Справа № 2-2902/11   

  Р І Ш Е Н Н Я   

    ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ   

23 грудня 2011 року                                                    Галицький районний суд м.Львова в складі:

 головуючого судді Головатого В.Я.,

при секретарі Волоско Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», з участю третьої особи                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним та договору поруки таким, що припинився, -

     в с т а н о в и в :   

           Позивачі звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнили та просить постановити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір №KF48762 від 24.04.2008р., укладений між ПАТ «Фольксбанк»та ОСОБА_4, а  договір поруки таким, що припинився 31.03.2009р. В обгрунтування заявлених позовних вимог покликаються на те, що 24.04.2008р. між ОСОБА_3 та ВАТ «Електронбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») укладено кредитний договір №KF48762, згідно умов якого банк надав позичальнику –ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 500 тис. доларів США зі сплатою 12% річних із строком погашення не пізніше 22.04.2033р. Відповідач у повній мірі виконав обов’язок по наданню в користування ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 500 тис. доларів США, однак, позивачі вважають, що це зобов’язання,  має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.  Того ж дня між ОСОБА_1, та  ВАТ «Електронбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») був укладений договір поруки №РО 93738, а між ОСОБА_2 та  ВАТ «Електронбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») був укладений договір поруки №РО 93739 умовами якого передбачено, що вони поручаються перед банком за виконання боржником ОСОБА_3 в повному обсязі усіх її обов’язків, що виникли з кредитного договору №KF48762 від 24.04.2008р., як солідарні боржники. 25.04.2008р. між ОСОБА_3 та банком було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №2300.  У зв’язку з відсутністю простроченої заборгованості за нарахованими процентами по кредитному договору  №KF48762 від 24.04.2008р., між ОСОБА_3 та ВАТ «Фольксбанк»31.03.2009р.  укладено додаткову угоду №3 до даного кредитного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про збільшення проценту за користування кредитом на 10% річних від базової ставки. Вважають, що зміна умов кредитного договору від 31.03.2009р., внаслідок якої змінились права та обов’язки сторін,  відбулись без їхньої згоди, як поручителів, в результаті чого збільшився обсяг і їх відповідальності, тому просять позов задоволити.     

          В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просить позов задоволити.

          Представник відповідача ПАТ «Фольксбанк»у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно між сторонами було укладено кредитний договір, договори поруки, додаток №3 до договору поруки та договір іпотеки, як вірно зазначено у позові. Однак, покликання позивача на те, що внаслідок укладення між ОСОБА_3 та ПАТ «Фольксбанк»додаткової угоди №3 до договору, яке відбулось без участі та згоди позивачів збільшився обсяг їх, як поручителів відповідальності, вважає неправомірним. Покликається на те, що кредитним договором №KF48762 від 24.04.2008р., за виконання умов якого ОСОБА_3 поручились позивачі, обумовлено укладення додаткових угод  майбутньому, сума кредиту залишилась незмінною, обсяг відповідальності за основним зобов’язанням не змінився. Вказує на те, що такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання у судовому порядку договору порук припиненим у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, законодавством України та договорами поруки, не передбачено. Просить у задоволенні позову відмовити.    

           У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 позов підтримав, дав пояснення, аналогічні поясненням представника позивача та зазначив, що умовами кредитного договору №KF48762 від 24.04.2008р. не було передбачено збільшення процентної ставки у випадку невиконання зобов’язань та такі зміни відбулись в односторонньому порядку. Крім цього, посилається на те, що п.п. 4.2, 6.4 договору поруки від 24.04.2008р. передбачено, що порука припиняється у  разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, а тому просить позов задоволити.  

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення  з наступних підстав.

Судом встановлено, що  24.04.2008р. між ОСОБА_3 та ВАТ «Електронбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») укладено кредитний договір №KF48762, згідно умов якого банк надав позичальнику –ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 500 тис. доларів США зі сплатою 12% річних, а позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит в повному  не пізніше 22.04.2033р., згідно з графіком погашення.

Того ж дня між позивачами та  ВАТ «Електронбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») були укладені договори поруки №РО 93738 та №РО 93739  умовами якого передбачено, що вони поручаються перед банком за виконання боржником ОСОБА_3 в повному обсязі усіх її обов’язків, що виникли з кредитного договору №KF48762 від 24.04.2008р., як солідарні боржники.

Відповідно до п.1.2. договору поруки, поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов’язань за кредитним договором, процентів, простроченої заборгованості, штрафних санкцій.

25.04.2008р. між ОСОБА_3 та банком було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №2300.

У зв’язку з відсутністю простроченої заборгованості за нарахованими процентами по кредитному договору  №KF48762 від 24.04.2008р., між ОСОБА_3 та ВАТ «Фольксбанк»31.03.2009р.  укладено додаткову угоду №3 до даного кредитного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про збільшення проценту за користування кредитом на 10% річних від базової ставки.

Відповідно до ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суд погоджується з твердженням позивачів про те, що внаслідок підписання додаткової угоди №3 до кредитного договору призвело до збільшення обсягу відповідальності позивачів, як поручителів, а покликання представника відповідача на те, що обсяг відповідальності поручителів за основним зобов’язанням не змінився, не заслуговують на увагу суду, оскільки у випадку підвищення розміру відсотків істотно збільшується сума основного зобов’язання. Поручитель у цьому випадку несе відповідальність тільки, якщо він згодний продовжити договір поруки на нових умовах. В іншому разі порука припиняється.

Як встановлено у судовому засіданні, що і не заперечувалось сторонами, кредитор не довів до відома поручителів про укладення з ОСОБА_3 додаткової угоди №3 до кредитного договору, якою збільшено процент за користування кредитом на 10% від базової ставки, що пов’язано зі збільшенням відповідальності поручителів без їхнього відома.

Також, не заслуговують на увагу суду покликання представника відповідача на те, що укладення додаткових угод  та виконання інших обов’язків в майбутньому обумовлено у кредитному договорі  №KF48762 від 24.04.2008р., за виконання умов якого ОСОБА_3, згідно договору поруки  від 24.04.2008р. поручились позивачі, тому згоди останніх не було потрібно, оскільки судом встановлено, що згідно п.4.2 цього ж договору  - порука припиняється у разі зміни  зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; п.6.4 доповнення та зміни умов договору вносяться за згодою сторін і оформляються додатковими угодами. Сторонами у даних договорах є «Кредитор»- ВАТ «Електрон Банк», «Боржник»- ОСОБА_3, «Поручителі»- ОСОБА_1, ОСОБА_2;

Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача й про те, що згідно листа-роз’яснення Національного банку України від 03.03.2011р. №18-112/1329, яке підтверджується листом Вищого спеціалізованого суд від 13.04.2011р. «Про дотримання правових позицій при перегляді судових рішень судами касаційної інстанції», відповідно до змісту яких, в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх виплати, відповідно ця умова стала результатом домовленості сторін, а отже поручитель дав згоду на зміну розмірів процентів, оскільки судом встановлено, що  умовами договорів поруки NРО 93738 та №РО 93739 від 24.04.2008р. не передбачено можливості зміни розміру процентів та строків їх виплати у односторонньому порядку.       

Покликання представника відповідача про відсутність у нормі ст. 16 ЦК України та законодавстві України такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як припинення поруки, також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, так як, згідно ст. 16 ЦК України, перелік способів захисту прав та інтересів не є вичерпним,  і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором. Крім того,  п.7 ч.2 даної статті передбачає такий спосіб захисту прав та інтересів, як «припинення правовідношення».

Відтак, зміна ОСОБА_3 та ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») основного зобов’язання, без згоди позивачів, як поручителів, що призвело до збільшення обсягу їхньої відповідальності, свідчить про припинення зобов’язання поруки з 31.03.2009р. –дати укладення додаткової угоди №3 до кредитного договору №№KF48762. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики,  якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до  ст. 192 ч.2,3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Статті 47,49 Закону України „Про банки та банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Згідно із поданими представником відповідача ліцензією, виданою ВАТ «Електрон Банк»Національним Банком України №31 від 13.12.2001р. та дозволом №31-2 від 06.12.2002р., додатком до дозволу №31-2 від 06.12.2002р. банк станом на 24.04.2008р. та по даний час має право здійснювати банківські операції, зокрема надавати кредити в іноземній валюті.

Покликання позивачів про покладення на позичальника ризику знецінення національної валюти як на підставу визнання договору недійсним є помилковим, оскільки відповідно до п.3 ст.3  та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до 230 ч.1 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ст. 638 ч.1 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін. Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачено.

Укладений кредитний договір, був добровільно підписаний ОСОБА_3, а договори поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що в судовому засіданні сторонами не заперечувалось, їм було роз’яснено наслідки валютного ризику, а відтак останні погодилася зі всіма вказаними істотними умовами.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Представником позивачів у повній мірі доведено ті обставини,  на які вона посилаються, як на підставу своїх вимог, а тому суд вважає даний позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає частковому задоволенню.             

          Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Керуючись ст.ст. 4,10,60,88,212,215 ЦПК України, ст. 559 ЦК України суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Визнати договір поруки №РО 93738 від 24.04.2008р.,  укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») –таким, що припинився з 31.03.2009р.

Визнати договір поруки №РО 93739 від 24.04.2008р.,  укладений між ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») –таким, що припинився з 31.03.2009р.

Стягнути з ПАТ «Фольксбанк»в користь ОСОБА_1 державне мито у сумі  8,50 грн. , 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ПАТ «Фольксбанк»в користь ОСОБА_2 судовій збір у сумі 94,10 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

          Головуючий: