Справа №2-35/2008 року.

 

УКРАЇНА

КОМПАНІЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                       

 

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

  І  М  Е  Н  Е  М        У  К  Р  А  Ї  Н  И

 

 

04 лютого 2008 року                                                                                          селище Компаніївка

 

 

            Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

            головуючого - судді Мумигі І.М.

            при секретарі - Качинській О.В.

            за участі позивача - ОСОБА_1

            представника позивача - ОСОБА_2

            представника відповідача - Величка С.В.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до філії Живанівського гранітного кар”єру товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетична група” про поновлення на роботі і оплаті за вимушений прогул,

 

В С Т А Н О В И В :

 

 

            Позивач звернувся до суду з позовною заявою про поновлення його на роботі на посаді машиніста важкого бульдозера, стягнення оплати за вимушений прогул та стягнення компенсації на відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 гривень.

            26.12.2007 року та 31.01.2008 року позивачем надано доповнення до позовної заяви за якими просить стягнути з відповідача оплату за вимушений прогул в сумі 4 436,94 грн.

            В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що 01.08.2007 року він був прийнятий на роботу в Живанівську філію гранітного кар"єру товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" на посаду машиніста важкого бульдозера. 14.08.2007 року він захворів, про що повідомив директора кар”єру. 24.08.2007 року коли він прийшов на роботу, то завідуюча відділом кадрів, повідомила його, про звільнення з роботи. Директор кар"єру ОСОБА_3., повідомив, що його звільнено з роботи як такого, що не пройшов випробувальнний строк. Про те, що його прийнято з випробуванням, йому не було повідомлено при прийнятті на роботу. Наказ про звільнення йому не видали. Трудову книжку отримав 24.08.2007 року.

            Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що при прийнятті на роботу позивача по підприємству було видано наказ №32 від 01.08.2007 року, в якому було зазначено про те, що ОСОБА_1. було прийнято на роботу з випробувальним строком 3 місяці. В даному наказі знаходяться два підписи працівника про те, що з умовами роботи він згідний.

            Ні 14.08.2007 року ні 15.08.2007 року позивач не повідомив керівництво підприємства щодо свого лікарняного та хвороби. Вважає, що місячний строк для звернення в суд позивачем пропущено без поважних причин, оскільки трудову книжку він отримав 15.08.2007 року.

            В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працює директором гранітного кар”єру з 01.02.2007 року. Підписував наказ про прийняття позивача на роботу на посаду тракториста на бульдозер з іспитовим терміном на 3 місяці. Проводив з ним бесіду, обговорювали оплату на займаній посаді. В трудовій книжці помилково вказано посаду водія. Працював позивач у них один тиждень та був звільнений за прогул. Ним не було попереджено керівництво про перебування його на лікарняному. Претензій у них до ОСОБА_1 не було, порушень він не допускав. Відповідальність за нього ніс начальник зміни ОСОБА_4. На підставі його доповідної позивача було звільнено. Позивачем особисто було забрано з підприємства трудову книжку і він відмовився ставити підпис в книзі наказів про його звільнення. Про лікарняний лист він дізнався 15.08.2007 року.

            Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона працює головним бухгалтером на підприємстві та веде кадрову роботу. Позивача було прийнято на роботу з випробувальним терміном. Пропрацював він лише дві зміни і більше не прийшов, вони не знали де він і що з ним. Після чого він був звільнений за те, що не пройшов іспитовий строк. Приймали його на посаду тракториста на бульдозер, такої посади як механізатор на підприємстві не має. В трудовій книжці нею було помилково написано, що позивач прийнятий на роботу водія. Трудову книжку ОСОБА_1 забрав особисто, ставити підпис в наказі відмовився, про що нею було зроблено відмітку. Розмови про його хворобу не було і про наявність у нього листка непрацездатності і їй він нічого не говорив. Дату отримання трудової книжки позивачем, 15.08.2007 року, в журналі вона поставила сама.

            Свідок ОСОБА_4. в судовому засіданні пояснив, що він працює начальником зміни. 14.08.2007 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, нікого не попередив, причину його невиходу не знав. Ним було подано начальнику доповідну про невихід позивача на зміну. Він працював механізатором на бульдозері, був прийнятий на роботу з іспитовим строком. Претензій до нього не було, в нетверезому стані він не з”являвся. Про лікарняний лист дізнався пізніше, хто йому про це сказав він не пам”ятає.

            Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивач 14.08.2007 року не вийшов на роботу, нікого не попередив про свою хворобу. Після чого було 15.08.2007 року складено акт про те, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку та відмовився ставити підпис під наказом про  його звільнення. Він працював у них на підприємстві дві чи три зміни. Претензій до нього не було, на роботу не спізнювався, в нетверезому стані не з”являвся.

            Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

            Судом встановлені слідуючи факти та відповідні їм правовідносини.

         Відповідно до ст.ст.21, 22 КЗпП України власник в особі адміністрації підприємства уклавши трудовий договір з працівником приймає на себе певні обов'язки та повинен гарантувати права працівника при укладенні, зміні та припиненні трудового договору. Відповідно до наказу №32 від 01.08.2007 року позивача було прийнято на посаду механізатора в філію Живанівського гранітного кар”єру товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетична група”, з іспитовим строком 3 місяці, що стало підставою для виникнення трудових правовідносин між сторонами по справі.

            Наказом № ЖК-44 від 14.08.2007 року його було звільнено за ст. 28 КЗпП України як такого, що не витримав випробування.

            Згідно ст. 28 КЗпП України якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.

             Термін „невідповідність” означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей Кодексу законів про працю, а не за результатами випробування.

             Згідно доповідної записки інженера ОСОБА_4. та показів свідків судом встановлено, що підставою для звільнення позивача був невихід його 14.08.2007 року на роботу і чим був зірваний запланований план роботи підприємства.

            Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

            Згідно листка непрацездатності серії ААЗ №066997 позивач в день звільнення 14 серпня 2007 року перебував на лікарняному.

            Оскільки позивач дізнався про своє звільнення і отримав трудову книжку 24.08.2007 року, після виходу з лікарняного, а свідок ОСОБА_5, яка веде кадрову роботу пояснила, що вона сама поставила дату 15.08.2007 року в журналі про отримання трудової книжки ОСОБА_1, то суд вважає, що строк, встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду не пропущений.

            Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом який розглядає трудовий спір.

            Таким чином, вимога позивача про поновлення його на посаді машиніста бульдозера підлягає повному задоволенню.

            Позивачем висунута вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ця вимога обґрунтована ст.235 КЗпП України та підлягає задоволенню частково.

            Згідно з абзацом 3 пункту 2 „Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001 року, працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

            Згідно довідки за №49 від 05.10.2007 року виданої відповідачем середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 457 грн. 47 коп. (середньоденна становить 50,83 грн.) за 9 відпрацьованих днів в серпні місяці 2007 року. Кількість змін за календарний місяць складає 15 днів. Відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з часу звільнення з 14.08.2007 року по 04.02.2008 року складає 2 795,65 грн. (6 днів серпня 2007 року x 50,83 грн. = 304,98 грн.; 5 місяців 2007 року x 457,47 грн. = 2 287,35 грн.; 4 дня лютого 2008 року x 50,83 = 203,32 грн.)

            В судовому засіданні позивачем не було доведено, що було підставою визначення запропонованого розміру 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Однак суд вважає, що оскільки дійсно були порушені трудові права позивача, незаконне звільнення спричинило моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, і це завдало йому додаткових зусиль для організації свого життя, тому доцільно стягнути на відшкодування моральної шкоди 100 грн.

            Відповідно до п.7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

            Стаття 307 ЦПК України передбачає випадки обов”язкового і факультативного негайного виконання рішення суду.

            Так, згідно з пп.2 і 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п.2), про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника (п.4). Зазначені випадки зобов”язують суд в обов”язковому порядку допустити рішення до негайного виконання.

            Згідно ст. 88 ЦПК судові витрати по справі підлягають стягненню  з відповідача.

            Згідно ст.ст. 79, 81 ЦПК  України та „Розмірів витрат з інформаційно-технічного                                                                                                                                                                      забезпечення  судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 підлягають  стягненню  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

            На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 22, 28, 40, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212,  214-215, 218, 307, 367 ЦПК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В :

 

 

            Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Живанівського гранітного кар”єру філії товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетична група” про поновлення на роботі і оплаті за вимушений прогул частково.

            Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста важкого бульдозера.

            Стягнути з Живанівського гранітного кар”єру філії товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетична група” (код 30782182, с. Живанівка, Компаніївського району Кіровоградської області) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) оплату за час вимушеного прогулу в сумі 2 795, 65 грн.

            Стягнути з Живанівського гранітного кар”єру філії товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетична група” ”(код 30782182, с. Живанівка, Компаніївського району Кіровоградської області) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) компенсацію на відшкодування моральної шкоди в сумі 100 гривень.

            Стягнути з Живанівського гранітного кар”єру філії товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетична група” (код 30782182, с. Живанівка, Компаніївського району Кіровоградської області) на користь держави (Розрахунковий рахунок: 31415537700226, МФО банку: 823016, Банк отримувача - ГУ ДКУ в Кіровоградській області, Код отримувача - 23896884) державне мито в розмірі 51 грн.

            Стягнути з Живанівського гранітного кар”єру філії товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетична група” (код 30782182, с. Живанівка, Компаніївського району Кіровоградської області) на користь управління державного казначейства в Компаніївському районі Кіровоградської області ( УДК у Компаніївському районі, Банк отримувача коштів ГУ ДКУ у Кіровоградській області, номер рахунку 31211259700225, код за ЄДРПОУ 23896884), витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривен.

            Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1  на роботі і стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.      

             

 

 

Головуючий суддя ______________________________