Справа № 713/1027/25

Провадження №1-кп/713/103/25

УХВАЛА

іменем України

29.04.2025 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_5 , законного представника неповнолітнього ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , представника служби у справах дітей Берегометської селищної ради ОСОБА_8 , представника уповноваженого підрозділу Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_9 , психолога ОСОБА_10 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця клопотання прокурора Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_4 , про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025262060000045 від 28.01.2025 року стосовно:

неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянство України, учня 10-го класу Лопушнянського ліцею, раніше не судимого,

у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.259 КК України,

УСТАНОВИВ:

Неповнолітній ОСОБА_5 , 27.01.2025 року, біля 07.30 год., перебував по місцю проживання по АДРЕСА_1 . На його мобільний номер телефону НОМЕР_1 в мобільному додатку «Telegram» надійшло повідомлення від анонімного контакту із нікнеймом «•» про здійснення повідомлення про замінування Берегометської гімназії із зазначенням адреси: вул. О. Кобилянської, 224, за винагороду в сумі 6 доларів США, на що останній погодився. Надалі, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення правоохоронним органам про підготовку вибуху, що загрожує безпеці громадян, з метою викликати занепокоєння, паніку та розгубленість серед працівників та учнів закладу освіти. Достовірно знаючи про неправдивий характер поширюваної ним інформації та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку страху та паніки, порушить навчальний процес, їх нормальний ритм життя та спокій, через мережу Інтернет почав здійснювати пошук номера мобільного телефону директора Берегометської гімназії.

З метою свого не викриття, через додаток «VSim» у своєму мобільному телефоні, неповнолітній ОСОБА_5 замовив віртуальний номер телефону країни агресора НОМЕР_2 . З якого, через мобільний додаток «WhatsApp», 27.01.2025 року, об 11.03 год., знаходячись в приміщенні Лопушнянського ліцею по вул. Головній, 77А в с. Лопушна Вижницького району, здійснив дзвінок на номер телефону НОМЕР_3 , належний директорові Берегометської гімназії ОСОБА_11 та повідомив про замінування Берегометської гімназії, що в селищі Берегомет по вул. О. Кобилянської, 224.

Вказане повідомлення було спрямоване на порушення звичного режиму функціонування «Берегометської гімназії» та призвело до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення, а також до порушення нормального функціонування закладу освіти.

За результатами перевірки компетентними органами повідомлення про замінування, в приміщенні вищевказаної будівлі вибухонебезпечних предметів не виявлено, що підтверджує неправдивість повідомленої останнім інформації.

Своїми діями неповнолітній ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України - завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, яке загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, якщо об`єктами завідомо неправдивого повідомлення стали заклади освіти.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 свою провину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Підтвердив, що вчинив суспільно небезпечне діяння за обставин, викладених у клопотанні прокурора. Просив клопотання прокурора задовольнити.

У судовому засіданні законний представник неповнолітнього ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 просили клопотання прокурора задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_5 підтримала. Вважала доведеними наданими доказами вчинення протиправних дій неповнолітнім.

У судовому засіданні представник служби у справах дітей Берегометської селищної ради ОСОБА_8 , представник уповноваженого підрозділу Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_9 та психолог ОСОБА_10 щодо клопотання прокурора не заперечували.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши та вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши надані сторонами кримінального провадження кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що факт вчинення неповнолітнім ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України підтверджується сукупністю доказів, наданих прокурором та безпосередньо досліджених судом, а саме:

- витягом з ЄРДР №12025262060000045 від 28.01.2025 року;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ЄО Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області №5146 від 27.01.2025 року;

- заявою директора Берегометської гімназії ОСОБА_11 від 27.01.2025 року;

- протоколом огляду місця події від 27.01.2025 року з фототаблицею;

- заявою ОСОБА_5 від 28.01.2025 року;

- протоколом добровільної видачі та огляду від 28.01.2025 року;

- листом Відділу протидії кіберзлочинам в Чернівецькій області департаменту кіберполіції НП України №6832-2025 від 03.02.2025 року, наданим на виконання доручення №13540-2025 від 29.01.2025 року з протоколом огляду від 30.01.2025 року з фототаблицею;

- висновком комп`ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/126-25/2255-КТ від 14.03.2025 року;

- протоколом обшуку від 14.02.2025 року;

- листом Відділу протидії кіберзлочинам в Чернівецькій області департаменту кіберполіції НП України №11643-2025 від 20.02.2025 року, наданим на виконання доручення №23630-2025 від 17.02.2025 року з протоколом огляду від 20.02.2025 року з фототаблицею.

Зазначені докази суд визнає належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Таким чином факт вчинення неповнолітнім ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, підтверджений сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Згідно ч.1 ст.18 КК України, суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

З копії ID-картки вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час вчинення суспільно небезпечного діяння не досяг шістнадцятирічного віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, що виключає його кримінальну відповідальність.

Оскільки неповнолітній ОСОБА_5 на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, то до нього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру.

Відповідно до ст.498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх та малолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.

Відповідно до ч.2 ст.484 КПК України, під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

Відповідно до положень ч.2 ст.97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.259 КК України є тяжким злочином.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п.3 ч.2 ст.105 КК України, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Строк нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватися, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

При розгляді клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру суд враховує ступінь тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, особу неповнолітнього, який за місцем проживання та навчання характеризується виключно позитивно, вперше скоїв суспільно небезпечне діяння, виховується матір`ю ОСОБА_6 , яка згідно характеристики Лопушнянського ліцею Вижницького району Чернівецької області відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, здійснює контроль за успішністю та поведінкою ОСОБА_5 , її вік, стан здоров`я, зокрема, те, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, за місце проживання характеризується позитивно.

Враховуючи обставини провадження, суд вважає, що до неповнолітнього ОСОБА_5 можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_6 на строк один рік.

Саме такий захід примусового виховного характеру дозволить виправитись неповнолітньому і унеможливить вірогідність вчинення ним в майбутньому будь-яких протиправних дій.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експертів для проведення комп`ютерно-технічної експертизи становлять 3183,60 грн (висновок №СЕ-19/126-25/2255-КТ від 14.03.2025 року).

Згідно ч.1 ст.126 КПК України Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

ОСОБА_5 не досяг віку кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим не є суб`єктом злочину та не набув статусу обвинуваченого, а тому процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні необхідно віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід до неповнолітнього ОСОБА_5 не застосовувався.

Керуючись ст.22, ст.97, ст.105 КК України, ст.ст.100, 369-372, 376, 392-395, 498, 500, 501 КПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.259 КК України - задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк один рік.

Витрати на залучення експертів для проведення комп`ютерно-технічної експертизи у розмірі 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 коп.) віднести на рахунок держави.

Речові докази - мобільний телефон марки «Iphone XS» в сейф-пакеті №5455074, мобільний телефон марки «Samsung» в сейф-пакеті №PSP2145598, планшет «GoClever» в сейф-пакеті №WAR1254570 та 5 блістерів від сім-карток «Київстар» в сейф-пакеті №PSP1231157, які згідно квитанцій з порядковими номерами 688 та 684 зберігаються у Вижницькому РВП ГУНП в Чернівецькій області (м. Вижниця, вул. Р. Шухевича, 4,) - повернути неповнолітньому ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляції через Вижницький районний суд.

Суддя ОСОБА_1