Справа № 2-149/07 2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі: головуючого - судді Федусик А.Г.,  при секретарі - Пальоної І.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1,  який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньогоОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними,  визнання права власності,  треті особи - приватні нотаріуси Лічман І.М. ,  Таранська A.M.,  Кредитна спілка „Витязь",  ОСОБА_6,  зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності,  вселення в домоволодіння,  зобов'язання зняти з реєстрації,  третя особа - ВГіРФО Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області,  -  

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом посилаючись на те,  що ОСОБА_1 є власником 14/100 домоволодіння АДРЕСА_1на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.1980 року,  в якому він проживав разом з дружиною ОСОБА_3  та неповнолітнім сином ОСОБА_7. В жовтні 2002 року син дружини від першого шлюбу ОСОБА_8.3вернувся до нього з проханням надати цей будинок у заставу в якості забезпечення повернення кредиту в сумі приблизно 5000 доларів СІНА,  якій він мав намір отримати у КС «Вітязь» для підтримання підприємницької діяльності. Оскільки сума була невелика,  він погодився надати таку допомогу,  але коли вони 30.10.2002 року приїхали до КС «Вітязь» для оформлення кредитного договору,  то їм поставили умову,  що кредит можливо оформити тільки у випадку оформлення договору дарування спірного домоволодіння замість договору застави. При цьому додатково пояснили,  що після повернення кредиту,  спірний будинок знов буде переоформлено на ОСОБА_1. Оскільки іншої можливості отримати позику не було,  позивач погодився на оформлення договору дарування,  після чого 30.10.2002 року було оформлено нотаріальний договір дарування спірного домоволодіння наОСОБА_9 ,  яка,  як йому стало відомо,  була співробітником КС «Вітязь». Після підписання договору дарування,  в той же день між ОСОБА_8. та КС «Вітязь» був укладений кредитний договір,  відповідно до якого ОСОБА_8. отримав у кредит 28821 грн.. Після оформлення договору дарування позивачі залишилися проживати в спірному будинку,  оскільки іншого житла не мають. 14.08.2003 року вони отримали попередження від ОСОБА_9  попередження про припинення усного договору найму і необхідність звільнення будинку. В подальшому їм стало відомо,  що ОСОБА_10 не погасив в повному обсязі кредит,  а ОСОБА_9.  подарувала спірний будинок ОСОБА_11,  який також вимагає їх виселення. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом,  в якому позивачі просять визнати недійсним договір дарування спірного домоволодіння від

2002                    року,  оскільки він є удаваним,  визнати недійсним договір дарування цього будинку від

2003                    року,  укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,  та визнати за ними право власності на 14/100 домоволодінняАДРЕСА_1

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5.  та його представник позов не визнали та пояснили,  що ОСОБА_5.  на законних підставах отримав у власність спірне домоволодіння і підстав для визнання договору дарування від 04.11.2003 року,  укладеного між ним та ОСОБА_4 немає.

Крім цього ОСОБА_5.  звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1,  ОСОБА_3  та ОСОБА_7 посилаючись на те,  що він на підставі договору дарування від 04.11.2003 року є власником 14/100 домоволодінняАДРЕСА_1 В зазначеній частині домоволодіння проживають колишні його власники - відповідачі,  які перешкоджають йому у вселенні та користуванні цим домоволодінням,  чим порушують його права власності. З зазначених підстав ОСОБА_5.  просив суд зобов'язати відповідачів не перешкоджати йому у здійсненні права власності на спірне домоволодіння,  зобов'язати Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстрації відповідачів та вселити його в це домоволодіння.

ОСОБА_3  та ОСОБА_1,  який діяв у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6,  в судовому засіданні зустрічний позов не визнали з підстав,  зазначених у їх позові.

Треті особи - приватні нотаріуси Лічман І.М. ,  Таранська A.M.,  представник ВПРФО Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області,  а також представник ради опіки та піклування Суворовської райадміністрації м. Одеси в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.  128,  204-206). Про причини неявки суд не повідомили. Представник ВГіРФО Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області просив справу розглянути у його відсутність (а.с.  102,  128).

Відповідачка ОСОБА_9.  в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.  49,  54,  76 78, 91. 104,  106). В подальшому в ході розгляду справи ОСОБА_9.  змінила місце свого проживання без повідомлення суду,  що підтверджується поштовими конвертами,  які повернулися не врученими (а.с.  122,  126,  148,  159,  160-а,  180,  193,  207). Відповідно до  ст. 77 ЦПК України ОСОБА_9.  вважається повідомленою належним чином про час місце розгляду справи.

ОСОБА_8. в судовому засіданні вважав позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3  обґрунтованим,  а зустрічний позовОСОБА_5  таким,  що не підлягає задоволенню,  та пояснив,  що в жовтні 2002 року у зв'язку з підприємницькою діяльністю у нього виникла потреба в отриманні кредиту у розмірі 5000 доларів США. З цього приводу він звернувся до КС „Витязь",  де йому погодилися видати такий кредит,  але під обов'язкове забезпечення. Оскільки нерухомого майна він не має,  він звернувся до ОСОБА_1,  який є чоловіком його матері ОСОБА_3 ,  з проханням передати у заставу належний йому спірний будинок у забезпечення повернення кредиту,  на що він погодився. 30.10.2002 року у КС „Витязь" їм пояснили,  що отримати кредит можливо тільки після оформлення забезпечення шляхом укладення договору дарування на предмет застави,  тобто на спірний будинок. При цьому цей договір дарування повинен бути оформлений на співробітника КС „Витязь",  а після повернення кредиту будинок знов буде переоформлено на ОСОБА_1. Оскільки іншої можливості отримати кредит у найкоротший строк у нього не було,  він умовив ОСОБА_1 оформити договір дарування,  що і було зроблено 30.10.2002 року,  після чого в той же день він отримав кредит у розмірі 28821 грн. з урахуванням витрат на оформлення договору дарування та страхування будинку. В період з листопада 2002 року він частково погашав кредит та відсотки,  але у зв'язку з важким матеріальним становищем повністю кредит не повернув. На момент укладення договору дарування та на цей час в спірному будинку проживають його мати ОСОБА_3 ,  вітчим ОСОБА_1,  та неповнолітній брат ОСОБА_7. Іншого житла у них немає.

Представник КС „Витязь" в судовому засіданні позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3  не визнав та пояснив,  що дійсно при оформленні кредиту ОСОБА_8. 3а вказівкою керівництва КС „Витязь" забезпечення повернення кредиту було оформлено у вигляді договору дарування спірного домоволодіння на працівника КС „Витязь" ОСОБА_4  з усною гарантією зворотного переоформлення цього будинку на ОСОБА_1 після погашення кредиту. Оскільки ОСОБА_8. не погасив кредит у встановлений строк,  залишок заборгованості по кредиту був виплачений ОСОБА_4  після чого кредитна справа була закрита. В подальшому в ході розгляду справи інший представник КС „Витязь" пояснив,  що за їх інформацією ОСОБА_1 продав спірний будинок ОСОБА_4  оформивши це договором дарування,  і цей спірний договір дарування від 30.10.2002 року ніякого відношення до видачі кредиту ОСОБА_8. не має. При цьому кредит був виданий ОСОБА_8. без будь-якого забезпечення. ОСОБА_9.  дійсно погасила кредитну заборгованість за ОСОБА_8.,  але вона ніколи не працювала у КС „Витязь". Чому вона погасила борг за ОСОБА_8. їм не відомо і не важливо,  оскільки важливим для них є тільки повернення кредиту будь-ким.

З урахуванням думки позивачів суд ухвалив про розгляд справи у відсутність відповідачки ОСОБА_9  та інших не з'явившихся осіб.

Вивчивши матеріали справи,  вислухавши пояснення сторін,  розглянувши справу у межах заявлених вимог та на підставі представлених сторонами доказів,  суд вважає необхідним позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3  задовольнити частково,  а у задоволенні зустрічного позовуОСОБА_5  відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_1,  на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.1980 року належали на праві власності 14/100 домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.  37-38,  11-13).

В зазначеному домоволодінні ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_3 ,  з якою він 12.02.1983 року зареєстрував шлюб,  та неповнолітнім сином ОСОБА_7 (а.с.  67-68).

В жовтні 2002 року ОСОБА_8.,  який є сином ОСОБА_3  від першого шлюбу,  звернувся до КС „Витязь" з проханням видати йому кредит для здійснення підприємницької діяльності в розмірі,  еквівалентному 5000 доларів США. Відповідно до умов кредитування у КС

„Витязь" йому було запропоновано надати забезпечення повернення кредиту. У зв'язку з тим,  що за ОСОБА_8. не було зареєстровано будь-якого рухомого чи нерухомого майна,  він звернувся ОСОБА_1 з проханням надати у заставу належну йому частину спірного домоволодіння для забезпечення повернення кредиту. ОСОБА_1 погодився задовольнити зазначене прохання ОСОБА_8.. Відповідно до цієї домовленості 30.10.2002 року ОСОБА_8. та ОСОБА_1 з'явилися до КС „Витязь",  де їм було повідомлено,  що умовою видачі кредиту є укладення договору дарування на зазначену частину спірного домоволодіння на члена Одеської обласної КС „Витязь" -відповідачку ОСОБА_4  в якості забезпечення повернення кредиту з усною гарантією про подальше переоформлення права власності на цей будинок на ОСОБА_1 після повернення кредиту.

Оскільки невиконання зазначеної умови фактично призводило до відмови у видачі кредиту,  ОСОБА_1 та ОСОБА_8. погодились з зазначеною пропозицією і 30.10.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування 14/100 домоволодіння АДРЕСА_1,  який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу .Мічман І.М. ,  та зареєстрований в реєстрі за №16808 (а.с.  8).

Після укладення договору дарування в той же день між КС „Витязь" та ОСОБА_8. був укладений договір про видачу позики №066/П,  відповідно до якого ОСОБА_8. отримав у позику 28821 грн. під 54% річних на строк до 29.10.2003 року (а.с.  9).

Крім цього,  30.10.2002 року між КС „Витязь" та членом цієї спілки ОСОБА_4 був укладений договір поруки №066,  відповідно до якого вона прийняла на себе зобов'язання відповідати за повернення кредиту та відсотків по договору кредитування №066/П від 30.10.2002 року,  укладеному між КС „Витязь" та ОСОБА_8.. Крім цього,  відповідно до договору поруки поручитель ОСОБА_9.  забезпечує виконання умов зазначеного договору кредитування нерухомим майном,  яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_1  яке належить поручителю на підставі договору дарування від 30.10.2002 року (а.с.  203).

Після укладення зазначених договорів позивачі залишилися проживати в спірному домоволодінні,  оскільки іншого житла не мають (а.с.  26).

В період з грудня 2002 року по березень 2003 року ОСОБА_8. частково виконував умови договору кредитування,  після чого припинив повернення кредиту та відсотків. Залишок заборгованості в розмірі 39310 грн. був погашений ОСОБА_4  після чого кредитний договір було закрито,  що підтверджується довідкою КС „Витязь" від 27.06.2007 року (а.с.  204),  та не оспорювалося в судовому засіданні представником КС „Витязь". При цьому до повного погашення кредиту,  04.11.2003 року ОСОБА_9.  подарувала спірне домоволодіння ОСОБА_11 по договору дарування,  посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською A.M.,  та зареєстрованому в реєстрі за №16572 (а.с.  66).

Відповідно до  ст. 178 ЦК України (в редакції 1963 року) виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом,  пенею),  заставою і поручительством.

Згідно  ст.  181 ЦК України (в редакції 1963 року) та  ст.  1 Закону України „Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

Відповідно до  ст. 3 Закону України „Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога,  що не суперечить законодавству України,  зокрема така,  що випливає з договору позики,  кредиту,  купівлі-продажу,  оренди,  перевезення вантажу тощо.

Відповідно до  ст. 243 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

З урахуванням зазначеного,  на підставі встановлених в судовому засіданні фактів,  суд приходить до висновку,  що 30.10.2002 року фактично між ОСОБА_1 КС „Витязь" був укладений договір застави,  відповідно до якого ОСОБА_1 передав у заставу належні йому на праві власності 14/100 домоволодіння АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання ОСОБА_8. обов'язків по договору кредитування №066/П,  укладеному 30.10.2002 року між ним та КС „Витязь". Зазначений висновок суду підтверджується тим,  що,  як було встановлено в судовому засіданні,  усі дії ОСОБА_8.,  ОСОБА_1,  КС „Витязь" та ОСОБА_9  були об'єднані єдиною метою і спрямовані фактично на забезпечення повернення отриманого ОСОБА_8. кредиту за рахунок належних ОСОБА_1 14/100 домоволодіння АДРЕСА_1 та звернення стягнення на це майно після зупинення виконання ОСОБА_8. обов'язків по кредитному договору. В той же час,  дії сторін,  які виразилися в одночасному укладенні 30.10.2002 року договору дарування між ОСОБА_1 і ОСОБА_9  та договору поруки між ОСОБА_9  і КС „Витязь" за рахунок прийнятого у дар майна,  погашенні ОСОБА_4 залишку кредитної

заборгованості за ОСОБА_8. та у подальшому відчужені нею спірного домоволодіння,  свідчать фактично про відплатність договору,  укладеного 30.10.2002 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4,  що суперечить вимогам  ст. 243 ЦК України (в редакції 1963 року),  відповідно до якого характерною ознакою договору дарування є його безоплатність.

На підставі викладеного суд вважає обгрунтованими вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3  про визнання недійсним спірного договору дарування 30.10.2002 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4,  оскільки ця угода є удаваною,  і відповідно до  ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року) є недійсною.

При цьому не можуть бути застосовані правила угоди про заставу,  яка була фактично укладена між ОСОБА_1 та КС „Витязь",  що передбачено вимогами  ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року),  оскільки в судовому засіданні було встановлено,  що кредитний договір від 30.10.2002 року було закрито у зв'язку з його погашенням,  а відповідно до  ст. 28 Закону України „Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Доводи представника КС „Витязь" про те,  що спірний договір дарування від 30.10.2002 року було укладено не з метою забезпечення повернення кредиту,  це є окремою угодою,  яка не має ніякого відношення до договору кредитування №066/П від 30.10.2002 року,  а ОСОБА_9.  є невідомою особою,  яка також не має ніякого відношення до КС „Витязь",  суд до уваги не приймає,  оскільки ці доводи спростовуються обставинами справи,  якими є фактично одночасне укладення договорів кредитування,  дарування та поруки,  погашення ОСОБА_4 кредитної заборгованості,  її вимогами про звільнення спірного домоволодіння (а.с.  15) та подальше відчуження будинку,  а також матеріалами справи,  а саме: договором поруки від 30.10.2002 року,  відповідно до якого ОСОБА_9.  є членом КС „Витязь",  договором страхування №02-0208 від 30.10.2002 року спірного домоволодіння як об'єкту застави,  відповідно до якого страхувальником є ОСОБА_8.,  вигодонабувачем є Одеська обласна КС „Витязь",  а розмір страхової суми встановлено в розмірі отриманої ОСОБА_8. кредиту (а.с.  14). Крім цього,  зазначені доводи також спростовуються поясненнями іншого представника КС „Витязь",  який в судовому засіданні пояснив,  що ОСОБА_9.  є працівником КС „Витязь",  а спірний договір дарування було оформлено як забезпечення повернення кредиту за вказівкою керівництва КС „Витязь".

З зазначених вище підстав суд вважає також обгрунтованими вимоги позивачів про визнання недійсним договору дарування спірного домоволодіння,  укладеного 04.11.2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,  оскільки цей договір грунтується на визнаному судом недійсним договорі дарування від 30.10.2002 року,  який відповідно до  ст. 59 ЦК України (в редакції 1963 року) є недійсним з моменту укладення.

Разом з тим суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3  про визнання за ними та ОСОБА_7 права власності на спірне домоволодіння,  оскільки ОСОБА_1 є власником 14/100 спірного домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.1980 року і додаткове визнання за ним права власності на це майно на думку суду непотрібне,  а в частині визнання права власності за ОСОБА_3  та ОСОБА_7 на це домоволодіння позивачі не представили суду будь-яких доказів на підтвердження та в обґрунтування цих вимог.

Також суд вважає необхідним відмовити у задоволенні зустрічного позовуОСОБА_5 ,  оскільки ці вимоги ґрунтуються на договорі дарування спірного домоволодіння від 04.11.2003 року,  який судом визнано недійсним.

Крім цього,  відповідно до  ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_9  на користь ОСОБА_1 витрати на оплату держмита в розмірі 79 грн.,  на користь ТУДСА в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн.,  а також стягнути зОСОБА_5  на користь держави недоплачене держмито в розмірі 79 грн.,  та на користь ТУДСА в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн..

Керуючись  ст.  ст.  4,  6,  10-11,  15,  88,  169,  209,  212-215,  224-226 ЦПК України,   ст.  ст. 58,  59,  178,  181,  243 ЦК України (в редакції 1963 року),   ст.  ст.  1,  3,  28 Закону України „Про заставу",  суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1,  який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньогоОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними,  визнання права власності,  треті особи - приватні нотаріуси Лічман І.М. ,  Таранська А.М. ,  Кредитна спілка „Витязь",  ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Визнати недійсними:

·   договір дарування 14/100 частин домоволодіння,  розташованого за адресою:АДРЕСА_1  укладений 30.10.2002 року між ОСОБА_1 з одної сторони,  та ОСОБА_4 з другої сторони,  посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. ,  та зареєстрований в реєстрі за №16808.

·   договір дарування 14/100 частин домоволодіння,  розташованого за адресою:АДРЕСА_1  укладений 04.11.2003 року між ОСОБА_4 з одної сторони,  та ОСОБА_5 з другої сторони,  посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського                                 нотаріального округу Таранською A.M.,  та зареєстрований в реєстрі за №16572.

У задоволенні позову в інший частині відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності,  вселення в домоволодіння,  зобов'язання зняти з реєстрації,  третя особа - ВГіРФО Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області,  - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату держмита в розмірі 79 грн.,  а також на користь ТУДСА в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн..

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави недоплачене держмито в розмірі 79 грн.,  а також на користь ТУДСА в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн..

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Одеської області протягом місяця через Суворовський районний суд міста Одеси,  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з наступного дня після проголошення рішення,  та надання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви.