Справа №2-8003/11          

                                                            РІШЕННЯ

(заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 серпня 2011 року                           Жовтневий районний  суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

при секретарі –Біжко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма «Домобуд`про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2011 року позивачка звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом, в якому, з уточненням позовних вимог, просила суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності, без прийняття в експлуатацію нерухомого майна, на квартиру АДРЕСА_1 , 5 поверх, 10-ти поверхової будівлі, літер А-11, 12, загальною площею - 63,7 кв.м., житловою площею - 27.1 кв.м.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити повністю.

          Представник відповідача в судове засідання по справі не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення. Представник відповідача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.

          Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлені наступні факти:

          01 лютого 2005 року між ТОВ проектно-будівельною фірмою «Домобуд`та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (замовниками) було укладено контракт на дольову участь в будівництві №53. (а.с.8-11)

На підставі п.1.1 контракту, відповідач приймає замовників до дольового капітального житлового будівництва, а замовники зобов`язується вчинити відповідний вклад грошових коштів на розробку проектно-кошторисної документації та будівництва квартири та прийняти її у свою власність на умовах контракту.

Відповідно до п.1.2 контракту, позивач здійснює внесення грошових коштів за відповідну квартиру та може її отримати при умові внесення 100 відсотків грошових коштів на умовах дійсного контракту.

Відповідно до п.1.6 контракту, вартість квартири складає 141 464,70 грн.

Відповідно до п.1.7 контракту, характеристика квартири: 1 - кімнатна квартира АДРЕСА_2 , четверта секція. Запланована дата закінчення будівництва визначено - третій квартал 2005р.

Відповідно до п.2.1.6 контракту, замовник має право переуступити право вимоги за цим контрактом на користь іншої фізичної особи введення будинку в експлуатацію.

Судом встановлено, що в рамках п.2.1.6 контракту, замовники відповідно до договору №1 уступки права вимоги від 18.10.2007р.(а.с.14) уступили свої права вимоги до відповідача на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до п.3 договору №1 уступки права вимоги від 18.10.2007р., права та обов`язки по контракту від замовників переходять до позивача з моменту підписання даного договору в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем на користь відповідача було перераховано повну суму за контрактом, що підтверджується довідкою №97 від 29.10.2007р. (а.с.16)

Судом встановлено, що таким чином, позивачем було виконано умови фінансування будівництва квартири АДРЕСА_3 у повному обсязі.

Судом встановлено, що 03 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було  підписано акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_4 . (а.с.17)

Оскільки фактичне будівництво квартири АДРЕСА_5 станом на 2009 р. було закінчено, будинок було підключено до електромереж, підведено воду та каналізацію, що дозволяло нормально мешкати у квартирі, позивач та його родина оселилася в вище зазначеній квартирі у листопаді 2009 року і до цього часу проживає у ній постійно.

У зв`язку з тим, що відповідач з 2009 року не вживає заходив щодо введення в експлуатацію збудованої секції №4 будинку на АДРЕСА_6 , позивач не має можливості оформити право власності на власну квартиру.

Судом встановлено, що Придніпровською державною академією будівництва та архітектури, Ліцензія АВ №555569, яка дійсна з 05.10.2010 р. по 05.10.2015 р., станом на 19.11.2010 р. було проведено обстеження технічного стану будівельних конструкцій квартири АДРЕСА_7 , що належить позивачу.

Згідно висновків вказаного обстеження виявлено, що дефекти та пошкодження, що знижують несучу здатність конструктивність елементів квартири АДРЕСА_8 та житлової будівлі в цілому не виявлені. Стан будівельних конструкцій квартири АДРЕСА_8 на момент обстеження класифікується як задовільний. Конструкції квартири, що обстежена, є придатними для експлуатації.

Враховуючи експертно-технічний висновок за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій у квартирі АДРЕСА_8 , що належить позивачу, на підставі ч.2 ст.8 ЦК України у відповідності, до загальних засад цивільного законодавства встановлено, що прийняття в експлуатацію об`єкта полягає у визначенні готовності об`єкта закінченого будівництва, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність квартири до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком.

Судом встановлено, що, згідно ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про забезпечення позову, 10.06.2011 року КП «ДМБТІ`була проведена поточна інвентаризація спірної квартири АДРЕСА_7 .

Згідно технічного паспорту,  загальна площа спірної квартири становить 63,7 кв.м., житлова площа –21,5 кв.м.

Відповідно до п.10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації в комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові, права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно до ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

Пунктом 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, а згідно ч.2 ст.331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

          У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Таким чином, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити,  визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , 5 поверх, 10-ти поверхової будівлі, літер А-11, 12, загальною площею - 63,7 кв.м., житловою площею - 27.1 кв.м. без додаткових актів введення в експлуатацію.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат та враховуючи результат розгляду справи, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 51 грн., в рахунок відшкодування оплати судового збору та 120 грн., в рахунок відшкодування оплати ІТЗ.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 158, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

          Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма «Домобуд`про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , 5 поверх, 10-ти поверхової будівлі, літер А-11, 12, загальною площею - 63,7 кв.м., житловою площею - 27.1 кв.м. без додаткових актів введення в експлуатацію.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма «Домобуд`на користь ОСОБА_4 171 грн. у якості відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

           Суддя: