Справа №  2-а-2323/11

Категорія 91

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          12 грудня 2011 року cуддя Печерського районного суду Соколов  О.  М. ,  розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить: зобов’язати Відповідачів провести перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009-2011 роки, виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має право відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на щорічну допомогу в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що розміри призначеної і виплачуваної йому щорічної допомоги не відповідають розмірам, встановленим вказаним  Законом, тому просить суд визнати дії відповідачів неправомірними та зобов’язати їх усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки та виплату недоотриманих сум щорічної державної допомоги.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1, в частині визнання дій протиправними та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Печерської у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2009, 2010 роки – залишено без розгляду.

Ухвалою судді від 23 листопада 2011 року, відповідно до ч.1 ст. 183-2 КАС України, було відкрито скорочене провадження у вказаній справі. Копія вказаної ухвали була направлена відповідачам з роз’ясненням ч. 3 ст. 183-2 КАС України.

В наданих суду письмових запереченнях Управління праці та соціального захисту населення Печерської у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просили відмовити ОСОБА_1 в задоволені його адміністративного позову зазначаючи, що діяли в межах повноважень, наданих їм законами України та підзаконними нормативно-правовими актами та не порушували прав позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Печерської у м. Києві державної адміністрації та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу призначена щорічна допомога на оздоровлення, однак виплачується не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР), компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника, - щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ст. 73 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік», ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет на 2009 рік», ст. 70 Закону України «Про Державний Бюджет на 2010 рік», у 2008 та 2009 роках Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» текст ст. 48 Закону № 796- XII викладено у новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 100 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Крім того, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на Кабінет Міністрів України покладена функція роз’яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.

Проте, в порушення наведеної норми Закону, Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, не роз’яснює порядок застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а встановлює новий розмір, при чому в меншому розмірі, тобто звужує обсяг гарантованих Конституцією України прав позивача.

Відтак, при визначені щорічної допомоги на оздоровлення необхідно застосовувати розміри визначені ст. 48 відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06 червня 1996 року.

Суд також зазначає, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, для позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, нижчий розмір щорічної допомоги на оздоровлення повинен розраховуватися, виходячи із розміру прожиткового мінімуму.

Крім того, суд звертає увагу, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року) є незаконними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати та виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення як  учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 9, 21, 71, 87, 90, 94, 99, 102, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи – задовольнити.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік виходячи із розміру п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати з урахуванням проведених нарахувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.     

Суддя                                                                                                   О. М. Соколов