Судове рішення #19795436

    

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ


Справа № 22-ц-1449/11Головуючий у 1-й інстанції  Тиха І.М.

Категорія - 21      Доповідач - Гурзель І.В.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів -  Фащевської  Н. Є., Ходоровського  М. В.,

при секретарі - Бріль  В.Л.

з участю сторін -  апелянта ОСОБА_1, представника

апелянта ОСОБА_2, представника

відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на  рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору —приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача           ОСОБА_4, третьої особи — приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору дарування квартири АДРЕСА_1, згідно умов якого 19.08.2010 року позивач подарував своїй онуці ОСОБА_4 належну йому квартиру. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що уклав угоду під впливом тяжких обставин, якими є похилий вік та стан здоров’я. Після укладення угоди зрозумів, що не зможе проживати разом з онукою під одним дахом в силу її тяжкого характеру, а тому просив визнати угоду недійсною.

Рішенням  Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору —приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування —відмовлено.

В  апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального  права. Вважає рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим за неповно з’ясованими обставинами, недоведеності обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши апелянта та його представника, які зіслались  на  доводи апеляції, представника відповідача яка просить апеляцію відхилити,  дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга    до   задоволення не підлягає.

Так відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того що позивачем не представлено доказів вчинення правочину під впливом тяжкої обставини та помилки.

З таким висновком суду колегія погоджується, оскільки він зроблений на підставі всебічно досліджених доказів представлених сторонами і вірно визначених правовідносин.

 Так у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

 Судом першої інстанції та апеляційном судом  встановлено що 19.08.2010 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 належну йому на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за № 2957.

          Доводи апелянта про те що на час укладення оспорюваного договору він перебував в хворобливому стані  ним не доведені.

          Так правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Таких обставин ОСОБА_1 не навів.

          Доводи апелянта про те що судом не взято до уваги що відповідачка у квартирі фактично не проживає суперечать його твердженням в позовній заяві, що  ОСОБА_4 повністю зайняла всю квартиру і ставить під сумнів його там проживання.

          Представник ОСОБА_4 заперечила вчинення її довірителькою     будь-яких дій які б були направленні на виселення ОСОБА_1 з квартири, або обмеження його житлових прав.

          Посилання апелянта на вчинення правочину внаслідок помилки теж ним не доведене.   

          У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ  про визнання правочинів недійсними” обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття   229 ЦК),  мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа  на  підтвердження  своїх  вимог  про   визнання   правочину недійсним  повинна довести,  що така помилка дійсно мала місце,  а також що вона має істотне значення.

   Не є  помилкою  щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів  у  її  використанні,  що  сталося  після виконання  хоча  б  однією  зі  сторін зобов'язань,  які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має  правового  значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

 Помилка внаслідок  власного  недбальства,  незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою  для визнання правочину недійсним.                     

          21.08.2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції.

          З оглянутої весільної фотографії вбачається, що ОСОБА_1 під час весільної церемонії подарував ОСОБА_4 ключі від квартири.(а.с.33)

          Тобто після укладення договору дарування ОСОБА_1 вчиняв дії які підтверджували дійсний намір вчиненого ним правочину —обдарування  внучки ОСОБА_4          

          За вказаних обставин рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

          Керуючись   п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –відхилити.

          Рішення  Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року  залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ  протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:


Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація