Справа № 2-а-168/0
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
04 квітня 2008 року м.Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого: судді Білого В.М.,
при секретарі: Горобей І.С.
з участю: представника позивача, представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання дій неправомірними, та зобов»язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, в якому просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради по наданню позивачеві, як громадянці яка була евакуйована із зони відчуження, разової щорічної допомоги на оздоровлення в меншому розмірі, ніж у розмірі, передбаченому частиною четвертою статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради надати позивачеві разову щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
В обґрунтування позову посилається на те, що згідно абзацу 7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачеві має виплачуватись разова щорічна допомога на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, як громадянці яка була евакуйована із зони відчуження.
У судовому засіданні позивач позов підтримала.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради у судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась позивачеві на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005 № 562. Дія положень ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітною плати зупинено на 2007 рік Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007, яким дані положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними, зміни до ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не вносились. Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 № 936, передбачено використання коштів для виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому постановою КМУ від 12.07.2005 № 562..
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать копії посвідчень, долучених до матеріалів справи та пояснення сторін, позивач ОСОБА_1.. є громадянкою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році, має право на пільги, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. На обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради перебуває з 30.11.2007 року.
Відповідно до абзацу абзацом 7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які були евакуйовані з зони відчуження сплачується щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Згідно частини 7 статті 48 зазначеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Дію абзацу 7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2007 рік Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Дане положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано таким, що не відповідає Контитуції України рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007. П.5 даного рішення встановлено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі троьх мінімальних заробітних плат гарантоване Конституцією України і не може бути обмежене.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсокї катастрофи” від 12.07.2005 № 562 та Порядок використання коштів держанвого бюджету для виконання соціальних програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсокї катастрофи, затверджений постановою КМУ від 20.09.2005 № 936, на які посилаються відповідач, не можуть бути підставою для випалти щорічної допомоги на оздоровлення в меншому розмірі, оскільки Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу порівняно з постановами КМУ.
Так само право позивача не могло бути обмежене постановою КМУ „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 № 836, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась позивачеві у 2006 році.
Щорічна допомога на оздоровлення згідно п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 № 936, виплачується центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання перерахувати і виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за три роки обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Керуючись викладеним вище та ст.ст. 11, 12, 71, 94, 100, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради по виплаті ОСОБА_1 разової щорічної допомоги на оздоровлення, як громадянці, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році, передбаченої абзацом 7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі меншому трьох мінімальних заробітних плат.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради перерахувати і виплатити ОСОБА_1щорічну допомогу на оздоровлення, як громадянці, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році , передбачену абзацом 7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2005, 2006, 2007 роки у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за відповідний період, з урахуванням суми фактично виплаченої допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: