Справа № 202/3882/25

Провадження № 1-кс/202/3047/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року                                                                м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042210000644 від 18.04.2025, у відношенні:

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працевлаштованого, не одруженого, який не має утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділу Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 , звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 , маючи умисел, спрямований на придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, у невстановлені в ході досудового розслідування час, місці та спосіб, в порушення вимог Положення про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 року № 292), розуміючи, що не має передбаченого законом дозволу, придбав бойові припаси, а саме: 40-мм постріли RLV-HEF (аналоги 40мм пострілу ВОГ-25), калібру 40мм у кількості 5 шт.; осколкові ручні гранати М67 промислового виготовлення у кількості 2 шт; патрон калібру 12,7?99 мм (12,7?99 мм NATO, .50 BMG) у кількості 1 шт; гвинтівковий патрон 7,62 мм у кількості 1 шт; проміжні патрони 5,45 мм зразку 1974 року у кількості 2 шт; 5,45мм проміжні патрони зразку 1974 року у кількості 652 шт. та почав зберігати за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав їх до моменту вилучення, тобто 07.03.2025.

Так, 07.03.2025 у період часу з 10 години 43 хвилин до 17 години 22 хвилин слідчим Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, провів обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , а саме адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено:

- 40-мм постріли RLV-HEF (аналоги 40мм пострілу ВОГ-25), калібру 40мм у кількості 5 шт.;

- осколкові ручні гранати М67 промислового виготовлення у кількості 2 шт.

- патрон калібру 12,7?99 мм (12,7?99 мм NATO, .50 BMG), який є бойовим припасом та придатний до стрільби, у кількості 1 шт;

- гвинтівковий патрон 7,62 мм у кількості 1 шт;

- проміжні патрони 5,45 мм зразку 1974 року у кількості 2 шт;

- 5,45мм проміжні патрони зразку 1974 року у кількості 652 шт.;

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-25/10525-ВТХ від 21.03.2025 надані на дослідження предмети є: - п`ятьма 40-мм пострілами RLV-HEF (аналоги 40мм пострілу ВОГ-25), калібру 40мм, для під ствольних гранатометів ГП-25 «Костьор» та ГП-30 «Обувка» із осколоково-фугасною гранатою, промислового виготовлення, що поєднує в собі гранату і метальний заряд у гільзі, які відносяться до категорії бойових припасів. Надані на дослідження предмети, а саме п`ять 40-мм пострілів -HEF (аналоги 40мм пострілу ВОГ-25), калібру – 40мм., придатні для застосування за призначнням (придатні для здійснення вибуху).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-25/10517-ВТХ від 21.03.2025 надані на дослідження предмети, є: - двома осколковими ручними гранатами М67 промислового виготовлення, які відносяться до категорії бойових припасів та придатні для здійснення вибуху.

Відповідно до висновку експерта № 19/104-25/12292-БЛ від 28.03.2025 один патрон, вилучений 07.03.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , є бойовим припасом – патроном калібру 12,7?99 мм (12,7?99 mm NATO, 50 BMG). Складові частини патрона забезпечують проведення пострілу. Патрон придатний до стрільби.

Відповідно до висновку експерта № 19/104-25/10351- БЛ від 14.03.2025 наданий на дослідження один патрон, вилучений 07.03.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , є бойовим припасом – 7,62 –мм гвинтівковим патроном. Наданий на дослідження один патрон до стрільби придатний.

Відповідно до висновку експерта № 19/104-25/10350-БЛ від 14.03.2025 два патрони, що були вилучені 07.03.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , є бойовими припасами – 5,45-мм проміжними патронами зразка 1974 року. Патрони такого калібру призначені для стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45-мм. Патрони придатні до стрільби.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Так, 21.04.2025 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, було повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вина підозрюваного, у вчинені кримінального правопорушення ч.1 ст. 263 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання особи є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 , із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, слідство приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. На теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженні, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина може бути врахована судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу.

Також, враховуючи п. п. 4, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, обставинами, що враховуються судом при обранні запобіжного заходу є міцність соціальних зв`язків підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність постійного місця роботи та судимостей. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, постійного офіційного місця роботи та джерела доходу немає, не одружений, міцні соціальні зв`язки відсутні.

У ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 , може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: в ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи років. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлює невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення та з метою уникнення відповідальності, буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Враховуючи викладене, він в повній мірі усвідомлює невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення та з метою уникнення відповідальності, наявний ризик переховування від досудового розслідування та суду;  Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: враховуючи той факт, що на даному етапі досудового розслідування не встановлено джерело придбання  ОСОБА_5  бойових припасів без передбаченого дозволу, в органу досудового розслідування виникають достатні підстави вважати, що останній при обранні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, матиме змогу вчинити дії, спрямовані на перешкоджання органу досудового розслідування у виявленні джерела збуту  ОСОБА_5  бойових припасів;  Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується: враховуючи той факт, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у рамках кримінального провадження №62023000000000389 за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, та на даний час триває розгляд в суді вказаного кримінального провадження, однак ОСОБА_5 належні для себе висновки не робить, продовжує займатись протиправною діяльністю, а також враховуючи той факт, що офіційного працевлаштування ОСОБА_5 не має, а отже і джерела законного заробітку, у зв`язку з чим в органу досудового розслідування виникають достатні підстави вважати, що у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, підозрюваний продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, зокрема, з метою матеріального збагачення.

Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного таких як: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, існує реальна загроза переховування його від досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

В ході розгляду клопотання слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, передбачених п.1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Захисник надав письмові заперечення, які досліджені судом та долучені до матеріалів клопотання, заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просив врахувати міцні соціальні зв`язки підозрюваного, а також те, що підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не затримувався та мав об`єктивну можливість переховуватися від суду, однак цього не зробив усвідомлюючи свою відповідальність за вчинене, раніше не судимий. Просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний в судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання та підтримав позицію захисника.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, а саме:  Ухвалою по справі № 202/1172/25, провадження № 1-кс/202/1183/2025 на 2 арк; Протоколом обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Новочеркаська, буд. 140 на 5 аркушах; Постановою про визнання речовими доказами на 1 арк; Постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 12.03.2025 на 1 арк; Протоколом отримання зразків для проведення експертизи на 1 арк; Постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 12.03.2025 на 1 арк; Протоколом отримання зразків для проведення експертизи на 1 арк; Висновком експерта № СЕ-19/104-25/10525-ВТХ від 21.03.2025 на 9 арк; Висновком експерта № СЕ-19/104-25/10517-ВТХ від 21.03.2025 на 9 арк; Висновком експерта № СЕ-19/104-25/12292-БЛ від 28.03.2025 на 5 арк; Висновком експерта № СЕ-19/104-25/10351-БЛ від 14.03.2025 на 5 арк; Висновком експерта № СЕ-19/104-25/10350-БЛ від 14.03.2025 на 5 арк; Висновком експерта № СЕ-19/104-25/10349-БЛ від 27.03.2025 на 6 арк; Висновком експерта № СЕ-19/104-25/11347- Д від 21.03.2025 на 8 арк.

При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з`ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.

При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України – придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

       Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в саме: можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, в зв`язку з чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: враховуючи той факт, що на даному етапі досудового розслідування не встановлено джерело придбання ОСОБА_5 бойових припасів без передбаченого дозволу, в органу досудового розслідування виникають достатні підстави вважати, що останній при обранні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, матиме змогу вчинити дії, спрямовані на перешкоджання органу досудового розслідування у виявленні джерела збуту ОСОБА_5 бойових припасів.

Про наявність ризику, передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у рамках кримінального провадження №62023000000000389 за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, та на даний час триває розгляд в суді вказаного кримінального провадження, однак ОСОБА_5 належні для себе висновки незробив та знову підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного  ОСОБА_5 ,  але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення – підозра достатньо обґрунтована;

2)        тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується – інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень;

3)        вік та стан здоров`я підозрюваного – ОСОБА_5 є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я;

4)        міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців – підозрюваний неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має;

5)         наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний офіційно не працює;

6)        репутацію підозрюваного - даних про репутацію підозрюваного не надано;

7)        майновий стан підозрюваного – даних не надано;

8)        наявність судимостей у підозрюваного – раніше не судимий;

9)        дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше – відомості відсутні;

10)        наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення – дані відсутні;

11)        розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини – розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено.

12)        ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї – не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням особи підозрюваного, який раніше не судимий, але ж підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, оскільки застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, фактично не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч.ч. 1,4,5 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також встановлений судом ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на переконання слідчого судді є найбільш вагомим, що в свою чергу приводить слідчого суддю до переконання, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

         Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».

Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями — серйозністю злочину, ризику втечі та ін.

З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя визначаючи підозрюваному розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити, а тому суд враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється  ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, стан здоров`я, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, які суд вважає обґрунтованими та доведеними, а тому вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі 66 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 848 грн. 00 коп. з покладенням на підозрюваного  ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60  (шістдесят) днів, по 21 червня 2025 року включно.

Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 66 (шістдесят шість) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 848 (сто дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 , з-під варти у зв`язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 21 червня 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1