Справа № 129/1666/23

Провадження №11-кп/801/511/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді:                                 ОСОБА_2 ,

суддів:                                                         ОСОБА_3 ,

        ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання         ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора                                         ОСОБА_6 ,

захисника                                         ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023020090000156 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.02.2025, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Наддністрянське Муровано-Куриловецького району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні батька з інвалідністю 3-ї групи, працюючого водієм в ТОВ «ЕНЕРГОГАРАНТ» м. Вінниця, не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у  виді  штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Позови ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ОСОБА_9 та ТОВ «ЕНЕРГОГАРАНТ» про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди залишено без розгляду та роз`яснено потерпілим право звернення з позовними вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до суду в порядку цивільного судочинства.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

ВСТАНОВИВ:

За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

12.04.2023 о 09 год 30 хв ОСОБА_9 , керуючи належним ТОВ «ЕНЕРГОГАРАНТ» технічно справним автопоїздом у складі автомобіля “Renault Magnum 460” д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом «Samro CT26 Rape» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка-Луганськ-Ізварине» з м. Вінниця Вінницької області до м. Умань Черкаської області, проїжджаючи в с. Краснопілка Краснопільської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області біля будівлі кафе «Зустріч», в порушення вимог п.п. 13.1., 12.3. Правил дорожнього руху України (Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) не впорався з керуванням та допустив зіткнення із автомобілем “Deawoo Lanos” д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 , який рухався попереду та пригальмував, маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч, внаслідок зіткнення автомобіль “Deawoo Lanos” д.н.з. НОМЕР_3 відкинуло на зустрічну смугу руху, де відбулося його зіткнення з автомобілем “Mercedes Benz Аtego 823” д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_12 , який рухався в зустрічному напрямку; внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля “Deawoo Lanos” д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_10 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому дистального метафазу правої гомілки зі зміщенням уламків, перелому 7-8 ребер грудної клітки справа, а пасажир автомобіля “Deawoo Lanos” д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_11 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шиловидного відростка правої променевої кістки без зміщення; порушення ОСОБА_9 вимог п.п.13.1., 12.3. Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку із виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди і настанням її наслідків.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_9 за  ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати в частині призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що призначене обвинуваченому покарання в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та за своїм розміром є явно несправедливим. Судом не враховані щире каяття обвинуваченого та визнання вини, готовність відшкодувати завдані збитки потерпілим, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, наявність на його утриманні батька з інвалідністю третьої групи, а також те, що посада водія є єдиним джерелом походження коштів ОСОБА_9 на утримання його сім`ї. Дані доводи у своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі, обвинуваченого у порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої апеляційної скарги, а саме в межах призначеного обвинуваченому покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначених вимог закону при призначенні покарання судом першої інстанції належним чином дотримано.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку суду, врахував ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні батька з інвалідністю третьої групи.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк.

Доводи апеляційної скарги захисника про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому додаткового покарання є безпідставними.

Так, відповідно до санкції ч. 1 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років є обов`язковим.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов`язкове.

В даному випадку судом першої інстанції за результатами судового розгляду кримінального провадження не встановлено необхідних обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Не встановлено таких виключних обставин і судом апеляційної інстанції.

Дані про обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме порушення водієм одночасно декількох положень Правил дорожнього руху України, що потягло за собою заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом потерпілим, а також наявність однієї пом`якшуючої покарання обставини – щирого каяття свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого без застосування до нього додаткового виду покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що при призначенні ОСОБА_9 додаткового покарання судом першої інстанції не було враховано того, що єдиним джерелом походження коштів на утримання сім`ї є його заробітна плата як водія автомобіля, у зв`язку з чим позбавлення його права керувати транспортними засобами позбавить можливості забезпечувати сім`ю, то вони не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку, оскільки немає жодних доказів того, що ОСОБА_9 не має можливості виконувати іншу роботу, ніж ту, що пов`язана із керуванням транспортним засобом. Зокрема з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 у 2016 році закінчив Барський коледж транспорту та будівництва за спеціальністю «експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних і дорожніх машин і обладнання» та отримав кваліфікацію «технік-механік» за якою може працювати.

На думку апеляційного суду, призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання, за видом та мірою є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, що відповідає справедливості і меті покарання.

Отже, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.02.2025 щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Судді:                  

                ОСОБА_2                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4