Справа № 2-а-1941/11 р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
«12»травня 2011 року смт. Великий Бурлук
Суддя Великобурлуцького районного суду Харківської області РИКОВ М.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності і зобов’язання здійснювати нарахування та виплату надбавки, як «Дитині війни»,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача по не виконанню з 20.10.2010 року вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до невиплати щомісячної 30% надбавки до пенсії з 20.10.2010 року і зобов’язання відповідача здійснювати нарахування пенсії за віком з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як «Дитині війни»та провести відповідні виплати з 20.10.2010 року.
В своїх письмових запереченнях на позов УПФУ позов не визнало з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на законодавчу невизначеність механізму вирахування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не підлягає застосуванню в силу ч.3 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою судді Великобурлуцького районного суду від 20 квітня 2011 року провадження у справі відкрито.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ, має статус дитини війни у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р.(далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таке підвищення до пенсії в період заявлених позовних вимог позивач отримував щомісячно в сумі 49 грн. 80 коп., тобто у розмірі, встановленому п.8 постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Разом з тим, протягом заявлених позовних вимог дія ст.6 Закону № 2195-ІV ( в редакції від 22.05.2008 р. ) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачеві.
Розмір такого підвищення, визначений п.8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не міг бути застосованим через суперечність положенням Закону № 2195-ІV, норми якого мають вищу юридичну силу.
Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч.4 ст.8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
На підставі ч.7 ст.9 КАС України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон N 1058-IV ), ч.1 ст.28 якого мінімальна пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.
Таким чином, протягом заявлених позовних вимог позивачеві мав бути визначений розмір підвищення до пенсії, виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону N 1058-IV, а зворотне свідчить про порушення його права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом № 2195-ІV.
Є безпідставним посилання УПФУ, обов’язком якого згідно ”Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” (затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2) є забезпечення нарахування (перерахунку) і виплати пенсій, на відсутність бюджетного фінансування соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІV, оскільки якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними, а також посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, про що зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 р. по справі ”Кечко проти України”.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідають такими, що підлягають задоволенню. Слід зобов’язати суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити недоотримані суми підвищення до пенсії з 20.10.2010 року, з урахуванням раніше отриманих сум.
За правилами ч.ч.1,3 ст.94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.46, 64, 152 Конституції України, ст.ст.3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за №10-рп/2008 р., ст.ст. 6-14, 71, 94, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, районний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області по не виконанню з 20.10.2010 р. приписів ст.6 Закону України про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення права ОСОБА_1 на отримання щомісячного підвищення до пенсії за період з 20 жовтня 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області, юридична адреса: вул. Карла Маркса, 5 «б»смт. Великий Бурлук Харківська область здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за період з 20 жовтня 2010 року, з урахуванням виплачених за цей період сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Великобурлуцького районного суду
Харківської області: М.І. РИКОВ