Справа 303/2864/25

Провадження 1-кс/303/528/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 року                                                                        місто Мукачево

Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо незаконного затримання в порядку ст.206 КПК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо незаконного затримання в порядку ст.206 КПК України.

Обґрунтовуючи подану скаргу на незаконне затримання захисник вказав, що затримання ОСОБА_4 є безпідставним, оскільки вона злочину вона не вчиняла, незаконним та таким, що порушує норми процесуального законодавства та її конституційні права.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце слухання справи сповіщені належним чином.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно матеріалів скарги, 16 квітня 2025 року працівниками поліції було фактично затримано ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку поміщено до ІТТ № 2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, однак при цьому протоколу затримання особи складено не було.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 29 Конституції України кожній людині гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Відповідно до пп. «с» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлений свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно ч.ч.1, 2ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

Відповідно до ч.2 ст.176 КПК України тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим кодексом.

Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 1ст. 207 КПК України).

Відповідно до ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

За вимогами ч. 5ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

При цьому, положення ст. 206 КПК України не передбачають розгляду питань законності затримання особи, а передбачають розгляд питання незаконності утримання без наявності відповідного судового рішення.

Судом 18 квітня 2025 року надіслано запит до ІТТ № 2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області щодо надання інформації з приводу факту перебування ОСОБА_4 в ізоляторі тимчасового тримання.

18 квітня 2025 року до суду надійшла відповідь на вищевказаний запит, відповідно до якої, надано інформацію, що ОСОБА_4 в ІТТ №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області не утримується.

У скарзі заявник вказує та акцентує увагу суду на тому, що ОСОБА_4 була незаконно затримана та утримується в ІТТ № 2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, однак будь яких доказів на підтвердження вказаних фактів до матеріалів заяви не долучено.

З наявних матеріалів не надається можливим встановити, чи дійсно особу незаконно затримано та де саме утримується на даний момент, а згідно наданої суду відповіді на запит ОСОБА_4 в ІТТ № 2 Мукачівського РУП ГУГП в Закарпатській області не утримується.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 206-213, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо незаконного затримання в порядку ст.206 КПК України, відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення судом.

Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду

Закарпатської області                                                                                 ОСОБА_1