Справа № 2-389/07 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі: головуючого - судді Федусик А.Г., при секретарі - Самойленко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом КП «Теплопостачання м. Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у розмірі 2316, 03 грн., зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання м. Одеси» про стягнення моральної шкоди у зв'язку з порушенням прав споживачів в розмірі 1700 грн., зобов'язання відключити від системи теплопостачання та гарячого водопостачання, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що КП «Теплопостачання м. Одеси» забезпечує тепловою енергією квартируАДРЕСА_1 в якій проживає відповідачка разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2. В порушення вимог ст. 67, 68, 162 ЖК України, п.п. 23, 33 „Правил надання населенню послуг по водопостачанню, теплопостачанню та водовідведенню", п.п. 14, 35 „Правил користування приміщеннями житлових будинків та при будинковими територіями" в період з жовтня 2002 року по липень 2005 року відповідачка не здійснювала оплату за отриману теплову енергію, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість в розмірі 2316, 03 грн., які позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що відповідачка ніколи не укладала з позивачем ніяких договорів на надання послуг, вона ніяки послуги не отримувала і неодноразово просила відключити її квартиру від системи теплопостачання та гарячого водопостачання, але всі її звернення були залишені без уваги.
Крім цього відповідачка ОСОБА_1. звернулася до суду з зустрічним позовом до КП «Теплопостачання м. Одеси» обґрунтовуючи його тим, що вона проживає в квартиріАДРЕСА_1 і є споживачем послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, але ці послуги, які надавалися „Одесатеплоенерго", „Одеські теплові мережі", „Одесатеплокомуненерго", а зараз і КП «Теплопостачання м. Одеси», ніколи не були належної якості та не відповідали встановленим нормам. Внаслідок цього температура у її квартирі була завжди нижче встановлених норм. З цього приводу вона неодноразово зверталася у різні інстанції, в тому числі і до відповідача з вимогами про забезпечення належного теплопостачання, заміну у її квартирі приладів опалення, відключення від системи теплопостачання та гарячого водопостачання, а також з приводу забруднення прибудинкового двору та знищення дерева, але всі ці звернення були залишені без задоволення, а деякі і без відповіді. Крім цього відповідач КП «Теплопостачання м. Одеси» використовує при наданні послуг теплопостачання та гарячого водопостачання належні їй труби, які знаходяться у її квартирі, і не оплачує їй за це ніяких коштів. Зазначеними діями відповідача їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 1700 грн., які просить стягнути з відповідача. Крім цього ОСОБА_1. просить суд зобов'язати КП «Теплопостачання м. Одеси» відключити її квартиру від системи теплопостачання та гарячого водопостачання, оскільки вона відмовляється від послуг неналежної якості.
В судовому засіданні представник КП «Теплопостачання м. Одеси» зустрічний позов не визнав з тих підстав, що здійснення відключення чи демонтажу системи теплопостачання та гарячого водопостачання у квартирі ОСОБА_1 входить в компетенції житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує цей будинок, оскільки саме у веденні цього органу знаходяться внутрішньо домові мережі, і відповідно до „Правил надання населенню послуг по водопостачанню, теплопостачанню та водовідведенню" саме цей орган повинен здійснювати таке відключення чи демонтаж. Оскільки КП «Теплопостачання м. Одеси» не є утримувачем внутрішніх квартирних сантехнічних приладів та мереж, вони і не можуть відповідати за те, що встановлені в квартирі відповідачки опалювальні
прилади та трубопроводи не можуть забезпечувати встановлені нормативи опалення в цій квартирі. ОСОБА_1. зверталася до них з заявами про невідповідність параметрів опалення встановленим нормативам, що дійсно було зафіксовано один раз 19.02.2000 року, тобто за межами строку давності. В інших випадках встановити обґрунтованість таких звернень відповідачки не представилось можливим, оскільки вона не впускала в квартиру представників відповідних комісій для здійснення замірів. На усі інші звернення відповідачка отримувала належні відповіді. З урахуванням зазначеного представник КП «Теплопостачання м. Одеси» вважав необгрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з них моральної шкоди та зобов'язання відключити її квартиру від системи теплопостачання та гарячого водопостачання.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог та на підставі представлених сторонами доказів, суд вважає необхідним позов КП «Теплопостачання м. Одеси» задовольнити задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. проживає в квартиріАДРЕСА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, і є споживачем послуг теплопостачання, які надавалися спочатку КП „Одеські теплові мережі", а після неодноразової організації - КП „Одесатеплоенерго", а в цей час - КП «Теплопостачання м. Одеси» (ах. З, 161-162).
В період з жовтня 2002 року по липень 2005 року відповідачка не здійснювала оплату за отриману теплову енергію, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість в розмірі 2316, 03 грн. (а.с. 4, 66). При цьому в ході розгляду справи судом не встановлено порушень закону при здійсненні розрахунку зазначеної заборгованості.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата и плата за комунальні послуги в будинках державного та громадського житлового фонду вносяться щомісячно у строки, встановлені РМ України.
Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.14 "Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями", затверджених Постановою KM України №572 від 08.10.1992 року, які є обов'язковими для усіх форм власності, плата за використання теплової та електричної енергії, газу, за водопостачання, каналізацію та інші послуги власниками квартир (будинків), наймачами, орендаторами вноситься за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Згідно ч.3 п.17 цих Правил платежі за комунальні і інші послуги власниками квартир, наймачами, орендаторами вноситься щомісячно не пізніше 10 числа слідую чого місяця, якщо договором не встановлені інші строки.
Згідно п.35 цих правил власники, наймачі та орендатори житлових приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до п.18 „Правил надання населенню послуг по водопостачанню, теплопостачанню та водовідведенню", затверджених постановою KM України №630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
На момент розгляду справи квартира відповідачки не відключена від системи централізованого теплопостачання та гарячого теплопостачання.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає обґрунтованими вимоги КП «Теплопостачання м. Одеси» про стягнення заборгованості по оплаті послуг в сумі 2316, 03 грн..
При цьому доводи відповідачки про те, що вона не отримує від КП «Теплопостачання м. Одеси» ніяких послуг і позивач не має право нараховувати та стягувати плату за використання теплової енергії, оскільки між ними не укладено письмового договору на надання цих послуг, суд не приймає до уваги у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 4 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент виникнення між сторонами правовідносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян та організацій, які хоча і не передбачені законом, але в силу загальних засад і смислу цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ст. 42 цього Кодексу угоди можуть укладатися усно чи в письмовій формі. Угода, для якої законом не встановлена певна форма, також вважається укладеною, якщо з поведінки
особи вбачається його воля укласти угоду. З урахуванням зазначених норм суд вважає, що між сторонами фактично був укладений договір на надання послуг теплопостачання. Цей висновок підтверджується тим, що при придбанні квартири, в якій була змонтована та встановлена система централізованого теплопостачання, та вселення в цю квартиру відповідачка розраховувала на отримання цих послуг, не відмовлялася від них, і усі її скарги та заперечення стосувалися фактично якості встановлених приладів опалення та сантехнічних приладів, і були спрямовані будівельним організаціям, які здійснювали будівництво квартири, та експлуатаційним організаціям (а.с. 10-15, 17-21, 24, 29, 31, 39). Крім цього, як вбачається з зазначених звернень, а також зустрічного позову ОСОБА_1 вона також вважає себе споживачем послуг КП «Теплопостачання м. Одеси» і не оспорює, що ці послуги вона отримує, але вважає їх неналежної якості (а.с. 57-60). Суд вважає також безпідставними посилання відповідачки на вимоги Закону України „Про житлово-комунальні послуги", оскільки зазначені правовідносини виникли між сторонами до прийняття цього закону.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд виходить з наступного
Відповідно до ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників не житлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно п.5 "Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями" технічне обслуговування і ремонт елементів житлових будинків і зовнішнього благоустрою, санітарне обслуговування допоміжних приміщень житлових будинків та при будинкових територій здійснюють на договірних засадах з власниками житла чи з уповноваженим ними органом відповідні організації.
В судовому засіданні було встановлено, що такою організацією, яка здійснює технічне обслуговування будинку .АДРЕСА_1, є КП „ДЄЗ Півничне", у веденні якого знаходяться внутрішньобудинкові сантехнічні мережі, що не оспорювали в судовому засіданні сторони.
На підставі зазначених норм, а також з урахуванням положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги", „Правил надання населенню послуг по водопостачанню, теплопостачанню та водовідведенню", затверджених постановою KM України №630 від 21.07.2005 року, суд приходить до висновку про те, що питання здійснення відключення споживача, а в даному випадку квартири ОСОБА_1, від системи централізованого теплопостачання та гарячого теплопостачання відноситься до компетенції експлуатаційної організації, якою є КП „ДЄЗ Півничне". Такий порядок відключення від системи централізованого теплопостачання був роз'яснений ОСОБА_1. листами КП „Одеські теплові мережі" від 23.10.2001 року, 29.04.2002 року (а.с. 32, 46), КП „Одесатеплоенерго" від 30.01.2003 року (а.с. 48), а також УЖКГ виконкому Одеської міськради від 13.09.2002 року (а.с. 47), але відповідачка зазначеним порядком не скористувалася.
З урахуванням викладеного суд вважає необхідним відмовити у задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов'язання КП «Теплопостачання м. Одеси» відключити її квартиру від системи централізованого теплопостачання та гарячого теплопостачання, оскільки позивач фактично є виробником послуг і здійснення зазначених робіт не відноситься до його компетенції, у зв'язку з чим на нього і не може поти покладено виконання цих функцій.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що саме позивач повинен виконувати відключення споживача від системи теплопостачання не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Також суд вважає необгрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Відповідачкою та її представником не було представлено суду доказів отримання позивачкою такою шкоди і завдання саме діями чи бездіяльністю КП «Теплопостачання м. Одеси» моральної шкоди. Не було суду представлено ОСОБА_1 і належного обґрунтування розміру цієї шкоди та в чому вона виразилася. Посилання ОСОБА_1 при цьому на те, що відповідач не давав відповіді на її звернення, спростовуються матеріалами справи (а.с. 32-33, 38, 44, 46, 48). Також не представила вона будь-яких доказів на підтвердження її доводів про систематичне порушення КП «Теплопостачання м. Одеси» її прав споживача. При цьому факт невідповідності температури у квартирі ОСОБА_1 встановленим нормам, зафіксований в акті від 19.02.2000 року (а.с. 22), на який вона посилалася в обґрунтування
своїх вимог, на думку суду не є підтвердженням систематичності порушень прав споживача з боку КП «Теплопостачання м. Одеси» і не може бути сам по собі підставою для стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 51 грн. та на користь ТУДСА в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі ЗО грн..
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 4, 41, 42 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 322, 382 ЦК України, ст. 160 ЖК України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", "Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями", затверджених Постановою KM України №572 від 08.10.1992 року, „Правилами надання населенню послуг по водопостачанню, теплопостачанню та водовідведенню", затверджених постановою KM України №630 від 21.07.2005 року, Законом України „Про захист прав споживачів", ст. ст. 10, 11, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов КП «Теплопостачання м. Одеси» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання м. Одеси» заборгованість за використану теплову енергію в сумі 2316.03 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 51 грн. та на користь ТУДСА в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн..
Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Одеської області протягом місяця через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів, починаючи з наступного дня після проголошення рішення, та надання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви.