УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.,
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 січня 2011 року.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2010 року
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов’язків.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 січня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання змінено та призначено ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу в сумі 3400 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 3 квітня 2009 року біля 21 год. керуючи автомобілем «Ford Tranzit», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Стрий – Кіровоград - Знаменка, зі сторони смт. Війтівці в напрямку м. Вінниця зі швидкістю 70 км/год, на 254 км + 800 м., в порушення вимог п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху та при виникненні перешкоди для руху, яку він об’єктивно спроможний був виявити, а саме гужової повозки, яка під керуванням ОСОБА_6 рухалась попереду нього в попутному напрямку, зі значно меншою швидкістю, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди та допустив зіткнення з нею, після чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Даймлер Крайслер», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який під керуванням водія ОСОБА_7 рухався в зустрічному напрямку, від чого керований ним автомобіль розвернуло навколо своєї осі, повернуло в свою смугу руху, де він зіткнувся з автомобілем «Шкода Румстер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який під керуванням водія ОСОБА_8 рухався позаду нього в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а учасники дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду в зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні основного покарання. Вважає, що апеляційний суд призначивши йому покарання у виді штрафу погіршив його становище, в зв’язку з чим просить звільнити його від основного покарання. Одночасно, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначає, що його вина у вчиненні злочину доведена частково, судове слідство у справі проведено упереджено, неповно і однобічно, з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, зазначає, що апеляційний суд під час перегляду кримінальної справи в апеляційному порядку істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, а саме ст. 377 КПК України, не перевірив належним чином доводи його апеляції та не вмотивував відмову у її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав скаргу засудженого та просив направити справу на новий апеляційний розгляд в зв’язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
Апеляційним судом ці вимоги закону належним чином не виконано.
Як вбачається з матеріалів справи на вирок суду засудженим, його захисником, потерпілим ОСОБА_9 були подані апеляційні скарги в яких вони просили повернути справу прокурору на додаткове розслідування в зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Як вбачається з ухвали (а.с. 322-326), апеляційний суд при розгляді справи вирішив питання про правильність застосування кримінального закону при призначенні покарання засудженому. Будь-які інші доводи, наведені в апеляціях засудженого, захисника, потерпілого, судом не перевірялися і відповіді на них в ухвалі немає. Крім того, апеляційний суд, задовольняючи частково апеляції засудженого, захисника, потерпілого, в ухвалі лише перелічив докази, не розкриваючи і не аналізуючи їх зміст, а також не навів докладних мотивів прийнятого рішення, не виклав в якій саме частині він задовольнив апеляційні скарги, оскільки учасниками процесу оскаржувалися лише фактичні обставини справи, а не міра призначеного покарання.
Крім того, відповідно до ст. 373 КПК України апеляційний суд змінює вирок у випадках: пом’якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого; зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин; зменшення сум, які підлягають стягненню або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину; та в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу й полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Згідно із ст.ст. 51, 53 КК України штраф є одним із видів покарання і зводиться до накладення на засудженого грошового стягнення у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України.
Відповідно до ст. 74 КК України засуджений може бути звільнений від відбування призначеного йому покарання у випадках, передбачених КК України. Таке звільнення є однією з форм реалізації кримінальної відповідальності, завдяки якій виправлення і попередження нових злочинів досягається без реального застосування до засудженого обмежень його прав і свобод, але в умовах контролю за його поведінкою.
Виходячи із положень ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе лише від покарань, передбачених даною нормою закону. Штраф до переліку покарань, зазначених у цій нормі, не входить і, у разі його призначення, належить виконувати реально.
У даній справі, як убачається з її матеріалів, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляцій засудженого, потерпілого та захисника фактично скасував звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням і призначив інше, хоча й більш м’якше, але покарання, яке належить виконувати реально. Таким рішенням апеляційний суд погіршив становище засудженого, про що не йшлася мова в апеляційних скаргах, чим в порушення вимог ст. 365 КПК України вийшов за межі вимог апеляційного оскарження.
За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.