АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1529/11Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Категорія - 27 Доповідач - Гурзель І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Бріль В.Л.
з участю сторін - позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банку “ПриватБанк”, третя особа –ОСОБА_3, про розірвання кредитного договору, припинення нарахування відсотків, припинення договору застави та поруки,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»в особі Тернопільської філії ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_3, про розірвання кредитного договору від 20.06.2008р. №06/08/1205М, припинення нарахування відсотків та інших платежів за користування кредитом, застосувати наслідки розірвання кредитного договору визнання такими, що втратили чинність похідних від кредитних договорів - договір застави та договір поруки.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2011 року позов задоволено частково.
Розірвано кредитний договір від 20.06.2008 р. №06/08/1205М, укладений між ОСОБА_1 та Відділенням №3 Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” в особі Тернопільської філії ПАТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 8,50 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ “ПриватБанк” ОСОБА_4 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 вересня 2011 року і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Представник апелянта в судове засідання не з’явився, подавши заяву. Причини його неявки визнані неповажними.
Заслухавши позивача та його представника які просять апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Так судом першої інстанції всебічно та повно встановлено обставини що до наявності між сторонами кредитних правовідносин, а також визначено підстави для їх розірвання.
Зокрема убачається що 20 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Відділення №3 Тернопільської філії ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 (позичальник) була укладена кредитна угода №06/08/1205М, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в розмірі 50000 доларів США на споживчі цілі на термін і на умовах, передбачених у даному Договорі, а позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки в установлені даним Договором терміни.
Згідно п. 1.3 Кредитної угоди термін повернення кредиту, траншів, відсотків і винагороди здійснюється відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, який є Додатком до Кредитного договору, але не пізніше 10.06.2013 року
В цей же день 20 червня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»в особі Відділення №3 Тернопільської філії ПАТ КБ «Приватбанк»та поручителем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №06/08/1205М, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань, що виникають з кредитного договору від 20.06.2008 р. №06/08/1205М в повному обсязі.
Згідно умов укладеного 01.07.2008р. договору (а.с.48) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 укладає кредитний договір №06/08/1205М. на отримання кредиту на суму 50000 доларів США, які будуть спрямовуватися на купівлю автомобіля марки DAF модель: 95XF480, рік випуску 2001, та напівпричіп SСНWARZMULLER модель: SPA3E, рік випуску 1998. Даний автомобіль та причіп реєструються на ім'я ОСОБА_3 та використовують для перевезень вантажів, здійснення господарської (підприємницької) діяльності з метою отримання прибутку. Кошти отриманні ОСОБА_3 від використання автомобіля спрямовуються на погашення кредиту.
01 травня 2009 року між підприємцем ОСОБА_5 та підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір №01/05 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом,(а.с.96) за умовами якого ОСОБА_5 надає експедиторські послуги по перевезенню вантажів автотранспортом перевізника - підприємця ОСОБА_3
Також 20 червня 2008 року між ОСОБА_3 (заставодавець) та ПАТ КБ «Приватбанк»в особі Відділення №3 Тернопільської філії (заставодержатель) укладається договір застави рухомого майна, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майна в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед заставодержателем зобов'язань, що випливають з кредитної угоди №06/08/1205М від 20.06.2008р. в повному обсязі.
Згідно Додатку до договору застави рухомого майна заставодавцем передані DAF 95XF 480, тип ТЗ сідловий тягач-Е, 2001 р.в. та SСНWARZMULLER SPA3E, тип ТЗ н/причіп бортовий-Е, 1998 р.в.
Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2009р. (а.с.17) присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк»заборгованість в сумі 379336,58 грн. за невиконання кредитного договору від 20.06.2008р. №06/08/1205М. Рішенням Жовтневого районного суду м. від 01.11.2010р.(а.с.34) по справі №2-9323/2010 присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»в рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 20.06.2008р. №06/08/1205М 493139,25 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.09.2009р.(а.с.18) по справі №2-5249/09 передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк»шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне йому на праві власності заставне майно, а саме автомобіль DAF модель: 95XF480, рік випуску 2001, тип ТЗ: сідловий тягач - Е, № кузова/шасі НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1; напівпричіп SСНWARZMULLER модель: SPA3E, рік випуску 1998, тип ТЗ: напівпричіп бортовий-Е, № кузова/шасі НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 та в рахунок погашення заборгованості в сумі 51818,26 доларів США звернуто стягнення, зокрема на автомобіль DAF модель: 95XF480, рік випуску 2001, тип ТЗ: сідловий тягач - Е, № кузова/шасі НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1; напівпричіп SСНWARZMULLER модель: SPA3E, рік випуску 1998, тип ТЗ: напівпричіп бортовий-Е, № кузова/шасі НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 згідно договору застави рухомого майна від 20.06.2008р. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем (ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Тернопільської філії ПриватБанку) договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця (ОСОБА_3).
Актами від 28.10.2009р. засвідчено факт передачі транспортних засобів, які були предметом застави згідно договору застави від 20.06.2008р. в заклад ЗАТ КБ «Приватбанк». Як стверджує позивач та підтверджується долученими представником відповідача доказами, а саме довідками-рахунками №147639 від 12.01.2011р. та №147640 транспортні засоби, які були предметом договору застави були реалізовані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20.06.2008р.
Таким чином правовідносини строрін, які виникли внаслідок укладення кредитного договору між ними, що до зобов’язання повернення кредитних коштів боржником, врегульовані крім кредитного договору трьома вищенаведеними рішеннями судів.
У відповідності до п.п. 2.4.4 кредитної угоди (а.с.10) позичальник ОСОБА_1 має право за узгодженням з банком розірвати дану угоду зі своєї ініціативи. При цьому позичальник зобов’язується сплатити всі обов’язкові платежі відповідно до даної угоди.
Також договором (п.п.2.3.3 /б.в./) передбачена можливість банку розірвати кредитний договір. Таким чином в договорі визначено можливість розірвання кредитних договорів і прописано за яких умов.
Такі ж можливості для розірвання кредитної угоди у передбачено у п.п. 7.2.
Кредитором визнається що позичальником ініціювалось питання розірвання кредитної угоди (а.с.74, 130). Зобов’язання сплатити всі обов’язкові платежі відповідно до даної угоди для ОСОБА_1 визначено рішеннями судів. Та обставина що не відбулось узгодження розірвання договору з банком, що являється однією з умов розірвання договору, які визначенні сторонами, регламентується п.п. 8.3 Договору де передбачено що всі суперечки та розбіжності що виникають з даної угоди вирішуються в порядку встановленому чинним законодавством тобто в судовому порядку ( ст.3 ЦПК України), що має місце в даному випадку.
Таким чином колегія дійшла висновку що ОСОБА_1 дотримано умов договору, за яким його може бути розірвано за ініціативи позичальника, оскільки є ініціювання позичальника про це, намагання узгодження розірвання договору, визначенні зобов’язання сплати всіх обов’язкових платежів за договором. Такі ж зобов’язання, щодо виконання умов договору визнаються позичальником і після рішень судів до часу розірвання договору, що вбачається з позовної заяви. А тому договір розірвано вірно.
У відповідності до п.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Таким чином за вказаних обставин можливість розірвання договору передбачена іншим випадком, який встановлений у договорі.
Також судом першої інстанції встановлені обставини можливості розірвання договору згідно закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті зобов'язання.
Розірвання договору у зв'язку з істотними обставинами є самостійним випадком припинення договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
Частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така обставина не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї не вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.
Встановлено що такі обставини в їх сукупності теж існують. Так з матеріалів справи вбачається що отримання ОСОБА_1, як фізичною особою кредиту відбувалось на споживчі цілі. Однак кредит був використаний на придбання вантажного автомобіля —тягача ДАФ 2001року випуску, який був зареєстрований на ОСОБА_3 та оформлений як заставлене майно та використовувався ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності. Від доходів з перевезень цим автомобілем ОСОБА_1 погашався кредит. З настанням світової економічної кризи у вересні-жовтні 2008 року, наявність якої є у відповідності до ч.2 ст.61 ЦПК України —загальновідомим фактом, спричинило до невчасного погашення заборгованості по кредиту і як наслідок звернення банку з відповідними позовними вимогами та стягнення всієї суми кредиту за вищенаведеними рішеннями судів. Те що наслідки економічної кризи вплинули на отриманні ОСОБА_1 доходи доводиться його деклараціями з яких вбачається що якщо у 1,2 та 3 кварталі 2008 року його доходи становили від 12000 грн. до 150000 грн. що дозволяло йому безперешкодно погашати кредит то з настанням кризи в 4 кварталі 2008 року і надалі його доходи впали до нуля. Таким чином в момент укладення договору сторони не могли передбачити настання економічної кризи та різке падіння доходів боржника, відповідно ОСОБА_1 при всій турботливості не міг усунути падіння його доходів та можливість вчасно погашати кредит. Крім того Банком усугублено можливість отримання ОСОБА_1 коштів для погашення кредиторської заборгованості оскільки ним з ініційовано звернення стягнення на заставлене майно, яке використовувалось для отримання доходів, проведена реалізація цього майна на покриття заборгованості. При цьому колегія бере до уваги, що Банк відмовився повідомити боржника яка сума від реалізованого заставного майна пішла на покриття боргу, посилаючись на банківську таємницю (а.с.31,32) що дозволяє боржнику ОСОБА_1 орієнтуватись на оціночну вартість заставленого майна - 50000 дол. США та вважати що основна частина грошових зобов’язань ним виконана. Таким чином подальше виконання договору стосується тільки нарахування та сплати підвищених за невчасну сплату боргу до 40% відсотків річних та штрафних санкцій тому це порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє ОСОБА_1 того на що він розраховував при укладенні договору. Також колегія не може прийняти до уваги посилання апелянта на ту обставину що ризик зміни обставин по договору несе боржник. Оскільки ця кредитна угода не може розглядатись як безпроцентна позика. Вона укладена з метою отримання Банком доходів у вигляді процентів та інших передбачених угодою платежів, а тому із суті договору і звичаїв ділового обороту сторони які отримують дохід по угоді повинні брати на себе ризики щодо можливості втрати такого доходу. Фактично Банк такі ризики поніс не дивлячись на застереження про це в угоді. А тому наявність такого застереження в кредитній угоді не позбавляє Банк можливості виникнення цих ризиків та несення їх тягаря. Також колегія вважає що в даному випадку слід застосувати положення п.6 ст. 3 ЦК України що до справедливості, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства у питанні розподілу ризиків та відвернення усугублення негативних наслідків неможливості виконання договору боржником та необхідності його розірвання.
З цих підстав колегія суддів вважає інші доводи апелянта невірними а рішення законним та обґрунтованим.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ “ПриватБанк” –відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель