У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого  Єлфімова О.В.,

суддів:   Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,

за участю прокурора  Сингаївської А.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 4 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 4 жовтня 2010 року засуджено:

                                             ОСОБА_6,

                                                            ІНФОРМАЦІЯ_1,

    громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання;

                                             ОСОБА_7,

                                                             ІНФОРМАЦІЯ_2,

     громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

    В строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано перебування в місцях позбавлення волі з 17.09.2007 року по 06.01.2009 року, а також період умовно-дострокового звільнення 8 місяців 18 днів, в зв’язку з чим покарання вважається відбутим;

                                              ОСОБА_8,

                                                             ІНФОРМАЦІЯ_3,

     громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі.

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Херсонської обласної клінічної лікарні 572 гривні.

    Стягнуто із засуджених  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь держави по 292 гривні 41 копійці за проведення експертизи.

    Стягнуто із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7  на користь потерпілого ОСОБА_9 по 1 000 гривень, а із засудженого ОСОБА_8 3 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2010 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 визнано винними та засуджено за те, що вони, приблизно о 22 годині 30 хвилин 24 серпня 2007 року, перебуваючи біля будинку № 114-а по вул. І. Кулика в м. Херсоні, спільно, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, руками і ногами побили ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_10 заподіяв ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для його життя і здоров’я, в результаті чого останній помер в лікарні 11 вересня 2007 року, а ОСОБА_7 і ОСОБА_6 заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засуджених, порушує питання про скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду  та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України та всупереч вимог ст. 334 КПК України не мотивував свого рішення. Також вважає безпідставним застосування до ОСОБА_8 ст. 69 КК України, а покарання, призначене всім засудженим, м’яким.  Крім того, вказує, на порушення судом вимог ст. 338 КПК України при обчисленні строку покарання ОСОБА_7

В касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування вироку та ухвали і направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що дії всіх засуджених повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. Також зазначає, що суд безпідставно відмовив потерпілому у задоволенні позову в частині стягнення із засуджених матеріальних збитків та стягнув моральні збитки у розмірі, що не відповідає тяжкості наслідків вчиненого ними злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційні скарги прокурора та представника потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані та оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи місцевим судом не виконані.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались в умисному заподіянні групою осіб тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11, що спричинили його смерть.

Місцевий суд, не погодившись з таким обвинуваченням, дійшов висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисно заподіяли потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості та кваліфікував їх дії за ч. 1 ст. 122 КК України. При цьому дії ОСОБА_8 були кваліфіковані судом як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Проте, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та є суперечливим.

Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд послався тільки на їх показання про те, що вони не наносили ударів потерпілому ОСОБА_11 в життєво важливі органи, а били його лише по тулубу та ногах.

Однак судом не взято до уваги, що під час досудового слідства ОСОБА_8 послідовно вказував на те, що під час конфлікту з потерпілим удари йому наносили всі разом, ОСОБА_6 бив потерпілого в голову, а ОСОБА_7 у груди. Тобто ОСОБА_8 підтверджував спільне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень у різні частини тіла та життєво-важливі органи як ним, так і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Такі показання ОСОБА_8 повністю узгоджуються з поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вони дали в своїх явках з повинною, але потім з незрозумілих причин їх змінили.

Посилання суду на те, що ОСОБА_8 мав умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень є необґрунтованими. Причин, з яких ОСОБА_8 міг обмовити своїх друзів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень в голову та груди судом не встановлено. Разом з тим, суд не дав оцінки зміні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїх показань під час досудового слідства та в суді щодо локалізації нанесених ними ударів потерпілому.

Не дано також судом оцінки й показанням свідка ОСОБА_13 про те, що в ніч з 24 на 25 серпня 2007 року вона почула крик на вулиці та з вікна своєї кімнати побачила трьох хлопців, які били ногами чоловіка, що лежав на землі. На її зауваження вони не реагували, продовжували жорстоко бити чоловіка в голову і тулуб, доки чоловік не втратив свідомість. Такі показання свідка можуть вказувати на направленість умислу всіх засуджених на заподіяння потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, не давши належної оцінки цим та іншим доказам у справі, суд дійшов передчасного висновку про необхідність кваліфікації протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 1. ст. 122 КК України, про що слушно зазначають в касаційних скаргах прокурор та представник потерпілого.

Також заслуговують на увагу доводи представника потерпілого ОСОБА_5 про те, що суд стягнув моральні збитки у розмірі, що не відповідає тяжкості наслідків вчиненого засудженими злочину.

Враховуючи те, що протиправні дії засуджених призвели до тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11, задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральних збитків сину потерпілого ОСОБА_9 в розмірі 5 000 гривень не можна вважати таким, що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону уваги не звернув та повністю погодився з висновками місцевого суду.

За таких обставин, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, дати належну правову оцінку усім доказам у справі та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

Під час нового судового розгляду мають бути перевірені й інші доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілого ОСОБА_5  

Виходячи з наведеного та керуючись статями 394 – 396 КПК України, колегія суддів

                                        УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 4 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

С у д д і :

           О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко