КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-843/11                          Головуючий у 1-й інстанції:  Єременко В.М.     

Суддя-доповідач:  Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

        Київський апеляційний адміністративний суд  у складі колегії:

                       головуючого судді                           Беспалова О.О.

                       суддів                                                Губської О.А., Парінова А.Б.,

                       при секретарі                                             Кропивному Є.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації на постанову Баришівського районного суду  Київської області від 10 березня 2011 року у справі за позовом  ОСОБА_2 до Управління праці та соціального  захисту населення Баришівської районної державної адміністрації про визнання дій  неправомірними, зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Баришівського районного суду  Київської області від 10 березня 2011 року позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних  підстав.

            Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що застосуванню підлягають положення ст.48 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, а не норми Постанови Кабінету Міністрів України.

              З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів  погоджується, зважаючи на наступне.

              Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліду 2 групи виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

             Застосування апелянтом до спірних правовідносин положень постанови КМ України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірним.

            Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанову КМ України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

        Відповідно до ст. 200 КАС України –суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

        Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації на постанову Баришівського районного суду  Київської області від 10 березня 2011 року у справі за позовом  ОСОБА_2 до Управління праці та соціального  захисту населення Баришівської районної державної адміністрації про визнання дій  неправомірними, зобов"язання вчинити певні дії- залишити без задоволення, а постанову Баришівського районного суду Київської області від 10 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя                                                                                    Беспалов О.О.

Суддя                                                                                                          Губська О.А.

Суддя                                                                                                          Парінов А.Б.