Справа № 2-а-2072/11 р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
«10»червня 2011 року смт. Великий Бурлук
Суддя Великобурлуцького районного суду Харківської області РИКОВ М.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності і зобов’язання здійснювати нарахування та виплату надбавки, як «Дитині війни»,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача по не виконанню з 01.02.2011 року вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до невиплати щомісячної 30% надбавки до пенсії з 01.02.2011 року і зобов’язання відповідача здійснювати нарахування пенсії за віком з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як «Дитині війни»та провести відповідні виплати з 01.02.2011 року.
В своїх письмових запереченнях на позов УПФУ позов не визнало з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на законодавчу невизначеність механізму вирахування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не підлягає застосуванню в силу ч.3 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою судді Великобурлуцького районного суду від 05 травня 2011 року провадження у справі відкрито.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ, має статус дитини війни у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р.(далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таке підвищення до пенсії в період заявлених позовних вимог позивач отримувала щомісячно в сумі 49 грн. 80 коп., тобто у розмірі, встановленому п.8 постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Разом з тим, протягом заявлених позовних вимог дія ст.6 Закону № 2195-ІV ( в редакції від 22.05.2008 р. ) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачеві.
Розмір такого підвищення, визначений п.8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не міг бути застосованим через суперечність положенням Закону № 2195-ІV, норми якого мають вищу юридичну силу.
Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч.4 ст.8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
На підставі ч.7 ст.9 КАС України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон N 1058-IV ), ч.1 ст.28 якого мінімальна пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.
Таким чином, протягом заявлених позовних вимог позивачеві мав бути визначений розмір підвищення до пенсії, виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону N 1058-IV, а зворотне свідчить про порушення його права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом № 2195-ІV.
Є безпідставним посилання УПФУ, обов’язком якого згідно ”Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” (затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2) є забезпечення нарахування (перерахунку) і виплати пенсій, на відсутність бюджетного фінансування соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІV, оскільки якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними, а також посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, про що зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 р. по справі ”Кечко проти України”.
Враховуючи, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п.15 вказаного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з нарахуванням суми підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.02.2011 року по день винесення даної постанови, з урахуванням проведених виплат.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то в даній частині позову необхідно відмовити.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
За правилами ч.ч.1,3 ст.94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.19, 46, 64, 152 Конституції України, ст.ст.3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за №10-рп/2008 р., ст.ст. 6-14, 70,71, 94, 159, 160, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, районний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області по не виконанню з 01.02.2011 р. приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення права ОСОБА_1 на отримання щомісячного підвищення до пенсії за період з 01 лютого 2011 року по 10 червня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області, юридична адреса: вул. Карла Маркса, 5 «б»смт. Великий Бурлук Харківська область здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 лютого 2011 року по 10 червня 2011 року, з урахуванням виплачених за цей період сум.
В іншій частині позову ОСОБА_1 –відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Великобурлуцького районного суду
Харківської області: М.І. РИКОВ