Справа № 161/6973/25

Провадження № 2/161/2942/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у відкриття провадження у справі

15 квітня 2025 року                                                                 місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М. вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Торчинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (власністю) шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Торчинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (власністю) шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про відмову у відкритті провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 273 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Пред`являючи позов у даній справі, ОСОБА_1 посилається на те, що йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у даному будинку без реєстрації проживають п`ятеро осіб, зокрема і відповідачки та Торчинська селищна рада повідомила, що їй невідомі підстави на яких такі особи проживають у спірному будинку. Вказує, що в минулому, в судовому порядку вже був вирішений спір щодо виселення інших трьох осіб, які на разі не є відповідачами у даній справі.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2020 року, у справі №161/19560/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення, позовні вимоги позивача задоволено.

Постановою Верховного Суду від 04.08.2021 року у даній справі, касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в своїх та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення та стягнення судового збору з ОСОБА_2 . Справу № 161/19560/18 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Поновлено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2020 року в частині виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1

Постановою Волинського апеляційного суду від 28.09.2021 року, у даній справі, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2020 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасовано. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого жилого приміщення відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100349648).

Таким чином, даними судовими рішеннями, які набрали законної сили вирішились питання щодо усіх осіб, які проживають у спірному житловому будинку позивача.

У зазначених судових рішеннях суд вказав на те, що ОСОБА_1 , будучи власником житлового будинку, який не давав згоди на вселення відповідачів у житловий будинок, то вимоги щодо усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання останнім іншого житлового приміщення підлягають до задоволення.

Щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , то, з посиланням на п. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини, суди зазначили, що виселення вказаних відповідачів з житла без надання іншого житлового приміщення спричинить порушення дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та правом відповідачів на житло, за відсутності справедливої компенсації у зв?язку із позбавленням права останніх на житло.

Таким чином, предмет та підстава позовів у даній справі та у справі № 161/19560/18 є тотожними.

Відповідачами у справі № 161/19560/18 були: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а у справі, поданій позивачем на даний час, вказано, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третю особу – Торчинську селищну раду.

Таким чином, на думку суду, згадка у позовній заяві про Торчинську селищну раду та зменшення кількості відповідачів не змінює предмету судового захисту у цій цивільній справі, а позовні вимоги у ній є тотожними тим, у яких судами вже ухвалювалися рішення раніше.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі) № 761/7978/15-ц.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За таких обставин суд вважає, що у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Торчинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (власністю) шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення, слід відмовити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 353, 354 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Торчинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (власністю) шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.М. Пахолюк