Справа № 2-391/11

У Х В А Л А

"14" жовтня 2011 р.                                                                                           смт. Софіївка

          Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумська О.В., розглянувши заяву представника ПАТ КБ «ПриватБанк»ОСОБА_1 про забезпечення позову представника ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И  В:

          06 жовтня 2011 року до Софіївського районного суду із Октябрського районного суду м. Полтави надійшла цивільна справа із заявою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову представника ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що у порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідачем зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконано, вважають, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, тому просять суд:

1.Накласти арешт на майно (грошові кошти), що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб;

2.Направити до Потавської філії ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України заяви про реєстрацію обтяжень на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу;

3. Обмежити  відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань; заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Дніпропетровській області видачу  відповідачу паспорта/проїзного документу;

- Адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у Відповідачів паспортів/проїзних документів, обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань.

4.Вжити заходів для термінового виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до  ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Однак провадження по  справі   про стягнення заборгованості за кредитом не відкрито.

Заява Публічного акціонерного товариства  комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України.

          Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв’язку із якими потрібно забезпечити позов,

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У поданій до суду заяві  про забезпечення позову не зазначено на яке саме майно відповідача слід накласти арешт, чим підтверджується належність на праві власності відповідачу майна, на яке просить позивач накласти арешт, на яких рахунках перебувають грошові кошти, в кого та де знаходиться майно чи грошові кошти відповідачів.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, п.22,23,24 Постанови Кабінету Міністрів  України від 31 березня 1995 року №231 “Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового  затримання та вилучення” рішення про відмову у видачі паспорта/проїзного документа приймається за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у п.22 цих Правил. Мотиви відмови доводяться до відома заявника у письмовій формі. Таким чином, відповідно до зазначених Правил та п.9,10,15 Наказу Міністерства внутрішніх справ України “Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини” від 21 грудня 2004 року №1603  відмова у видачі паспорта/проїзного документа є компетенцією служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб та приймається зазначеним органом в порядку, що визначений зазначеними нормативно-правовими актами.

Заходи щодо тимчасового затримання та вилучення паспортів/проїзних документів  відповідно до ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” застосовуються за наявності цих документів у відповідача, однак такі дані відсутні.

Щодо посилання заявника на наявність невиконаних відповідачем зобов’язань як підставу в обмеженні відповідача у видачі паспорту та праві виїзду за межі України, то суд виходить із наступного. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.          

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження”. Зокрема, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (стаття 11 Закону).

          Таким чином, у разі наявності невиконаних зобов’язань відповідачами до компетенції державного виконавця належить вжиття відповідних заходів по примусовому виконанню таких зобов’язань.

Щодо обмежень відповідача у видачі паспорту та праві виїзду за межі України з підстави подачі цивільного позову, то відсутні дані щодо відкриття судом провадження по справі, на час постановлення ухвали провадження у справі не відкрито.

Відсутність зазначених відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду , а також робить неможливим виконання такої ухвали.

Згідно із ч.8 ст.153 ЦПК  України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в заяві відсутні всі необхідні дані для  вирішення питання про забезпечення позову, а як наслідок - заява про забезпечення позову підлягає поверненню.

          Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

          Керуючись ст.ст. 151- 153 ЦПК України, -

                                                            У Х В А Л И В:

          Повернути заяву представника ПАТ КБ «ПриватБанк»ОСОБА_1 про забезпечення позову представника ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості заявнику без розгляду.      

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Софіївський районний суд шляхом подачі в 5 денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

          Суддя: