УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді            Єлфімова О.В.,

суддів            Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора            Парусова А.М.,                  

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7 квітня   2011 року, яким

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов’язків.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 1 квітня 2006 року, приблизно о 14.00 годині, керуючи автомобілем "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Космонавтів в м. Жмеринці зі швидкістю біля 73-76 км/год., побачивши на проїзній частині дороги неповнолітню ОСОБА_6, яка з небезпечним боковим інтервалом рухалася на велосипеді в попутному напрямку, в порушення вимог п.1.7, 2,9 (а), 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, не зменшив швидкості руху та вчинив наїзд на потерпілу, внаслідок чого остання від отриманих травм загинула.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону – ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що суд в достатній мірі не врахував, що засуджений вчинив тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть малолітньої дівчини. Одночасно вказує на те, що судом не вирішено питання стосовно призначення додаткового покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши такий свій висновок.

Як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд виконав та в достатній мірі обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, пославшись на обставини, що пом’якшують покарання.  

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років суд, як вбачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, те, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, його стан здоров’я, а також пом’якшуючі покарання обставини - повне визнання ним вини, щире каяття, те, що він частково відшкодував заподіяну злочином шкоду, сприяв розкриттю злочину.

Таким чином, суд при призначенні ОСОБА_5 покарання в повній мірі врахував і тяжкість вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи, думку потерпілого, який просив засудженого суворо не карати, і правильно дійшов висновку про можливість звільнення його на підставі          ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Також судом було враховано й позицію прокурора, який брав участь у розгляді справи, і в судових дебатах просив звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання несправедливим внаслідок його м’якості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає. Обране покарання і рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням слід визнати таким, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 не встановлено.

 Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України, колегія суддів

                                              ухвалила:

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.

                                                         Судді:  

      Єлфімов О.В.                               Сахно Р.І.                                Шибко Л.В.