Справа №2-1081/07 2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі: головуючого - судді Федусик А.Г.,  при секретарі - Пальоної І.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,  визнання укладеним договору купівлі-продажу,  стягнення моральної шкоди та судових витрат,  третя особа - приватний нотаріус Гребенюк Ірина Миколаївна,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом посилаючись на те,  що вона разом з сином ОСОБА_4. є власниками 2/3 частин квартириАДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 30.09.1993 року. Власником іншої 1/3 частини спірної квартири є відповідач,  який продав належну йому частину квартири відповідачу 30.06.2006 року. Зазначений договір купівлі-продажу був фактично оформлений як договір дарування,  який було посвідчено приватним нотаріусом Гребенюк І.М. . Позивачка вважає,  що спірний договір дарування є удаваним,  укладеним лише для приховування фактично укладеного договору купівлі-продажу,  у зв'язку з чим просила суд визнати недійсним договір дарування 1/3 частини спірної квартири від 30.06.2006 року та визнати укладеним між відповідачами договір купівлі-продажу. Крім цього позивачка вважає,  що діями відповідача ОСОБА_2,  які виразилися в укладенні фактично договору купівлі-продажу частини спірної квартири в порушення її прав співвласника,  їй завдана моральна шкода,  яку вона оцінює в 1700 грн. і яку просить стягнути з ОСОБА_2.. Також позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2. на її користь судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн..

Відповідач ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору дарування та визнання укладеним договір купівлі-продажу визнав та пояснив,  що він дійсно купив у ОСОБА_2. 1/3 частину спірної квартири та оплатив йому за це 12400 доларів США,  про що було складено розписку. Оформлений цей договір був договором дарування на прохання ОСОБА_2.,  який пояснив йому,  що він не може оформити цю угоду договором купівлі-продажу у зв'язку з неприязними відносинами з іншими співвласниками квартири.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору дарування та визнання укладеним договір купівлі-продажу визнав в повному обсязі та пояснив,  що він дійсно продавОСОБА_3 належну йому частину спірної квартири,  за що отримав від нього 12400 доларів США,  але оформлено це було договором дарування у зв'язку з неприязними відносинами з позивачкою,  яка б ніколи не дала згоду на укладення договору купівлі-продажу. В інший частині відповідач позов не визнав з тих підстав,  що позивачка не представила суду доказів на підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди.

Третя особа - нотаріус Гребенюк І.М.  в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином,  але надіслала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність (а.с.  53).

Вивчивши матеріали справи,  вислухавши пояснення сторін,  розглянувши справу у межах заявлених вимог та на підставі представлених сторонами доказів,  суд вважає необхідним позов ОСОБА_1 задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4. є власниками 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30.09.1993 року. (а.с.  6).

Власником іншої 1/3 частини спірної квартири є відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.03.2005 року (а.с.  10-11,  57-61).

30.06.2006 року відповідачами було оформлено договір дарування,  відповідно до якого ОСОБА_2 подарував,  а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/3 частини спірної квартири,  яка належала ОСОБА_2. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М.  та зареєстрований в реєстрі за №7637 (а.с.  54-65).

У дійсності між відповідачами 30.06.2006 року був укладений договір,  відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність,  а ОСОБА_3 прийняв у власність 1/3 частини спірної квартири,  яка належала ОСОБА_2,  і оплатив йому за цю частину 12400 доларів США. Зазначене підтверджується розпискою ОСОБА_2. про отримання від ОСОБА_3. грошей в оплату за частину квартири (а.с.  71),  та не оспорювалося відповідачами в судовому засіданні.

Відповідно до  ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір,  що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру,  не є договором дарування.

Відповідно до  ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в ході розгляду справи судом встановлено,  що фактично між відповідачами 30.06.2006 року був укладений договір купівлі-продажу 1/3 частини спірної квартири,  але оформлена ця угода була договором дарування,  який відповідно до  ст. 235 ЦК України є удаваним правочином і згідно ч. 1  ст. 215 та ч.5  ст. 203 ЦК України є недійсним.

З урахуванням зазначеного,  на підставі встановлених в судовому засіданні фактів,  суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про визнання недійсним спірного договору дарування від 30.06.2006 року та визнання укладеним між відповідачами договір купівлі-продажу 1/3 частини спірної квартири і вважає необхідним ці вимоги задовольнити в повному обсязі.

Разом з тим суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог позивачки про стягнення з відповідача ОСОБА_2. моральної шкоди в розмірі 1700 грн.,  оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи,  а позивачка не представила суду будь-яких доказів на підтвердження отримання такої шкоди,  її вираження та розміру.

Крім цього,  відповідно до  ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 сплачені нею витрати на оплату держмита в розмірі 51 грн.,  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.,  а також,  з урахуванням часткового задоволення її позовних вимог,  витрати на юридичну допомогу в сумі 500 грн. (а.с.  66).

Керуючись  ст.  ст. 202,  215,  235,  236,  655,  717 ЦК України,   ст.  ст.  4,  6,  10-11,  15,  88,  169,  209,  212-215 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

ПозовОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1укладений 30.06.2006 року між ОСОБА_2 з одної сторони,  та ОСОБА_3 з другої сторони,  посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною,  та зареєстрований в реєстрі за №7637.

Визнати укладеним 30.06.2006 року договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 з одної сторони,  та ОСОБА_3 з другої сторони,  відповідно до якого ОСОБА_2 продав 1/3 частини квартири АДРЕСА_1а ОСОБА_3 прийняв цю частину квартири та оплатив за неї ОСОБА_2 12400 доларів США.

У задоволенні позову в інший частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 витрати на оплату юридичної допомоги в розмірі 500 грн.,  сплату державного мита в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн..

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Одеської області протягом місяця через Суворовський районний суд міста Одеси,  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з наступного дня після проголошення рішення,  та надання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви.