Справа № 2/2506/4124/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.11.2011 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого-судді Григор’єва Р.Г.,
при секретарі Ніцай М.С.,
за участю позивача –ОСОБА_1,
представника відповідача –Войла О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів »про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
31.10.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів»(далі - ВАТ «ЧеЗаРа») заборгованість по заробітній платі в розмірі 8, 93 грн, 9326, 04 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що при звільненні йому не була повністю виплачена відповідачем заробітна плата.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, крім зазначених у позові сум, просив стягнути ще й компенсацію за невикористані відпустки.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, підтвердивши факт несвоєчасної виплати заробітної плати позивачу та погодився на сплату середнього заробітку за час затримки розрахунку за один місяць, в іншій частині позову не визнав.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строк, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статі відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Так, судом встановлено, що 01.08.2011 року позивач звільнився з ВАТ «ЧеЗаРа»на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-6). При звільненні позивачу своєчасно не були виплачені належні йому суми, що не заперечується представником відповідача. Розрахунок по заробітній платі, без урахування компенсації за невикористані відпустки, відповідачем проведений 31.08.2011 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.12-13).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував у щорічній відпустці по 22.07.2011 року. Розмір компенсації розраховується за відпрацьовані дні з 23.07.2011 року по 01.08.2011 року за формулою: 24 : 355 х 11 = 0,7 дня.
Таким чином, розмір компенсації дорівнює одному дню, тобто 153,29 грн.
Оскільки повний розрахунок з позивачем не був проведений в день звільнення, компенсація невикористаної щорічної відпустки в розмірі 153, 29 грн не виплачена досі з вини відповідача, то є всі підстави для стягнення з ВАТ «ЧеЗаРа»середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проте, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13від 24.12.1999 року»при частковому задоволенню позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той має право, частки, яку вона становить у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Враховуючи наведені правові приписи, стягненню за час затримки підлягає середній заробіток позивача, тобто 3142, 47 грн.
Заборгованість відповідача в розмірі 8, 93 грн по заробітній платі перед позивачем не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
З відповідача на користь державного бюджету міста Чернігова підлягає стягненню 188,20 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11,81, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів»на користь ОСОБА_1 3142, 47 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, 153, 29 грн компенсації за невикористану відпустку, а всього 3295 (три тисячі двісті дев»яносто п»ять) грн 76 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів»на користь державного бюджету міста Чернігова –188 грн 20 коп судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Р.Г. Григор’єв