Справа № 2/2506/3850/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.11.2011 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого-судді Григор’єва Р.Г.,
при секретарі Чернобай Н.О.,
за участю позивачки –ОСОБА_1,
представника позивачки –ОСОБА_2
представника відповідача –ОСОБА_3
представника третьої особи –Падалки О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -
В С Т А Н О В И В:
04.10.2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її батьком ОСОБА_5 одноосібно приватизована квартира АДРЕСА_1 з отриманням свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, не дивлячись на те, що на час приватизації вона була малолітньою, була прописана і проживала в даній квартирі. Постановою державного виконавця від 24.06.2011 року на зазначену квартиру накладений арешт з метою здійснення конфіскації. Враховуючи, що при здійсненні приватизації були порушені її права просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 20.09.2001 року та виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про те, що ОСОБА_5 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача виконавчого комітету Чернігівської міської ради в судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти його задоволення, а відповідач ОСОБА_5 до суду не з»явився, будь-яких заперечень щодо позову не подавав.
Представник третьої особи в суді залишив розгляд позовних вимог на розсуд суду.
Заслухавши пояснення позивачки, представників позивачки, відповідача, третьої особи та дослідивши матеріали прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що в квартиру АДРЕСА_1 вселилися ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на підставі ордеру № 1118, виданого виконкомом Чернігівської міської ради (а.с.7).
ОСОБА_6 знята з реєстрації у зв»язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 вибула на постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2.
В 1989 році ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_1 - позивачку по справі (а.с.4). Всі троє були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1989 року.
В 1994 році шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірваний (а.с.9).
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 23.05.2001 року ОСОБА_8 визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.11).
На підставі даного рішення, ОСОБА_8 разом з донькою ОСОБА_1 зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
28.01.2001 року ОСОБА_5 звернувся з заявою до Деснянської районної ради щодо передачі йому у власність зазначеної квартири (а.с.46).
На підставі розпорядження органу приватизації № 998 від 18.09.2001 року (а.с.44), ОСОБА_5 видане свідоцтво про право власності на житло від 20.09.2001 року –квартиру АДРЕСА_1 (а.с.47).
11.07.2007 року позивачка вдруге зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Постановою головного державного виконавця Падалки О.С. від 24.06.2011 року накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 з метою її конфіскації за вироком суду (а.с.13).
Порядок передачі квартир державного житлового фонду у власність громадян в процесі приватизації регулюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»№ 2482-Х11 від 19.06.1992 року, Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі - Положення), затвердженим наказом Державного комітету по житлово - комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 року (чинного на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону № 2482-Х11 від 19.06.1992 року, п.5 Положення передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім»ї з обов»язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку)
До членів сім»ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення (додатки 4, 5). У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
З наведених норм слідує, що документом, який підтверджує постійне проживання разом з наймачем, або за якими зберігається право на квартиру, а відтак право участі у приватизації житла, є довідка про склад сім»ї.
З копії приватизаційної справи (а.с.45) вбачається, що на час приватизації ОСОБА_5 зазначеної квартири, ОСОБА_1 до складу його сім»ї не входила.
Відповідно до довідки № 23 від 01.02.2001 року, домашньою адресою ОСОБА_1 учениці 3-б класу ліцею № 22 м. Чернігова, згідно книги запису учнів, зазначена адреса батьків матері:АДРЕСА_3.
З листа Чернігівської міської дитячої поліклініки № 2 від 23.03.2001 року вбачається, що ОСОБА_1 наглядається лікарями-педіатрами за адресою: АДРЕСА_3.
З пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_8, даних під час розгляду справи про визнання ОСОБА_8 втратившою право користування житлом, вбачається, що з 1994 року вона разом донькою ОСОБА_1 перейшла мешкати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_3.
Таким чином, допустимими і належними доказами по справі підтверджується, той факт, що на час здійснення приватизації ОСОБА_5 квартири, його донька ОСОБА_1 в ній не мешкала та не була зареєстрована. Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7, яка в суді стверджувала, що мешкала разом з онукою –позивачкою з дня її народження у квартирі АДРЕСА_1, оскільки такі спростовуються об»єктивними і достовірними доказами викладеними вище, а сам свідок є зацікавленою у розгляді справи особою.
Відповідно до ч.2 ст. 17 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних відносин). місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п»ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.
Відповідно до статті 67 КпШС якщо батьки не проживають разом, то від їх згоди залежить, при кому повинні проживати неповнолітні діти. При відсутності згоди між батьками спір вирішується судом, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням їх бажання.
Враховуючи той факт, що спору між батьками з приводу визначення місця мешкання їх доньки ОСОБА_1 не виникало, то суд виходить з того, що сторони добровільно погодили місце проживання останньої, визначивши його разом з матір»ю. ОСОБА_8 разом з донькою вселилися до батьків ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3, як члени сім»ї. Доказів того, що вселення у зазначену квартиру відбувалося без згоди наймачів суду не надано. Питання про їх виселення у судовому порядку не порушувалося. Посилання представника КП «ЖЕК-6»на помилковість зняття з реєстрації позивачки є безпідставними з огляду на викладене вище.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що приватизація ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 відбулася з повним дотриманням вимог Закону № 2482-Х11 від 19.06.1992 року та Положення. Суд не приймає визнання представником відповідача позову, оскільки таке суперечить закону.
За таких обставин, у позові слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 209; 212; 213; 214; 215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло –відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Р.Г.Григор”єв