Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1-179/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03.11.2011

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області  в складі:

головуючого –судді Сидоренка Ю.В.,

при секретарі Кійченко Т.Г.

з участю прокурора Корсуна В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не одруженого, судимого:

- вироком Миргородського районного суду Полтавської області від 24 квітня 1997 року за ст.ст. 81 ч.2 КК України до 2-х років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, звільнений 03.07.1998 р. за постановою Київського районного суду м.Полтави від 03.07.1998р.по ст.52 КК України, невідбутий строк 1 рік 2 місяці 25 днів;

- вироком Миргородського районного суду Полтавської області від 1 грудня 1999 року по ст.ст.140 ч.3, 140 ч.2, 42 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, звільнений 04.09.2002р. за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04.09.2002р. по ст.81 КК України, невідбутий строк 7 місяців 7 днів;

- вироком Миргородського міського суду Полтавської області від 14 червня 2003 року по ст.186 ч.2 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, звільнений 30.11.2006р. умовно достроково за постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.11.2006р.;

- вироком Миргородського міськрайонного суду від 23 вересня 2010 року по ст.185 ч.2, 75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- вироком Миргородського міськрайонного суду від 11 лютого 2011 року по ст.185 ч.2, до 3-х місяців арешту, звільнений 7 березня 2011 року по відбуттю покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.2, ст.395 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2011 року, близько 11 години, в м.Миргороді, ОСОБА_1, правомірно знаходячись у квартирі № 505 по вул.Свідницького в м.Миргороді, яка належить ОСОБА_2, маючи намір та бажання заволодіти чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повідомивши останній, що йому потрібен мобільний телефон для пошуків роботи, заволодів її мобільним телефоном GT-E 1080i», вартістю 196,25 грн., після чого, реалізовуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, заклав вказаний телефон в ломбард «Скарбниця», який розташований в м.Миргороді по вул.Гоголя, 115, отримані гроші використав на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 196,25 грн.

Крім того, ОСОБА_1, відносно якого постановою Миргородського міськрайонного суду від 19 травня 2011р. встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік, будучи ознайомленим із її змістом та обмеженнями, які відносно нього встановлені судом, з метою ухилення від адміністративного нагляду, у період часу з 22 травня 2011 року по 23 червня 2011 року, не повідомивши орган, який здійснює адміністративний нагляд, тобто Миргородський МВ УМВС України в Полтавській області, самовільно залишив місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5 та тричі міняв місце проживання, а саме: АДРЕСА_1, вул.Першотравнева, 1, потім став проживати в ІНФОРМАЦІЯ_6.

Підсудний ОСОБА_1В свою вину у скоєному визнав частково, зокрема не визнав свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України і пояснив, що познайомився з потерпілою ОСОБА_2 22 травня 2011 року і вони прожили разом тиждень. 29 травня 2011 року він взяв мобільний телефон у потерпілої, коли йшов з її квартири, для того, щоб подзвонити з приводу роботи. Йому потрібні були кошти для того, щоб віддати борг таксисту –40 грн. Він зустрів ОСОБА_3, вони здали телефон у ломбард «Скарбниця», після чого випили з нею пива і вона поїхала додому а він пішов до потерпілої. Потерпілій сказав, що телефон загубив, але вранці вона знайшла у його одязі квитанцію з ломбарду. Він пообіцяв, що поверне телефон через тиждень, але потерпіла його вигнала і він пішов жити до ОСОБА_3 в с.Трудолюб. До потерпілої повернувся в червні 2011 року, хотів викупити телефон, але його вже продали і він купив потерпілій інший. Про зміну ним місць проживання працівників міліції не повідомляв, на реєстрацію ходив один раз, від адміністративного нагляду ухилявся тому що не хотів відповідати на питання працівників міліції. Також повідомив, що у скоєному він розкаюється, з потерпілою вони помирилися, живуть разом і подібне більше не повториться.

Крім часткового визнання своєї вини підсудним його вина в інкримінованих діяннях підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка повідомила, що 22 травня 2011 року вона познайомилась з підсудним і вони стали проживати разом у її квартирі. Між ними була довіра, вона залишала його в своїй квартирі, він користувався її телефоном GT-E 1080i». 29 травня 2011 року він взяв її телефон і пішов узнавати про роботу. Коли він не повернувся у обіцяний ним час, вона звернулась у міліцію, повідомивши, що пропав співмешканець, у якого її телефон та ключі від квартири. Прізвища його вона тоді не знала. Підсудний в той день повернувся дуже пізно. Вранці вона хотіла знайти в його одязі телефон та знайшла квитанцію з ломбарду. На її запитання підсудний відповів, що телефон загубив, вона йому сказала, що знайшла квитанцію, вони посварились і вона його вигнала. Пізніше попросила дільничного міліціонера, щоб він знайшов підсудного, ОСОБА_1 купив їй телефон, вони помирились, проживають разом, підсудний допомагає утримувати її дітей, оплачувати квартиру. Повідомила, що на даний час, ніяких претензій ні майнового ні морального характеру вона до підсудного не має, просила суворо його не карати;

- показаннями свідка ОСОБА_3, яка показала, що 29 травня 2011 року їй зателефонував підсудний і запропонував зустрітись. Вони зустрілись в м.Миргороді біля бару «Анастасія». Підсудний сказав, що йому необхідно здати в ломбард мобільний телефон, а в нього немає паспорта, телефон належить сестрі. Вона погодилась і вони здали телефон по її паспорту у ломбард «Скарбниця». Після чого вони купили пива, випили і під вечір розійшлися. При ній він гроші нікому не віддавав. Телефон необхідно було викупити 5 червня 2011 року, але в цей день, коли вона сказала підсудному про необхідність викупити телефон, той відповів, що вже пізно, цим займається міліція, і спалив документи про здавання телефону в ломбард. Підсудний жив у неї з 30 травня 2011 року, через тиждень вона його вигнала, так як він часто приходив випивши.;

- показаннями свідка ОСОБА_4 яка показала, що з квітня 2011 року ОСОБА_1 та ще один чоловік, на ім’я Олександр, проживали на квартирі у неї в будинку по вул.Б.Хмельницького, 31 в м.Миргороді. Підприємець, в якого вони працювали, вранці забирав їх на роботу та привозив пізно ввечері. Це їй не подобалось і вона сказала їм, щоб вони вибирались з квартири. Вони це зробили десь в середині травня. Під час проживання у неї в ОСОБА_1 був мобільний телефон білого кольору. ОСОБА_1 казав, що йому необхідно відмічатись у міліції, але чи ходив він туди, вона не знає;

- явкою з повинною ОСОБА_1, в якій він зізнався у заволодінні мобільним телефоном жінки на ім’я ОСОБА_2 (а.с.24);

- довідкою ломбарду «Скарбниця»від 19.07.2011р., якою підтверджено факт закладу ОСОБА_3 мобільного телефону E 1080i»29.05.2011Р. (а.с.80);

- висновком товарознавчої експертизи від 20.07.2011 року, згідно якого вартість мобільного телефону UNG GT-E 1080i», що належав ОСОБА_2, становить 196,25 грн. (а.с.87);

- постановою Миргородського міськрайонного суду від 19 травня 2011 року про встановлення адміністративного нагляду ОСОБА_1 терміном на 1 рік (а.с.37);

- рапортами ДІМ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 залишив місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5 та виїхав за невідомою адресою (а.с.42, 44);

- реєстраційним листом на ОСОБА_1, в якому відсутні відмітки про реєстрацію піднаглядного (а.с.39)

Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведеною повністю.

Його діяння по заволодінню майном потерпілої ОСОБА_2 суд вважає необхідним кваліфікувати за ст.190 ч.2 КК України, оскільки від повторно вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

Крім того його злочинні діяння містять всі ознаки самовільного залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, тому суд вважає необхідним вказані діяння підсудного кваліфікувати за ст.395 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1В, суд не вбачає, оскільки у судовому засіданні не знайшла підтвердження вказана слідчим обставина про скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд визнає з’явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що збитки, завдані потерпілій, повністю відшкодовані.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер діянь винного, відомості про його особу, що характеризується позитивно, але вичинив злочини під час іспитового строку за попереднім вироком суду, обставини, що пом’якшують покарання.

Оскільки підсудний ОСОБА_1 вчинив злочини протягом іспитового строку за попереднім вироком суду, керуючись ст.ст. 71, 72, 78 КК України, остаточне покарання необхідно призначити йому за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цей злочин невідбутої частини покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду від 23.09.2010р.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.190 ч.2, ст.395 КК України і призначити йому покарання:

- по ст. 190 ч.2 КК України –1 (один) рік позбавлення волі;

- по ст.395 КК України - 3(три) місяці арешту.

За сукупністю злочинів, у відповідності із ч.1 ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим –1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду від 23 вересня 2010 року, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків – 1 (один) рік 3 (три) місяці позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з дня взяття під варту.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя   ОСОБА_6