Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду  від 20 лютого 2008 року в справі за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення  порядку користування земельною ділянкою ( в частині судових витрат), -

                                                  В С Т А Н О В И В :  

 В  липні 2007 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні нею. Зазначала, що їм з відповідачем належить у будинку АДРЕСА_1 по ½ частині.

Проте з часу придбання відповідачем   половини будинку - з 2000-го року між ними виникають сварки з приводу користування земельною ділянкою, відповідач чинить перешкоди у користуванні землею та двором, замикає хвіртку, не впускає її в двір і не бажає вирішувати дане питання мирним шляхом.

Тому змушена за захистом своїх прав звертатися до суду.

Рішенням  Ніжинського міськрайонного суду від 20 лютого 2008 року встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою і виділено: позивачці земельну ділянку розміром 855 м2, позначеної на плані висновку судової будівельно - технічної експертизи від 25 грудня 2007 року, варіант №3, жовтим кольором, відповідачу - 855 м2, позначених синім кольором.

У вимогах позивачки про відшкодування судових витрат відмовлено.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду  в частині відмови у стягненні судових витрат і ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача понесені нею судові  витрати  в сумі 2118 грн.40 коп. Посилається на порушення  судом норм цивільного  процесуального права, а саме ч.1 ст.88 ЦПК України, яка визначає питання розподілу судових витрат між сторонами.

 Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у стягненні судових витрат з ухваленням нового про  стягнення  понесених позивачкою по справі судових витрат, в зв”язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій  частині, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи  позивачці у  присудженні їй понесених судових витрат по справі, виходив з того, що  позивачка відмовилась від частини своїх позовних вимог - щодо встановлення порядку користування двором, проте експертиза з цього питання  була проведена і позивачка просила залишити  порядок користування земельною ділянкою, що існував тривалий час - з часу винесення судом рішення від 14 травня 1997 року, тобто, фактично просила залишити існуючий порядок землекористування, тому не вбачав підстав для відшкодування понесених нею витрат.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду  першої інстанції.

Вимоги позивачки полягали у  встановленні порядку користування земельною ділянкою та двором, закріпленими за будинком, в якому проживають сторони. Як вбачається з питань, які вона просила поставити перед експертом, і які поставив суд  в ухвалі про призначення судово-земельної експертизи від 08 серпня 2007 року, вона  бажала розподілу  загального двору на два окремі двори, якщо це можливо, за наявності такого висновку експерта, щоб не виникало конфліктів між сторонами.

Варіанти, запропоновані експертом  (а.с.23-32.43-45) передбачають виділення частини земельної ділянки в спільне користування сторін і експерт зазначив, що можливості облаштування окремих господарських дворів для кожного із співвласників  не існує.

Встановлений судовим рішенням порядок користування земельною ділянкою відповідає існуючому порядку  землекористування, і, як вбачається з варіанту користування земельною ділянкою №3, покладеного судом в основу рішення, при цьому залишений в користуванні сторін двір спільного користування  площею 600 м2 (а.с.43- 44).

Тобто, суд першої інстанції вирішив спір по суті заявлених позивачкою вимог і встановив порядок користування  спірною земельною ділянкою.

Зазначення в рішенні суду, що позивачка відмовилась від частини заявлених вимог, не узгоджується з положеннями ч.1п.3 ст.205, ст.206 ЦПК України - у разі відмови позивачки від частини заявлених вимог і прийняття судом такої відмови, провадження у справі (частині вимог) закривається ухвалою суду.

Такої ухвали в матеріалах справи  немає, крім того, як пояснила представник позивачки в судовому засіданні апеляційного суду,  позивачка не відмовлялась від своїх вимог і  її заява  про відмову від частини позовних вимог в матеріалах справи відсутня.

Оскільки судове рішення ухвалено на користь позивачки,  суд  першої інстанції  мав вирішити питання щодо  судових витрат.

Позивачкою при подачі позову до суду сплачені судовий збір - 8грн.50 коп. (а.с.1), витрати з ІТЗ розгляду справи - 7грн.50 коп. (а.с.2), витрати за проведення експертизи - 1502 грн.40 коп. (а.с.40), тому ці суми відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України - стороні,  на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати - мають  бути стягнути з відповідача на користь позивачки.

Щодо понесених позивачкою витрат на правову допомогу в сумі 600 грн. (а.с.38), то апеляційний суд  з врахуванням наданої адвокатом ОСОБА_4 довідки від 02 квітня 2008 року щодо виконаних ним  робіт при наданні юридичної допомоги ОСОБА_1, пояснень представника позивачки відносно затраченого адвокатом часу при підготовці до складання та виготовлення позовної заяви  ОСОБА_1, а також участі у судових засіданнях, та з врахуванням наявних матеріалів справи, що свідчать про обсяг наданої юридичної допомоги та витрачений при цьому час, приходить до висновку, що сплачена позивачкою сума узгоджується  з вимогами  постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „ Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, і тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати за  розгляд апеляційної скарги в сумі 11 грн.75 коп. (а.с.54,55), сплачені апелянтом, також належить стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.81,88, 303, 307, 309 ч.1 п.4,314,316,317,319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - задовольнити.

         Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20 лютого 2008 року в частині відмови ОСОБА_1 у  відшкодуванні судових витрат - скасувати.

         Стягнути з  ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1  8грн. 50 коп. судового збору та  7грн.50 коп. витрат з ІТЗ розгляду справи, сплачених позивачкою при подачі позовної заяви, 1502 грн.40 коп.  витрат за проведену експертизу,  600 грн. за правову допомогу адвоката, а також в рахунок повернення понесених судових витрат за розгляд апеляційної скарги: 4грн. 25 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат з ІТЗ розгляду справи, а всього 2130 грн.15 коп.        

          Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

         Головуючий:                                              Судді: