копія

Справа №2 - 1230/2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 серпня 2007 року                                                                                                    м.  Одеса.

Суворовський районний суд м.  Одеси у складі: Головуючого судді - Позняка B.C. При секретарі       -   Сідоченко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні (зал судових засідань №12) у м.  Одесі цивільну справу за позовом ТОВ «Оптікомед» до Суворовської райдержадміністрації м. Одеси, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження Ленінської райдержадміністрації м. Одеси,  рішення виконавчого комітету Одеської міської ради,  Свідоцтва про право власності,  договору дарування,  та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу,  визнання права власності на будівлю та павільон,  -

ВСТАНОВИВ:

ООО «Оптікомед» звернулося до суду з позовом до Суворовської райдержадміністрації м. Одеси,  Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження Ленінської райдержадміністрації м. Одеси,  рішення виконавчого комітету Одеської міської ради,  договору дарування,  посилаючись на те,  що 15.09.1998 р. Ленінська рай держадміністрація м. Одеси видала розпорядження № 490 «Про передачу у власністьОСОБА_1 зруйнованої дворової споруди з повним зносом та зруйнованого павільону з повним зносом по АДРЕСА_1. Це розпорядження прийняте з порушенням норм матеріального права,  з перевищенням повноважень,  наданих районній адміністрації,  порушує право приватної власності ТОВ «Оптикомед» та підлягає визнанню недійсним.  На момент видання зазначеного розпорядження ці об'єкти взагалі не були зареєстровані в КП "ОМБТІ та РОН" як об'єкти нерухомості,  не знаходилися на балансі ані Ленінського виконкому,  ані Одеської міської ради. Взагалі на дату видачі розпорядження павільон перебував на балансі та був власністю ТОВ «Оптикомед». Зазначений павільон ніколи не належав до власності територіальної громади м. Одеси. Таким чином зазначене розпорядження порушує  ст. 41 Конституції України,   ст. 4,  55 Закону України «Про власність»,   ст. 317,  321 ЦК України. Крім того,  відповідно до  ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  питання щодо відчуження об'єктів комунальної власності відносяться до виключної компетенції Одеської міської ради. Окрім того відповідно до чинного законодавства,  відчуження об'єктів комунальної власності повинно відбуватися відповідно до приватизаційного законодавства. Процедура відчуження права державної та комунальної власності чітко визначена Законами України «Про приватизацію державного майна»,  та «Про приватизацію невеликих державних підприємств»,  якими не передбачена безоплатна передача комунальної власності. Таким чином Ленінська

2

 райдержадміністрація м. Одеси перевищила повноваження під час надання розпорядження від 15.09.1998 р. Ленінська райдержадміністрація м. Одеси видала розпорядження № 490 «Про передачу у власністьОСОБА_1 зруйнованої дворової споруди з повним зносом та зруйнованого павільону з повним зносом по АДРЕСА_1.

Відповідно до  ст. 203, 215 ЦК України недодержання в момент вчинення вимог,  які встановлені законодавством України,  є підставою для визнання такого правочину недійсним.

В подальшому,  ОСОБА_1 в 1999 році уклав просту письмову угоду,  згідно якої доОСОБА_2 перейшло право власності на павільон та споруду,  розташовані за адресою:АДРЕСА_1. При цьому підставою права власності ОСОБА_1.  виступало розпорядження Ленінської райадміністріції,  яке він не зареєстрував належним чином в КП "ОМБТІ та РОН".

Після цього ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Одеси с позовом про визнання договору дійсним,  та визнання за ним права власності. 18.05.2001 року суд задовольнив позовОСОБА_2,  але це рішення було скасовано в 2006 році Апеляційним судом Одеської області.

ОСОБА_2 використав незаконне рішення Ленінського суду м. Одеси,  а саме зареєстрував його в КП "ОМБТІ та РОН".

16.08 2001 року Виконавчий комітет Одеської міської ради на підставі рішення суду прийняв рішення № 549 про оформлення Свідоцтва про право власності на 64/100 часток нежилих приміщень поАДРЕСА_1 ОСОБА_2. 28.08.2001 року ОСОБА_2 Виконкомом Одеської міської ради було видано Свідоцтво про право власності на нежилі будівлі літери «З» та «И» розташовані поАДРЕСА_1.

24.03.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  було укладено договір дарування нежилих будівель розташованих поАДРЕСА_1,  при цьому підставою права власностіОСОБА_2 було вказано Рішення виконкому Одеської міської ради та Свідоцтва про право власності.

Позивач просить визнати недійсним Розпорядження Ленінської районної адміністрації № 490 від 15.09.1998 року «Про передачу у власністьОСОБА_1 зруйнованої дворової споруди з повним зносом та зруйнованого павільону з повним зносом по АДРЕСА_1,  Договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  Рішення Виконкому Одеської міської ради № 549 від 16.08.2001 року,  Свідоцтво про право власності на ім'яОСОБА_2 від 28.08.2001 року та договір дарування між ОСОБА_2 і ОСОБА_4. від 24.03.2005 року.

Також до суду с позовом до ОСОБА_1.  звернувся ОСОБА_2 в якому він вказує,  що розпорядженням Ленінської адміністрації м. Одеси від 15.09.1998 року ОСОБА_1  була передана у власність зруйнована дворова споруда з повним зносом поАДРЕСА_1. 01.04.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була домашня угода по який ОСОБА_1 продав йому домобудівництво і павільон. ОСОБА_1 обіцяв оформити договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку до кінця 1999 року,  але свою обіцянку не виконав. Позивач просить визнати дійсною угоду купівлі-продажу між ним та ОСОБА_1 від 01.04.1999 року та визнати за ним право власності на будівлю і павільон,  розташовані поАДРЕСА_1.

В судовому засіданні представники ТОВ «Оптикомед» підтвердили свої позовні вимоги в повному обсязі та пояснили,  що за адресою: АДРЕСА_1 був розташований цілісний майновий комплекс Одеської державної обласної фірми «Медтехніка». На території комплексу був розташований павільон,  який не є нерухомим майном,  а також нежила споруда,  яка була збудована самочинно. Самочинна споруда не була зареєстрована належним чином,  як об'єкт нерухомості. У 1997 році ця споруда була зруйнована як збудована самочинно.

з

В процесі реорганізації на базі «Медтехніки» трудовим колективом було засновано орендне підприємство «Оптика 11»,  яке потім було реорганізовано в ТОВ «Міг»,  яке в свою чергу було реорганізовано в ТОВ «Оптикомед». В процесі реорганізацій «Оптика 11» правонаступником якої є ТОВ «Оптикомед» придбало у власність у державного підприємства « Медтехніка» павільон,  розташований поАДРЕСА_1. Цей павільон не був нерухомим майном,  а тому був придбаний не на підставі Закону України « Про приватизацію державного майна» а на підставі купівлі-продажу . 17.02.2006 року між Одеською міською радою і ТОВ «Оптикомед» було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень розташовані за адресою:АДРЕСА_1. В той же час їм стало відомо,  що ОСОБА_3  заявляє свої права на павільон та неіснуючу нежилу споруду розташованіАДРЕСА_1. при цьому ОСОБА_3.  обґрунтовує свої вимоги тим,  що він придбав це майно по договору дарування уОСОБА_2 В свою чергу ОСОБА_2 посилається на те,  що він був власником спірного майна на підставі Свідоцтва про право власності та Рішення Одеської міської ради,  які були видані йому на підставі договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_1 та рішенням Ленінського районного суду М. Одеси. В свою чергу ОСОБА_1 посилається на те,  що він був власником майна на підставі Розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси. Представники ТОВ «Оптикомед» пояснили,  що оскаржуваними договорами та рішеннями було порушено їх право власності на павільон,  розташований по АДРЕСА_1,  що є підставою звернення до суду. Вони вважають,  що Розпорядження Ленінської районної адміністрації є незаконним та недійсним,  тому що: по-перше Ленінська районна адміністрація згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не мала повноважень що до відчуження майна комунальної власності тому що це відноситься до компетенції місцевих рад; по-друге законом не передбачена можливість безкоштовної передачі комунальної власності у власність громадянам.  Ця процедура урегульована Законом України «Про приватизацію державного майна та приватизацію невеликих державних підприємств( малу приватизацію)» ці закони встановлюють що комунальне майно може перейти у власність громадян виключно шляхом приватизації в результаті викупу,  конкурсу,  аукціону та таке інше. При передачі у власність майна ОСОБА_1  вказані вимоги виконані не були.; по-третє на час видання Розпорядження споруда та павільон взагалі не знаходилися на балансі ні в Ленінської адміністрації м. Одеси,  ні в комунальної власності Одеської територіальної громади; в-четвертих дворова споруда взагалі не була зареєстрована як нерухоме майно,  тому що вона була самочинним будівництвом.  За таких обставин це майно не могло бути предметом відчуження.

Так як Розпорядження Ленінської адміністрації є незаконним на його підставі ОСОБА_1 не міг здобути право власності на майно,  а також розпоряджатись цим майном.  Тобто договір купівлі-продажу між ним і ОСОБА_2 підлягає визнанню таким,  що є недійсним Рішення Ленінського районного суду м. Одеси яким за ОСОБА_2 визнано право власності на спірне майно було скасоване ухвалою Апеляційного суду Одеської області. За таких обставин підлягають визнанню недійсними та скасуванню рішення Одеської міської ради та Свідоцтво про право власності за ОСОБА_2 на нежилу споруду та павільон,  тому що вони були прийняті на підставі скасованого рішення суду.

Ці ж обставини є підставою для визнання недійсним договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Що до позовуОСОБА_2 до ОСОБА_1.  про визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності на нежилу споруду і павільон,  розташовані по АДРЕСА_1 представники ТОВ «Оптикомед» пояснили,  що цей позов не підлягає задоволенню тому що ОСОБА_1 на час укладання угоди не був власником майна,  майно яке було предметом договору,  а саме павільон йому не належав,  а

4

 був власністю ТОВ «Оптикомед»,  а споруда не могла бути предметом договору,  тому що взагалі не існувала як об'єкт нерухомості,  до того ж до правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можна було застосовувати вимоги  ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) тому що суду не було надано письмової угоди із змісту якої вибачалося б що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу. Замість цього було надано просту розписку,  підписану тільки ОСОБА_1 Крім того суду не було надано доказів того,  що ОСОБА_1 дійсно ухилявся від нотаріального оформлення угоди.

Представник відповідачаОСОБА_2,  відносно позову ТОВ «Оптикомед» пояснив,  що він задоволенню не підлягає тому що ТОВ «Оптикомед» взагалі не мав права на звернення до суду так як не довів свого права власності на спірне майно,  а саме на павільон,  до того ж він вважає,  що спірні правовідносини повинні розглядатися в межах адміністративного судочинства.

Як представник позивачаОСОБА_2 що до позовуОСОБА_2 до ОСОБА_1.  пояснив,  що цей позов підлягає задоволенню тому що договір купівлі-продажу відповідає вимогам діючого законодавства.

Представник відповідача Суворовської районної адміністрації позов ТОВ «Оптикомед» не визнав,  та пояснив,  що Розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси є обгрунтованим,  законним,  а тому відповідає вимогам законодавства. Що до позовуОСОБА_2 до ОСОБА_1.  то він на думку Суворовської районної адміністрації підлягає задоволенню.

Представник відповідача Одеської міської ради позов ТОВ «Оптиком» визнала частково. Він вважає,  що Рішення Ленінської районної адміністрації м. Одеси є недійсним тому що з 1991 року право відчуження об'єктів комунальної власності належало виключно до компетенції Одеської міської ради,  яка не приймала рішення про передачу у власність ОСОБА_1  спірного майна. Крім того згідно діючого законодавства не передбачена безоплатна передача у власність громадянам комунального майна. Відомостей про те що спірне майно на час видання Розпорядження було у власності Одеської міської ради не має. Також Одеська міська рада вважає,  що договір між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є недійсним,  тому що ОСОБА_1 не був власником майна. Що до вимог позивача стосовно визнання недійсними Рішення Одеської міської ради та Свідоцтва про право власності за ОСОБА_2 представник відповідача вважає що в цій частині у задоволенні позову слід відмовити,  тому що вони приймались на підставі рішення Ленінського районного суду м. Одеси,  яке на той час було дійсним.

Відповідач ОСОБА_1 пояснив,  що він працював в комунальному господарстві Ленінського району м. Одеси. В 1998 році він звернувся до Ленінської районної адміністрації із заявою про передачу йому у власність нежилої споруди і павільону з повним зносом поАДРЕСА_1. 15.09.1998 року Ленінська районна адміністрація видала Розпорядження про передачу йому у власність нежилої споруди і павільону з повним зносом поАДРЕСА_1,  яке він не зареєстрував належним чином в КП "ОМБТІ та РОН" м. Одеси. Це майно він мав намір використовувати як СТО. В зв'язку з тим що в нього не було коштів він вирішив продати майно ОСОБА_201.04.1999 року він уклав угоду купівлі-продажу з ОСОБА_2 від якого отримав гроші та видав ОСОБА_2розписку. В подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом який він визнав. Він вважає що в задоволенні позову ТОВ «Оптикомед» слід відмовити,  а позов ОСОБА_2. - задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3  пояснив,  що 24.03.2005 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір дарування. Під час договору Корпанюк надав нотаріусу документи,  що підтверджували його право власності на майно,  а саме Свідоцтво та Рішення Одеської міської ради,  а також технічний паспорт,  тому він вважає,  що в позові ТОВ «Оптикомед» слід відмовити,  а позовОСОБА_2 - задовольнити.

5

Третя особа,  приватний нотаріус Савченко СВ. будучи повідомлена належним чином про місце та час слухання справи,  в судове засідання не з'явилась та надала письмову заяву про розгляд справ в її відсутність.

Суд,  вислухавши думку та пояснення сторін та дослідивши матеріали справи приходить до висновку,  що позов ТОВ «Оптикомед» до Суворовської райдержадміністрації м. Одеси,  Виконавчого комітету Одеської міської ради,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження Ленінської райдержадміністрації м. Одеси,  рішення виконавчого комітету Одеської міської ради,  договору дарування,  підлягає задоволенню,  а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу,  визнання права власності на будівлю та павільон задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вибачається з матеріалів справи 15.09.1998 року Ленінська районна адміністрація видала Розпорядження № 490 «Про передачу у власністьОСОБА_1 зруйнованої дворової споруди з повним зносом та зруйнованого павільону з повним зносом по АДРЕСА_1. Підставою для цього була заява ОСОБА_1. ,  при цьому видаючи розпорядження Ленінська районна адміністрація не обгрунтувала його будь якими нормами діючого законодавства. З 1991 року право відчуження об'єктів комунальної власності належить виключно до компетенції Одеської міської ради. Крім того згідно Закону України « Про місцеве самоврядування» районні держадміністрації є виконавчим органом,  а право розпоряджатись комунальним майном належить органу місцевого самоврядування,  тобто місцевим радам.  Згідно Законам України «Про приватизацію державного майна та приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про приватизацію державного майна» не передбачена можливість безоплатне відчуження комунального майна громадянам.  Ця процедура встановлює,  що комунальне майно може перейти у власність громадян виключно шляхом приватизації в результаті викупу,  конкурсу,  аукціону та таке інше. Представник Суворовської районной адміністрації не надав суду доказів того,  що Ленінська районна адміністрація м. Одеси станом на 15.09.1998 року мала повноваження щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_1  споруди та павільону,  розташованих за адресою АДРЕСА_1 Також суду не було надано доказів того,  що спірне майно знаходилося у власності Одеської територіальної громади станом на 15.09.1998 рік. В одно час з цим позивач,  ТОВ «Оптикомед»,  надав суду докази того,  що спірний павільон належав та належить у його власності,  а саме,  квитанція,  довідка-рахунок,  інвентаризаційна картка та відомості балансу.

Таким чином,  зазначене розпорядження порушує  ст. 41 Конституції України,   ст.  ст.  4,  55 Закону України "Про власність",   ст.  ст.  317-321 Цивільного кодексу України. Право власності є непорушним.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Із вищезазначеного вбачається,  що павільйон,  який належить ТОВ "ОПТІКОМЕД" на праві власності,  незаконно вибув із володіння товариства.

Крім того,  відповідно до  ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" питання щодо відчуження об'єктів комунальної власності відноситься до виключної компетенції Одеської міської ради. Окрім того,  відповідно до чинного законодавства відчуження об'єктів комунальної власності повинно відбуватися відповідно до приватизаційного законодавства. Процедура відчуження об'єктів права державної та комунальної власності чітко визначена Законами України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Зазначеними нормативними документами не передбачена безоплатна передача комунальної власності. Також,  наведені Закони України передбачають чіткий перелік випадків набуття права

о власності на комунальне майно,  а саме: викуп,  у випадках визначених законом,  конкурс та аукціон. Інших випадків набуття права власності на комунальне майно не існує.

За таких обставин суд вважає,  що рішенні Ленінської районної адміністрації суперечить вимогам діючого законодавства та порушує права власності ТОВ «Оптикомед»,  а тому воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Так як Розпорядження Ленінської адміністрації є недійсним,  то ОСОБА_5.  не міг набути право власності на спірне майно та розпоряджатися їм.  Крім того  ст.  47 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачає можливість визнання дійсним договорів що підлягають нотаріальному посвідченню тільки за умов,  якщо між сторонам було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору,  якщо відбулося повне чи часткове виконання договору,  однак одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення. Підтвердженням факту укладання договору можуть бути простий письмовий договір чи будь-які документи які містять умови договору з підписами обох сторін. Як вибачається з матеріалів справи підтвердженням факту укладання договору між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 була розписка ОСОБА_1.  про отримання грошей відОСОБА_2 Але в цій розписці відсутні відомості про істотні умови договору купівлі-продажу,  також в розписці не має підписуОСОБА_2,  тому суд не може прийняти цю розписку як достатній та належний доказ того,  що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу. Крім того суду не надано доказів того,  що ОСОБА_1 ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Матеріали справи свідчать про те,  що ОСОБА_1 не мав можливості укласти нотаріальний договір тому,  що він фактично не мав на той час належним чином зареєстрованого права власності на спірне майно. Поряд з цим,  з наданих суду доказів - технічний паспорт та Свідоцтво про право власності вбачається що станом на 1994 рік за адресою м.  АДРЕСА_1 взагалі не існувало такого об'єкта нерухомості,  як павільон та нежила споруда,  а там було розташовано нежиле приміщення першого поверху,  яке належало Одеський міській раді,  тому суд відноситься критично до поясненьОСОБА_2, ОСОБА_1 ОСОБА_3  про те що за адресоюАДРЕСА_1 знаходилась нежила споруда.

Відповідно до  ст.  659 Цивільного кодексу України в редакції 2004 р,  (аналогічна норма містилась і в ЦК в редакції 1964 р.) продавець зобов'язаний передати покупцю об'єкт купівлі-продажу.

Відповідно до  ст.  334 Цивільного кодексу України,  право власності за договором набувається з моменту передачі майна,  якщо інше не встановлено договором.

Вищевикладені порушення свідчать про порушення норм чинного законодавства України,  як під час укладання побутової угоди між ОСОБА_1.  та ОСОБА_2,  без належної реєстрації права власності та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків,  як передбачає чинне законодавство для договорів такого роду,  та відповідно до  ст.  203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсними цього правочину. Згідно  ст.  203 ЦК України,  зміст угоди не може суперечити кодексу,  іншим актам цивільного законодавства.  ст.  215 ЦК України встановлює,  що підставою для визнання угоди недійсною є недотримання в момент її укладання вимог,  встановлених  ст.  203 ЦК.

За таких обставин суд вважає,  що у позовіОСОБА_2 до ОСОБА_1.  про визнання договору дійсним та визнання права власності слід відмовити.

Підставою для прийняття рішення Одеською міською радою про визнання права власності на 64/100 частин нежилої споруди літера «З» і павільону літера «И» за ОСОБА_2 було рішення Ленінського районного суду м. Одеси. Але це рішення було скасоване ухвалою Апеляційного суду Одеський області від 26.03.2007 року,  тому рішення Одеської міської ради та Свідоцтво про право власності на ім'яОСОБА_2 також підлягає скасуванню. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Відповідно до  ст.  388 ЦК України власник має право витребувати майно добросовісного набувача у випадку,  якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

 ст.  41 Конституції України,   ст.  319 Цивільного кодексу України,   ст.  2 Закону України «Про власність» гарантують рівність прав усіх суб'єктів права на захист своєї власності,  так само гарантують права власника на свій розсуд володіти,  користатися і розпоряджатися майном,  що йому належить. Право власності є абсолютним правом.

Статтею 48 Закону України «Про власність» встановлено,  що Україна законодавчо забезпечує громадянам,  організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власника. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Керуючись  ст.   ст.  10, 11,  212,  209,  213, 214,  215,  218 ЦПК України,   ст. 41 Конституції України,   ст.  ст.  203,  215,  319,  388 ЦК України,   ст.  ст.  47 ч.2,  227 ГК України (в редакції 1963 року),   ст.  ст.  4,  55 ЗУ "Про власність",  суд,  -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ТОВ «Оптикомед» до Суворовської райдержадміністрації м. Одеси,  Виконавчого комітету Одеської міської ради,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження Ленінської райдержадміністрації м. Одеси,  рішення виконавчого комітету Одеської міської ради,  Свідоцтва про право власності,  договору дарування в повному обсязі.

Визнати не дійсним та скасувати Розпорядження Ленінської районної адміністрації від 15.09.1998 року № 490 «Про передачу у власністьОСОБА_1 зруйнованої дворової споруди з повним зносом та зруйнованого павільону з повним зносом по АДРЕСА_1

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу укладений 01.04.1999 року міжОСОБА_1 і ОСОБА_1

Визнати недійсними та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 549 від 16.08.2001 року про оформлення Свідоцтва про право власності на 64/100 часток нежилих приміщень по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та Свідоцтво про право власності на нежилі будівлі літери «З» та «И» розташовані по АДРЕСА_1. від 28.08.2001 року.

Визнати недійсним договір дарування 64/100 частин нежилих будівель розташованих поАДРЕСА_2 між ОСОБА_1 таОСОБА_3 від 24.03.2005 року.

У задоволенні позову ОСОБА_2 доОСОБА_1про визнання угоди дійсною і визнання права власності на нежилу споруду і павільон,  розташованих по АДРЕСА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або у порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.