверджується відповідно посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1, довідкою до акту огляду МСЕК НОМЕР_2 від 06.07.2006 року.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII у редакції від 06.06.96 року за №230/96-ВР передбачено, що пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону №796-XII в редакції від 06.06.96 pоку № 23096-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою: - 3 групи - не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно вимог ст. 50 зазначеного Закону №796-XII в редакції від 06.06.96 pоку № 230/96-ВР “Особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.”
Виходячи із змісту вищезгаданих статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч.1,2 ст.8 Конституції України “Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.”
Згідно ст. 22 Конституції України “При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.”
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повинно було здійснити нарахування державної та додаткової пенсії позивачу керуючись статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 23 1-У. Відповідно відмова управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
З урахуванням того, що законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати, посилання відповідача на необхідність застосування Постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»№654 від 16.07.2008 року для основної пенсії та Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів не приймає до уваги виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст і обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.”
Необґрунтованим є також посилання апелянта на можливість не цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства.
Керуючись ст.ст. 197, 200, 206 КАСУ України, абз. 11 п. 1 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суд апеляційної інстанції,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель