У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів: Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,
за участю прокурора
потерпілого
захисника
засудженого Шевченко О.О.,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року щодо ОСОБА_7,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2010 року
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 730 гривень 73 копійки на користь Київської міської клінічної лікарні № 17, 37 гривень 80 копійок на користь Київської центральної міської клінічної лікарні та 2 471 гривню 40 копійок на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги.
Вирішено питання про стягнення із засудженого судових витрат за проведення експертизи.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Приблизно о 18 годині 10 хвилин 3 травня 2005 року, ОСОБА_7, керуючи автомобілем «Форд Скорпіо», номерний знак НОМЕР_1, рухався по під’їзній дорозі до будинку АДРЕСА_1 В цей час назустріч йому став виїжджати автомобіль «Деу Нубіра», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Коли вказані автомобілі не змогли роз’їхатись на вузькій дорозі, то ОСОБА_5 і ОСОБА_7 стали вимагати
один від одного уступити дорогу, на підставі чого між ними виникла сварка, яка переросла в обопільну бійку.
Після припинення бійки, з метою помсти, приблизно о 18 годині 14 хвилин, ОСОБА_7 взяв із салону свого автомобіля револьвер моделі «МЕ38 Roket», який згідно балістичної експертизи до вогнепальної зброї не відноситься і призначений для стрільби патронами «Флобера», та підійшовши до ОСОБА_5 впритул зробив декілька пострілів в груди останньому, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки зліва з травматичним переломом четвертого ребра, пораненням переднього середостіння і верхівки серця, трьох непроникаючих поранень грудної стінки зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасовано.
Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України 5 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування вироку апеляційного суду, перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України або залишення в силі вироку місцевого суду. Вказує на те, що знаходився в стані сильного душевного хвилювання, яке було викликане заподіянням йому потерпілим численних тілесних ушкоджень. Застосував пневматичний пістолет в стані необхідної оборони з метою захисту себе та членів своєї сім’ї від неправомірних дій потерпілого.
Крім того, засуджений просить скасувати рішення суду щодо стягнення з нього витрат на лікування на користь КМКЛ № 17 в сумі 730 гривень 73 копійки.
Після подачі касаційної скарги засуджений ОСОБА_7 звернувся безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і
кримінальних справ з клопотанням про застосування амністії, а саме звільнення його від призначеного покарання на підставі Закону України «Про
амністію в 2011 році» від 8 липня 2011 року. Вказує на те, що він має двох неповнолітніх дітей, престарілу матір та є інвалідом ІІІ групи.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_7, який свої вимоги звів саме до звільнення від призначеного покарання на підставі акту амністії, захисника ОСОБА_6, який підтримав клопотання
засудженого, потерпілого ОСОБА_5, який заперечував проти звільнення засудженого по амністії, пояснення прокурора, яка вважала за можливе задовольнити клопотання засудженого про звільнення від покарання внаслідок акту амністії, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання засудженого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 2 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року передбачає звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_7 має двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2, одиноку матір ІНФОРМАЦІЯ_3, є інвалідом ІІІ групи, тобто він є особою, зазначеною в п.п. «в», «г», «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році». На час набрання чинності цим Законом, тобто на 28 липня 2011 року, ОСОБА_7 відбув більше половини строку основного покарання, а саме 3 роки 1 місяць позбавлення волі з 5 років позбавлення волі, призначених йому за вироком апеляційного суду.
Таким чином, засуджений ОСОБА_7 є суб’єктом амністії та підлягає звільненню від призначеного апеляційним судом покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2011 році від 8 липня 2011 року.
Керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Клопотання засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Звільнити ОСОБА_7 від призначеного цим судом покарання за ч. 1 ст. 121 КК України на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року.
ОСОБА_7 звільнити з під варти негайно із залу суду.
С у д д і:
О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко