Є.у.н.с.512/175/25

Провадження №2/512/192/25

"28" квітня 2025 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю Дармограй А.Т. в інтересах ТОВ «Бізнес Позика», за допомогою системи Електронний суд» звернулася до Савранського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої - заборгованість за кредитним договором.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 28.07.2023 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено Договір №453125-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ "БІЗПОЗИКА" 28.07.2023 ОСОБА_1 направлено, пропозицію (оферту) укласти Договір №453125-КС-005 про надання кредиту. 28.07.2023 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ "БІЗПОЗИКА" направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0114, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 28.07.2023 року між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено Договір №453125-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ "БІЗПОЗИКА" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов?язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ "БІЗПОЗИКА" свої зобов?язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №453125-КС-005 позичальник на виконання умов договору здійснила часткову оплату за вказаним договором на суму 4756,78 грн.

Зважаючи, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором у останньої утворилась заборгованість в розмірі 41639,83 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 41639,83 грн., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту - 10980,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах - 30088,87 грн.; сума прострочених платежів за комісією - 570,96 грн.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 06.03.2025 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 31.03.2025, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів (а.с. 64-65).

Крім того, вищевказаною ухвалою зобов`язано АТ «ПУМБ» надати суду інформацію щодо банківської карти на ім`я відповідача.

Так, відповідачку було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем її реєстрації, однак, поштова кореспонденція скерована на ім`я відповідачки повернута до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за вказаною адресою (а.с.68).

Сторони в судове засідання призначене на 31.03.2025 не з`явилися.

Крім того, у зв`язку з ненаданням АТ «Перший український міжнародний банк» інформації щодо виписки по рахунку відповідачки слухання справи відкладено на 28.04.2025.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Разом з позовною заявою подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

01.04.2025 на виконання ухвали Савранського районного суду Одеської області надійшла виписка АТ «Перший український міжнародний банк» за договором №КНО-07.8.5/3620БТ від 21.03.2025 по карті банку на ім`я ОСОБА_1 (а.с.70-76).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 28.04.2025 не з`явилася, повідомлялася належним чином, до суду вдруге повернувся конверт з відміткою Укрпошти про те що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.69).

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак про причини неявки суд не повідомила, як і не надала відзив на позовну заяву.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачка не скористалася.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 28.07.2023 ТОВ «БІЗПОЗИКА» запропоновало ОСОБА_1 оферту про надання кредиту в розмірі 11000,00 грн. на 24 тижні (а.с.25-29).

Згідно (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір №453125-КС-005 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 28.07.2023 кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. (а.с.30-34).

Відповідно до договору №453125-КС-005 про надання кредиту від 28.07.2023 вбачається, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. строком на 24 тижні, стандартна процентна ставка 2,00000000%; знижена процентна ставка - 1,14760286 в день фіксована; комісія за надання кредиту - 1650,00 грн. (а.с.20-24).

Крім того, з вказаного договору вбачається, що термін дії договору до 12.01.2024.

Згідно анкети клієнта від 18.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 бажає отримати кредит в сумі 11000,00 грн. (а.с.10).

З розрахунку заборгованості по кредитному договору №453125-КС-005 укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 вбачається, що в останньої існує заборгованість перед товариством в розмірі 41639,83 грн (а.с.13-16).

Разом з тим з вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 внесла часткову плату за кредитним договором в розмірі 4756,78 грн.

З довідки про стан заборгованості вбачається, що станом на 18.02.2025 у відповідачки існує заборгованість за кредитним договором - 41639,83 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 10980 грн.; заборгованість по відсотках - 30088,87 грн.; заборгованість по комісії - 570,96 грн.; заборгованість за штрафом - 0 грн. (а.с.17).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що процентна ставка, відсотків річних знижена - 418.87504390, стандартна процентна ставка 730,00000000 тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту 1650,00 грн., загальні витрати за кредитом - 17560,00 грн. орієнтовна загальна вартість кредитування позичальника за весь строк користування кредитом становить 28560,00 грн., реальна річна процентна ставка 9094,42 (а.с.18-19).

З візуальної форми послідовності дій Клієнта вбачається, що ОСОБА_1 здійснила підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором UA-0114 28.07.2023 о 14 годині 13 хвилин 45 секунд (а.с.35-36).

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що на платіжну картку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 11000,00 грн. згідно вказаного кредитного договору (а.с.37).

Також, матеріали справи містять лист АТ «Перший український міжнародний банк» №КНО-07.8.5/3620БТ від 21.03.2025 про виписку особового рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 за період з 28.07.2023 по 12.01.2024.

Разом з тим вказаний лист містить інформації про платіжну картку № НОМЕР_2 випущену на ім`я ОСОБА_1 (а.с.70-76).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в частині 1 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачкою, яка не скористалася своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог. Стороною відповідачки не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до частини 3 статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог статей 77-78 ЦПК України.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.

У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі доказами, відповідачкою порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення коштів, тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення із відповідачки, як боржника, заборгованості за вказаним договором, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, які долучено до матеріалів справи.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

Відповідачка доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростувала, контррозрахунку заборгованості не зробила, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подала.

Отже беручи до уваги те, що відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку із чим вважається такою, що прострочила виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 3359 від 26.02.2025 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з урахування частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідачки понесені позивачем витрати по оплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідачка взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 280-285, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором № 453125-КС-005 від 28.07.2023 в розмірі 41639 (сорок одна тисяча шістсот тридцять дев`ять) грн. 83 коп., з яких: 10980 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. - сума прострочених по тілу кредиту; 30088 (тридцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 87 коп. - сума прострочених платежів по процентах; 570 (п`ятсот сімдесят грн. 96 коп. - сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.Ю. Брюховецький