Справа №11-793/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клочко

Категорія -  Умисне тяжке тілесне ушкодження Доповідач - Забара

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Забари І. К.,

суддів -  Матуса  В. В.,  Моїсеєнко  Т. М.,

з участю прокурора -  Мусіяки В.В.

потерпілої ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляціями адвоката ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_9, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Сумського районного суду Сумської області від 28 жовтня 2011 року,  яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:

за ч.2 ст.365 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

Відповідно до ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_5 спеціального звання «старший лейтенант міліції»,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений:

за ч.2 ст.365 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_6 спеціального звання «капітан міліції».

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_3, раніше не судимий,

засуджений:

за ч.2 ст.365 КК України до 6 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_7 спеціального звання «старший лейтенант міліції».

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець АДРЕСА_4, раніше не судимий,

засуджений:

за ч.3 ст.365 КК України до 7 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах строком на 3 роки,

за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування призначено 8 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_8 спеціального звання «лейтенант міліції».

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.3 ст.135 КК України виправдано, за відсутністю у їхніх діях складу цього злочину.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь: ОСОБА_10 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_1 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь держави в особі фінансового управління Шосткинської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 4118.10 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави по 338,4 грн. судових витрат за проведення комп’ютерної експертизи із зарахуванням на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винними та засуджені за вчинення злочину за наступних обставин.

ОСОБА_5 ОСОБА_8, ОСОБА_7, будучи оперуповноваженими сектору карного розшуку Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області, а ОСОБА_6 – старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області, були наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, тобто, всі вони були службовими особами та представниками влади.

Будучи у будь-який час доби, відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію», представниками виконавчої влади та службовими особами правоохоронного органу, перевищуючи владні та службові повноваження, діючи умисно, групою осіб, з метою задоволення власних амбіцій як працівників міліції, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не маючи доручення свого керівництва на проведення перевірки і прийняття рішення за фактом вчинення протиправних дій невстановлених осіб щодо ОСОБА_5, маючи владні повноваження як працівники міліції у будь який час у встановленому законом порядку затримувати осіб, які вчинили правопорушення, і застосовувати заходи фізичного впливу, вирішили знайти та з’ясувати стосунки з особами, які напередодні за декілька днів образили ОСОБА_5 як працівника міліції.

Так, близько 00.15 год. 22.08.10 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, використовуючи навики та принципи оперативно-розшукової діяльності розділилися та ввійшли у двір будинку АДРЕСА_5 з різних сторін, де ОСОБА_6 з ОСОБА_8 та ОСОБА_5, діючи на досягнення єдиного злочинного умислу з метою встановлення осіб, які ймовірно чіплялися до ОСОБА_5, на ґанку першого під'їзду згаданого будинку виявили ОСОБА_12 та ОСОБА_11, надавши їм вказівку повідомити свої анкетні дані.

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 усвідомлюючи, що ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є представниками правоохоронного органу, та їх вказівки є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності та підлеглості, погодилися з незаконною вказівкою співробітників міліції, зупинилися та повідомили свої дані.

В подальшому під час бесіди на ґанку першого під'їзду будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_6 перевищуючи свої владні та службові повноваження, будучи представником влади та службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, в групі осіб, в особистих інтересах, з метою задоволення власних амбіцій, як працівника міліції, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в порушення Конституції України, ЗУ «Про міліцію», а також інших нормативно правових актів України та відомчих наказів МВС України, після 00.15 год. 22.08.10, застосовуючи психічне насильство, яке виразилось у погрозі заподіяння фізичного насильства, а також фізичне насильство, безпідставно штовхнув потерпілого ОСОБА_11 рукою в область грудей, від чого останній відхилився назад, тим самим провокував ОСОБА_11 на вчинення протизаконних дій. Після цього ОСОБА_6, продовжуючи перевищувати владні та службові повноваження, наніс удар правою рукою в область грудей ОСОБА_11, чим завдав йому болісні відчуття, у зв’язку з чим останній почав кликати на допомогу.

В цей час ОСОБА_7 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи з метою досягнення єдиного злочинного умислу перевіряли двір будинку АДРЕСА_6, прямуючи в напрямку від сьомого до першого під'їзду, біля ґанку шостого під’їзду виявили ОСОБА_13, підійшли до нього та надали вказівку повідомити свої анкетні дані і пройти з ними, на що той, усвідомлюючи, що зазначені вище особи є представниками правоохоронного органу, та їх вказівки є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності та підлеглості, погодився з незаконною вказівкою співробітників міліції, повідомивши їм свої анкетні дані та прослідував разом з ними до першого під’їзду вказаного будинку.

Після 00.15 год. 22.08.10 року, почувши крик потерпілого ОСОБА_11, про допомогу, знаходячись біля ґанку першого під'їзду будинку АДРЕСА_6, ОСОБА_13 спробував втекти та покликати на допомогу, однак ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перевищуючи свої владні та службові повноваження, будучи представниками влади та службовими особами правоохоронного органу, діючи умисно, в групі осіб, в особистих інтересах, з метою задоволення власних амбіцій, як працівників міліції, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ігноруючи загально прийняті норми моралі та поведінки в суспільстві, в порушення Конституції України, ЗУ «Про міліцію», а також інших нормативно правових актів України та відомчих наказів МВС України, з метою перешкодити ОСОБА_13 вчинити дії направлені на розкриття їх злочинної діяльності, умисно розпочали побиття останнього, завдавши удар кулаком в обличчя, від якого ОСОБА_13 впав на землю, після чого продовжили наносити численні удари ногами по різним частинам тіла потерпілого, а саме в область голови, живота та ребер. Так особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи за єдиним злочинним умислом з ОСОБА_7, нанесла ОСОБА_13 удар правою рукою в область обличчя в ліве око, від якого останній впав на землю та множинні удари по різним частинам тіла, а саме в область ніг, живота та ребер, а ОСОБА_7 також наніс ОСОБА_13 множинні удари по різним частинам тіла, а саме в область ніг, живота та ребер.

Внаслідок побиття ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_14 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на нижньому віці лівого ока, садни на носі і правому коліні спереду, та середньої тяжкості тілесні ушкодження, у вигляді перелому 9-10 ребер зліва по середньо-підпахвовою лінією.

Після заподіяння ОСОБА_13 тілесних ушкоджень внаслідок його побиття, ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підняли його з землі та в порушення Конституції України, законів, інших нормативно правових актів, наказів та розпоряджень МВС України, перевищуючи свої владні та службові повноваження, будучи представниками виконавчої влади та службовими особами правоохоронного органу, діючи умисно, в  групі осіб, в особистих інтересах, з метою задоволення власних амбіцій як працівників правоохоронного органу, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, провели його особистий обшук та наказали потерпілому йти з двору.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за застосуванням насильства вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм, як працівникам міліції, прав та повноважень, внаслідок чого державним та громадським інтересам спричинено істотної шкоди у вигляді дискредитації діяльності та підриву авторитету правоохоронних органів, а охоронюваним законним правам та інтересам потерпілого ОСОБА_13 заподіяно істотну шкоду у вигляді порушення конституційних прав громадян на свободу та особисту недоторканість, на захист від злочинних посягань, спричинення легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В свою чергу ОСОБА_11, усвідомлюючи факт незаконних дій з боку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою припинення свого побиття після 00.15 год. 22.08.10 року, звільнився від утримання та почав тікати у напрямку будинку №2 по пров. Прорізному в. Шостка. Однак ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на розі вказаного будинку наздогнали потерпілого ОСОБА_11 та повалили його на землю. Будучи представниками виконавчої влади та службовими особами правоохоронного органу, перевищуючи свої владні та службові повноваження, діючи умисно, в групі осіб, з метою задоволення власних амбіцій як представників міліції, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ігноруючи зауваження мешканців будинків АДРЕСА_6 щодо їхньої протиправної поведінки та зазначаючи у відповідь, що вони є працівниками міліції, в порушення Конституції України, ЗУ «Про міліцію», а також інших нормативно правових актів України та відомчих наказів МВС України, оточили з різних боків потерпілого та почали наносити, множинні удари ногами по різним частинам тіла.

В подальшому останні підняли потерпілого ОСОБА_11 на ноги і в цей час до потерпілого підбіг ОСОБА_5, який замість того щоб припинити протизаконні дії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, будучи представником виконавчої влади та службовою особою правоохоронного органу, перевищуючи свої владні та службові повноваження, діючи умисно, в групі осіб, в особистих інтересах, з метою задоволення власних амбіцій як працівника міліції, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в порушення Конституції України, ЗУ «Про міліцію», а також інших нормативно-правових актів України та відомчих наказів МВС України, завдав два удари правою рукою в обличчя ОСОБА_11 чим завдав йому фізичного болю.

Після цього ОСОБА_11, з метою припинення протиправних дій проти нього почав голосно кричати та кликати на допомогу, але ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перевищуючи свої владні та службові повноваження, не реагуючи на зауваження мешканців будинків АДРЕСА_5 припинити побиття та зазначаючи при цьому у відповідь, що вини є працівниками міліції, даючи зрозуміти, що вони діють у межах наданих законом повноважень, однак усвідомлюючи, що їх дії не тільки не входять до їх компетенції, але і явно виходять за межі наданих їм повноважень та дискредитують діяльність правоохоронних органів, почали силоміць тягнути потерпілого ОСОБА_11 в напрямку сьомого під’їзду, за ріг будинку АДРЕСА_5 та наносити йому удари руками та ногами по різним частинам тіла, з метою припинення супротиву та галасу з боку останнього.

Близько 00.30 год. 22.08.10 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи свою злочинну діяльність, явно виходячи за межі наданих їм, як працівникам міліції, влади та службових повноважень, застосовуючи фізичне насильство, яке виразилось у завданні ударів по різним частинам тіла ОСОБА_11 діючи умисно на досягнення єдиного злочинного умислу, в групі осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в порушення Конституції України, ЗУ «Про міліцію», а також інших нормативно правових актів України та відомчих наказів МВС України, з метою завдання тілесних ушкоджень та відсутності підстав для застосування фізичного впливу, знову повалили на землю потерпілого ОСОБА_11, оточили його з різних боків і в той час, коли він перебував лежачи на спині, почали наносити множинні удари по його тілу.

Зокрема, ОСОБА_6, присівши над потерпілим ОСОБА_11, наніс декілька ударів руками в грудну клітку та обличчя потерпілого. ОСОБА_7, в свою чергу знаходився праворуч від потерпілого та наносив множинні удари ногами по животу та ребрам останнього. ОСОБА_5 знаходився ліворуч від ОСОБА_11 і також наносив множинні удари ногами по животу та ребрам потерпілого. ОСОБА_8 знаходився ліворуч від потерпілого ОСОБА_11 та наносив йому множинні удари ногами по ребрам, плечу та голові. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходилася праворуч від ОСОБА_11 та наносила множинні удари ногами по ребрам, плечу та голові потерпілого.

Від злочинних дій ОСОБА_6, ОСОБА_5 ОСОБА_8, ОСОБА_7 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, потерпілий ОСОБА_11 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини: в області грудини зліва і справа крововилив в м'які тканини, садна на грудині зліва, закриті переломи 5, 6, 7, 8, 9, 10 ребер зліва і 4 - го справа з ознаками стиснення кісткової тканини на зовнішній поверхні і розтягування на внутрішній, садна на переніссі.

В подальшому, ОСОБА_7, ОСОБА_6, та ОСОБА_5 припинили свої злочинні дії щодо побиття потерпілого ОСОБА_11 і відійшли на декілька метрів від нього.

Однак, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_8 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в групі з цією особою, близько 00.30 год. 22.08.2010 року, знаходячись за рогом будинку № АДРЕСА_6, продовжуючи свої злочинні дії, явно виходячи за межі наданої їм, як працівникам міліції, влади та службових повноважень, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень став умисно наносити потерпілому ОСОБА_11, який знаходився в положенні лежачи на спині, множинні удари ногами по голові зліва. В цей же час особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи з єдиним злочинним умислом з ОСОБА_8 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, також наносила ОСОБА_11 множинні удари ногами по голові справа.

В результаті злочинних дій ОСОБА_8 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_11 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливу у м’які тканини голови, в лівій тім’яно-скроневій області і правій скроневій області, крововиливу під тверду мозкову оболонку зліва, забою головного мозку важкого ступеню, набряку-стиснення головного мозку, геморрагії стовбурового відділу головного мозку і мозочку, від яких потерпілий, не приходячи до свідомості ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер у Шосткинській ЦРЛ.

Таким чином, ОСОБА_8 спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з застосуванням насильства вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм, як працівникам міліції прав та повноважень, внаслідок чого державним та громадським інтересам спричинено істотної шкоди у вигляді дискредитації діяльності та підриву авторитету правоохоронних органів, а охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_11 заподіяно істотну шкоду у вигляді порушення конституційних прав на свободу та особисту недоторканість, на захист від злочинних посягань та тяжкі наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягли його смерть.

В поданій апеляції адвокат ОСОБА_2, не оскаржуючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 та доведеність його вини, просить вирок суду відносно ОСОБА_8 змінити, пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України. При цьому мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_8 визнав себе повністю винним, надав правдиві, послідовні покази на всіх стадіях процесу, в ході досудового слідства активно сприяв розкриттю злочину і встановленню істини по справі, розкаявся, добровільно відшкодував частину позову, його ініціативна роль у скоєні даного злочину не встановлена, суд безпідставно не застосував до засудженого положення ст. 69 КК України і призначив занадто суворе покарання, крім того судом не в достатній мірі враховано, що підсудний скоїв злочин вперше у своєму житті, має молодий вік, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався, на обліках ніде не перебував, а також не враховано думку потерпілих, які просили суворо не карати.

Засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, в поданих апеляціях, посилаючись на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та невірну кваліфікацію їхніх дій, просять вирок суду змінити, перекваліфікувавши їхні дії з ч.2 ст.365 КК України на ч.2 ст.296 КК України, та на підставі п.14 ст.6 Закону України  «Про амністію 2011 року» звільнити їх від кримінальної відповідальності. При цьому мотивують свої вимоги тим, що злочин було вчинено в неробочий час, та не пов'язаний з їхньою діяльністю, як працівників міліції, а ними було вчинено хуліганство, мета вчинення злочину була відсутня, судом було безпідставно стягнуто моральну шкоду з засуджених, а не з УМВС України в Сумській області.

Адвокат ОСОБА_9, посилаючись в поданій апеляції на те, що висновки суду першої інстанції у вироку відносно ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 не відповідають фактичним обставинам справи, а також на те, що судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню, просить вирок суду відносно ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 змінити у зв’язку з необхідністю зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин, постановити свій вирок стосовно яким перекваліфікувати дії ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 з ч.2 ст. 365 КК України на ч.2 ст.296 КК України. При цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що у ході як досудового слідства, так і судового розгляду категорично не був встановлений факт того, що дії підсудних були обумовлені їх службовим становищем і пов'язані з їх службовими повноваженнями, суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме ч. 2 ст. 296 КК України, у свою чергу застосувавши закон, який застосуванню не підлягає - ч. 2 ст. 365 КК України, обґрунтовуючи застосування закону, неправильно послався на Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», КПК України, на ст.ст. 1-5, 10-13 Закону України «Про міліцію», дисциплінарний статут ОВС України та на ст.ст. З, 8, 19, 22, 55, 57, 59, 68 Конституції Україні, норми яких не містять вказівок, на підставі яких можна зробити висновок про те, що дії ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_11 і ОСОБА_13 були зумовлені їхнім службовим становищем і були пов'язані з реалізацією їхніх владних повноважень.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в поданій апеляції, не оспорюючи доведеності вини засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації їхніх дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і даним про осіб винних внаслідок м'якості та постановити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 ч.3 ст.365 у виді позбавлення волі на строк 8 років, за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців, відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування призначити 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах стоком на 3 роки, відповідно до ст.54 КК України позбавити його спеціального звання лейтенант міліції; ОСОБА_5 за ч.2 ст.365 КК України – у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах стоком на 3 роки, відповідно до ст.54 КК України позбавити його спеціального звання старший лейтенант міліції; ОСОБА_6 за ч.2 ст.365 КК України – у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах стоком на 3 роки, відповідно до ст.54 КК України позбавити його спеціального звання капітан міліції; ОСОБА_7 за ч.2 ст.365 КК України – у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах стоком на 3 роки, відповідно до ст.54 КК України позбавити його спеціального звання старший лейтенант міліції.

Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_8, його захисника та адвоката ОСОБА_2 на підтримку своєї апеляції, засуджених  та захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляцій засуджених та апеляції адвоката ОСОБА_9, потерпілу ОСОБА_1 про часткове задоволення апеляції прокурора, думку прокурора про задоволення його апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Перевіривши вирок суду в межах поданих по справі апеляцій, колегія суддів вважає, що висновки суду про винність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та ОСОБА_8 – за ч.3 ст.365, ч.2 ст.121 КК України відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані зібраними у справі доказами, що всебічно, повно і об’єктивно досліджені та правильно оцінені судом.

В поданих апеляціях свою вину у вчиненні злочину ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заперечують.

В той же час з доводами їх апеляцій та апеляції адвоката ОСОБА_9 про неправильність кваліфікації дій засуджених та необхідність перекваліфікувати дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з ч.2 ст.365 на ч.2 ст.296 КК України колегія суддів погодитись не може.

Так, судом було вірно встановлено, що будучи службовими особами та представниками влади ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні були суворо дотримуватися встановлених Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом Міністерства внутрішніх справ, основних засад, принципів, цілей та завдань діяльності, а як працівники міліції вони мали владні повноваження у будь який час у встановленому законом порядку затримувати осіб, які вчинили правопорушення, і застосовувати заходи фізичного впливу.

Підтвердженням того, що дії засуджених були зумовлені їх службовим становищем і пов’язані з їх владними повноваженнями є те, що ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з метою встановлення осіб, які ймовірно образили ОСОБА_5, на ґанку першого під’їзду будинку АДРЕСА_5 виявили ОСОБА_12 та ОСОБА_11, надавши їм вказівку повідомити свої анкетні дані, на що останні, усвідомлюючи, що ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є представниками правоохоронного органу, та їх вказівки є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої належності та підлеглості, погодилися з незаконною вказівкою співробітників міліції, повідомили свої дані, а також те, що ОСОБА_7 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перевіряючи двір вказаного будинку, біля ґанку шостого під’їзду виявили ОСОБА_13, підійшли до нього та надали вказівку повідомити свої анкетні дані і пройти з ними, на що той, усвідомлюючи, що зазначені вище особи є представниками правоохоронного органу , та їх вказівки є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої належності та підлеглості, погодився з незаконною вказівкою співробітників міліції, повідомивши їм свої анкетні дані та прослідував разом з ними до першого під'їзду вказаного будинку. Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не реагували на зауваження мешканців будинків АДРЕСА_5 про припинення побиття ОСОБА_11, зазначаючи при цьому у відповідь, що вони є працівниками міліції, даючи зрозуміти, що вони діють у межах наданих законом повноважень. Працівники ППС, які прибули на автомобілі на місце скоєння злочину за викликом мешканців будинку також не вживали будь яких заходів щодо припинення злочину, оскільки знали засуджених саме як офіцерів міліції і вважали, що вони діють в межах наданих їм повноважень.

Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б стали підставами для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Стосовно доводів апеляцій про незаконність вироку в частині стягнення з них моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є обґрунтованим, оскільки судом  було вірно встановлено, що після вечірньої нараді за участю начальника СКР Шосткинського МВ, 21.08.10 року ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, залишили приміщення міськрайвідділу міліції для використання особистого часу на власний розсуд, тобто останні вчинили злочин не під час виконання ними своїх трудових (службових) обов’язків.

Отже, перевищивши свої службові повноваження, явно вийшовши за межі наданих їм як співробітникам міліції прав та повноважень, не маючи доручення керівництва на проведення перевірки і прийняття рішення за фактом вчинення протиправних дій невстановлених осіб щодо співробітника карного розшуку Шосткинського МВ ОСОБА_5, вчинили злочини в поза робочий час.

Оскільки юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, лише за умови, якщо таку шкоду було завдано під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов’язків, судом першої інстанції було вірно стягнено з засуджених завдану потерпілим моральну шкоду на загальних підставах, передбачених ст.1167 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що судом було всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, фактичні обставини вчиненого ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлені правильно, а юридична оцінка дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч.2 ст.365 КК України, а ОСОБА_8 за ч.2 ст.121, ч.3 ст.365 КК України є вірною і підстав для задоволення поданих апеляцій засуджених та адвоката ОСОБА_9 та зміни вироку суду немає.

Що стосується доводів прокурора та адвоката ОСОБА_2 про невідповідність призначеного ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання тяжкості злочинів та особі засуджених, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів і особу винних, так і обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, в тому числі і ті обставини, на які апелянти посилаються в своїх апеляціях.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 щодо неналежних умов його утримання в СІЗО м. Суми, внаслідок чого порушені його права людини, не можуть бути предметом апеляційного розгляду, оскільки не стосуються даної кримінальної справи.

Що стосується посилання в апеляції засудженого ОСОБА_5 про безпідставність обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то колегія суддів його також не може прийняти до уваги, оскільки з цього приводу вже приймалось рішення судом апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав до зміни призначеного засудженим покарання і задоволення апеляцій прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та адвоката ОСОБА_2

Керуючись ст.362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

 Вирок Сумського районного суду Сумської області від 28 жовтня 2011 року, відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_9 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на цей вирок – без задоволення.

СУДДІ:

Забара І. К.        Матус В. В.         Моїсеєнко Т. М.