У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
20.12.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дорчинець С.Г.,
суддів – Симаченко Л.І., Дідика В.М.,
з участю прокурора - Дем’янчука І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 17 листопада 2011 року.
Цією постановою щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Хустського районного суду від 24.12.2010 року за ст. 342 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, за ст. 345 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України –
обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
В поданні до суду зазначено, що 17 серпня 2011 року о 21 годині невстановлені особи, на автодорозі Хуст-Вишково, неподалік повороту в с. Шаян, безпричинно пристали до громадянина ОСОБА_3, із застосуванням насильства побили його та зв’язали, при чому відкрито викрали його власний автомобіль НОМЕР_1, мобільний телефон моделі «Нокія С7» з сім карткою «Київстар» - НОМЕР_2, особисті речі та гроші в сумі 6 500 грн., в результаті чого завдали потерпілому значної матеріальної шкоди на загальну суму 75 000 грн..
12.10.2011 року СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області по даному факту порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що в скоєнні злочину приймав участь ОСОБА_2, щодо якого 14.11.2011 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді взяття під варту, суд у постанові зазначив, що ОСОБА_2 вчинив злочин під час відбуття іспитового строку, вказаний злочин є тяжким а підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі, залякувати свідків, схиляти їх до дачі неправдивих показів.
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 порушує питання про скасування постанови суду, посилаючись на те, що в постанові суду не наведено жодних доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 буде намагатися ухилятися від слідства та суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, залякуватиме свідків або продовжуватиме злочинну діяльність. Крім того, на момент затримання ОСОБА_2, були відсутні будь-які докази про його причетність до інкримінованого йому злочину, слідчі дії були проведені з грубим порушенням права на захист і не можуть бути об’єктивними.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який вважає, що апеляція є безпідставною, а постанова суду законною, перевіривши матеріали, надані судом першої інстанції та органом досудового слідства, обговоривши доводи, наведені сторонами, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. ст. 148, 150, 155 КПК України підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту особи є сукупність даних, які вказують зокрема на те, що перебуваючи на волі вона буде намагатися ухилятися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, в якому особа обвинувачується, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.
Ці вимоги судом виконані.
Так, встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин під час відбуття іспитового строку, визначеного йому вироком Хустського районного суду від 24.12.2010 року, вчинений ним новий злочин є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, а підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі, залякувати свідків, схиляти їх до дачі неправдивих показів.
При таких обставинах суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, процесуальних рішень та належної поведінки.
Доводи апелянта про безпідставність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту необґрунтовані, тому не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 17.11.2011 року, якою ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту –залишити без зміни.
Судді:
Судді: