Справа №766/5505/25

н/п 1-кп/766/3580/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

(повний текст)

17.04.2025

за участі:

секретаря судового засідання – ОСОБА_1

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисниці – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071100000203 від 15.04.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.04.2025 року.

11.04.2025 року обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового відносно ОСОБА_3 надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвалою Суду від 14.04.2025 року призначено підготовче судове засідання на 17.04.2025 року.

17.04.2025 року у судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого на строк 60 днів, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК).

І. Позиція сторони обвинувачення

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а тому в поведінці обвинуваченого наявні такі ризики:

- п.1 ч.1 ст. 177 КПК України – обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжкого злочину. Крім того обвинувачений лише нещодавно проживає на території м. Херсон, а тому в разі незастосування запобіжного заходу може покинути м. Херсон з метою переховування від суду;

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України – обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з`являтися до суду чим навмисно затягувати судовий розгляд;

- п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України – обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працевлаштований, злочини в обсязі пред`явленого обвинувачення вчинив з корисливою метою, що в повній мірі дає підстави вважати про наявність зазначеного ризику, офіційного джерела доходу немає.

За таких обставин прокурор вважає, що фактичні дані про обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані обставини також свідчать про те, що зазначеним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім як лише тримання під вартою.

Отже прокурор вважає, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на реальність та актуальність ризиків, передбачених частиною ст. 177 КПК України.

ІІ. Позиція сторони захисту

Захисниця заперечила проти задоволення клопотання. На обґрунтування своїх заперечень послалася на те, що прокурором не надано належних доказів існування ризиків, зазначених у клопотанні.

Обвинувачений також заперечив проти клопотання прокурора, підтримав позицію захисниці.

ІІІ. Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).

Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).

Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.

Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов`язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.

В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Отже, Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на практику ЄСПЛ Суд, наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для продовження строку тримання під вартою, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.

Суд, додатково бере до уваги також: обставини, які характеризують обвинуваченого і його поведінку під час досудового розслідування, вік та стан здоров`я; місце роботи (рід зайнять, спосіб життя) обвинуваченого; стадію розгляду справи і не досліджені докази, кількість не допитаних свідків і можливість впливу на них.

В цьому контексті Суд переконаний, що найбільш вагомими факторами при оцінці ризиків є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи.

Отже, вирішуючи клопотання прокурора Суд, виходить з того, що обвинувачений неповнолітніх дітей, дружини або утриманців не має, не працевлаштований, що вказує у сукупності саме на відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків, офіційного джерела доходу, що може спонукати обвинуваченого до зміни місця проживання з метою забезпечення свого існування, що призведе до ухилення від суду.

Також Суд бере до уваги кримінально-правову характеристику вчиненого кримінального правопорушення - шахрайства, яка полягає у тому, що особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, сама передає таке майно винному, вважаючи, що останній має право на нього. Психологічною особливістю шахрайства є те, що винний викликає у потерпілого спонукання, бажання передати йому майно чи уступити право на нього. Введений в оману потерпілий сам добровільно передає майно або право на майно.

Відтак, Суд вважає, що, маючи навички з використання електронно-обчислювальної техніки, як способу вчинення шахрайства, обвинувачений, отримавши доступ до такої техніки, з високим ступенем вірогідності, може вчинити такий злочин повторно.

Висновки Суду

Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.

Відтак, за переконанням Суду, спосіб життя обвинуваченого, а також тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення є вагомою підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м`якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.

Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не є переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов`язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.

Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого з визначенням розміру застави.

З цих підстав,

керуючись статтями 176-178, 182, 183, 197, 199, 331, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2025 (справа №766/18243/24, н/п 1-кс/766/2169/25), стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «13» червня 2025 року, включно.

3. Залишити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу в раніше визначеному розмірі 40 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 коп.

4. Застава може бути внесена у будь-який момент часу протягом дії цієї ухвали обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області за реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26283946;

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО): 820172;

Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі і надання підтверджуючих документів, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню з під варти негайно.

6. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

7. При застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває (проходить службу) без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

8. Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи місця ув`язнення, а саме: Державна установа «Миколаївський слідчий ізолятор».

9. Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

10. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).

11. Ухвала підлягає негайному виконанню.

12. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

13. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_6