Справа № 2-8221/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року                                                                    Жовтневий районний суд

                                                                                                  м. Дніпропетровська

У складі:          

Головуючого                     –судді Мазниці А.А.

          При секретарі           –Ткаченко В.І.

          За участю:

          Позивача                                         – ОСОБА_1

          Представника позивача                     – ОСОБА_2

Представника відповідача                    –Пилипчука С.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач у травні 2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив зобов`язати останнього спрямувати грошові кошти у розмірі 625, 84 доларів США у погашення тіла кредиту згідно кредитному договору від 03.04.2008 р. № DNUHGB0000000003, укладеному між сторонами (а.с. 4, 5).

          У листопаді 2011 р. позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача спрямувати  грошові кошти у розмірі 3.793, 29 грн. у погашення тіла кредиту за тим самим договором (а.с. 46-48).

Ухвалою суду від 04.11.2011 р. зазначені позови були об`єднані в одному провадженні (а.с. 45).

Під час розгляду справи позивач заявлені вимоги уточнив (а.с. 102-104), в їх останній редакції просив суд зобов`язати відповідача спрямувати грошові кошти у розмірі 2.116, 56 доларів США у погашення тіла кредиту згідно кредитному договору від 03.04.2008 р. № DNUHGB0000000003, укладеному між сторонами. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що після укладання згаданого договору на протязі тривалого часу виконував його, сплачуючи кошти на користь відповідача періодичні платежі, втім останній у порушення умов договору грошові кошти, що підлягали зарахуванню у погашення тіла кредиту, спрямовував у погашення інших частин зобов`язання за тим самим договором, що є неправомірним та тягне безпідставне збільшення процентів та інших платежів, які нараховуються виходячи з розміру частини тіла кредиту, що залишилася непогашеною.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з викладених у позові підстав.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність дій банку у спірних правовідносинах.

                    Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                    Судом встановлено, що 03.04.2008 р. між сторонами був укладений кредитний договір № DNUHGB0000000003, що передбачав надання позивачеві готівкових грошових коштів в іноземній валюті у розмірі 61.390, 00 доларів США на строк до 03.04.2028 р. зі сплатою за користування ним 12,48% річних та інших винагород, зокрема 0,96% річних за резервування ресурсів,  та поверненням кредиту періодичними платежами згідно графіку (а.с. 6-11).

Обумовлені цим договором грошові кошти позивачеві були фактично видані та він на протязі тривалого часу здійснював погашення кредиту (а.с. 12-17, 38, 67-89).

          Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, зі змісту позову вбачається, що позивач оспорює правомірність розподілу відповідачем грошових коштів, що надходили у погашення кредиту за укладеним між сторонами кредитним договором від 03.04.2008 р. № DNUHGB0000000003, у погашення різних частин зобов`язання, а саме направлення частини загальної суми платежів у розмірі 2.066, 56 доларів США у погашення винагороди за резервування  замість погашення тіла кредиту.

Разом з тим згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 534 ЦК України встановлена черговість погашення грошового зобов`язання, що передбачає у першу чергу відшкодування витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання, у другу чергу сплату процентів та неустойки, у третю чергу сплати основної суми боргу.

Такому порядку кореспондують положення п. 3.2. укладеного між сторонами кредитного договору від 03.04.2008 р. № DNUHGB0000000003, що передбачають наступну черговість погашення грошових зобов`язань позивача: витрати/збитки банку, пеня, прострочені комісії, прострочені винагороди, прострочені проценти, прострочена заборгованість за кредитом, комісії, винагороди, проценти, тіло кредиту.

Виходячи з наведеного немає підстав вважати, що відповідач повинен був зараховувати отримані від позивача грошові кошти у погашення тіла кредиту до погашення заборгованості зі сплати винагороди за резервування, а отже позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме не відшкодовуються позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 534  ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 209, 212-215 України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову –відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                          А.А. Мазниця