У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів: Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2010 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-розпорядчих функцій усіх форм власності на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-розпорядчих функцій усіх форм власності на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ВАТ «Міжрайпостач» 93 448 гривень 17 копійок.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Згідно з вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що вони, перебуваючи на посаді завідуючих складом № 1;5 ВАТ «Міжрайпостач», будучи матеріально відповідальними особами, спільно, за попередньою змовою, в період із січня по вересень 2010 року привласнили та розтратили чуже майно, яке перебувало в їхньому віданні, а саме товарно-матеріальні цінності, будівельні матеріали загальною вартістю 93 448 гривень 17 копійок, чим завдали збитків ВАТ «Міжрайпостач» на вказану суму.
У касаційній скарзі заступник прокурора області, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон при призначенні додаткового покарання засудженим, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не обіймали посад пов’язаних з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків, а були матеріально відповідальними особами. Зміст додаткового покарання сформульовано незрозуміло.
Крім того, всупереч вимогам ст. 334 КПК України суд не навів у вироку переліку майна, яке було привласнене і розтрачене засудженими та не вказав, які обставини пом’якшують чи обтяжують покарання засуджених, а які характеризують їхні особи.
Також прокурор зазначає, що засуджені вчинили тяжкий злочин, не відшкодували завданих збитків, а тому їх звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України є безпідставним. До того ж суд всупереч вимогам закону застосував ст. 75 КК України як до основного так і до додаткового покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України та роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, що мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Вказаних вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не дотримався.
Так, звільняючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що засуджені щиро розкаялись у вчиненні злочину, мають позитивні характеристики, сприяли органам слідства у розкритті злочину, а також на думку потерпілого, який просив їх суворо не карати.
Разом з тим, судом в достатній мірі не враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, зокрема те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заподіяно збитків ВАТ «Міжрайагропостач» на суму 93 448 гривень 17 копійок, однак засуджені жодним чином не відшкодували цих збитків. Крім того, думку голови правління ВАТ «Міжрайагропостач» ОСОБА_8, який визнаний органом досудового слідства потерпілим по справі, щодо призначення покарання засудженим не можна вважати такою, що відображає думку всіх акціонерів ВАТ «Міжрайагропостач», які фактично зазнали збитків від злочину.
Вказаним обставинам суд належної оцінки не дав та безпідставно дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що обґрунтовано зазначив в касаційній скарзі прокурор.
Отже, судове рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати вищенаведене, перевірити всі доводи касаційної скарги, у тому числі щодо правильності призначення засудженим додаткового покарання і, якщо суд дійде висновку про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який їх притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене їм покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.
Керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.
Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С у д д і :
О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко