ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р.                                                                 справа № 640/14604/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )  до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенко Сергія Олексійовича (вул. Фрометівська, 2, м. Київ, 03039) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64535966, -

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенко Сергія Олексійовича про визнання протиправною та скасування постанови від 16.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64535966.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, під час вчинення виконавчого напису приватний нотаріус повинен перевірити безспірність заборгованості, нотаріус не врахував, що норми чинного законодавства, які дозволяли вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і повинен був відмовити відповідачу у вчиненні виконавчого напису, відповідно до Закону України «Про нотаріат». Пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, а оскільки такого між сторонами справи не укладено, відсутні й підстави для вчинення виконавчого напису. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2021, зупинено провадження в адміністративній справі №640/14604/21 до набрання законної сили судового рішення у справі №752/12990/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит – Капітал”, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лисенко С.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі №752/12990/21, яке набрало законної сили 29.12.2022, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал”, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергій Олексійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 15613, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальності “Фінансової компанії “Кредит-Капітал” грошових коштів в сумі 12390 (дванадцять тисяч триста дев`яносто) гривні 00 копійки.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” за № 2825-IX від 13.12.2022 та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/14604/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

Вказана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 11.03.2025.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/14604/21 передано на розгляд судді Микитин Н.М.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025, поновлено, прийнято до провадження та призначено судовий розгляд справи №640/14604/21 на "01" квітня 2025 р. о 14:00 год за правилами передбаченими статтею 287 КАС України, витребувано у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження №64535966.

27.03.2025 відповідач надав суду витребовувані ухвалою суду копії матеріалів виконавчого провадження №64535966.

Судове засідання призначене на 01.04.2025 не відбулося у зв`язку з неявкою позивача, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 01.04.2025 (а.с.91).

Судове засідання призначене на 10.04.2024 не відбулося у зв`язку з неявкою позивача та поданням відповідачем заяви про розгляд справи без участі представника, про що секретарем судового засідання складено довідку (а.с.97).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, неприбуття в судове засідання учасників справи, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження на підставі частини 9  статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

29.12.2020 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис №15613 про стягнення з позивача на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 12390, 00 грн (зворотній бік а.с.75).

ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенко Сергія Олексійовича із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису за №15613 від 29.12.2020 (а.с.76)

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. від 16.02.2021 відкрито виконавче провадження №64535966 з виконання виконавчого напису №615613, що вчинений 19.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 12 390, 00 грн (а.с.77).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі №752/12990/21, яке набрало законної сили 29.12.2022, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал”, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергій Олексійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 15613, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальності “Фінансової компанії “Кредит-Капітал” грошових коштів в сумі 12390 (дванадцять тисяч триста дев`яносто) гривні 00 копійки.

26.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лисенко С. О. згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі №752/12990/21, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 15613, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва про відкриття виконавчого провадження, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документа визначені частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII, згідно із якою у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Позивач зазначає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за №15613 від 29.12.2020  про стягнення з позивача на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 12390, 00 грн має бути пред`явлений до виконання до відділу виконавчої служби протягом одного року.

З такою позицією позивача суд не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання;

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно статті 91 Закону України «Про нотаріат» (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"

Згідно статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно частиною1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відтак суд зазначає, що закон України "Про нотаріат" не є спеціальним законом по відношенню до Закону України "Про виконавче провадження", адже у Законі України "Про виконавче провадження" чітко вказано що всі інші закони і нормативно-правові акти мають прийматися на підставі цього Закону (2016 року). Це означає що Закон "Про нотаріат" який було прийнято у 1993 році не може застосовуватись якщо він встановлює інший ніж Закон (2016 року) порядок виконання виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, відповідно до пункту 5 Розділ XIII Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Навіть якщо б виконавчий документ був виданий до набрання чинності новим Законом України "Про виконавче провадження" (2016 року), то все одно його можна було б пред`явити до виконання, протягом строків встановлених новим Законом.

При цьому суд через наявність різних строків у різних Законах застосовує принцип розумності законодавця. Це припущення передбачає обрання норми права, яка є більш прогресивною внаслідок її пізнішого прийняття або ж норми, яка спрямована на врахування особливостей певного різновиду суспільних відносин. В основу колізійного принципу lexposterior покладено припущення, що «і той, і інший акт виражає волю одного законодавця, але бажаніше надавати перевагу тій волі законодавця, яка виражена останньою, так як саме вона повинна відповідати духу часу».

Таким чином оскільки саме Законом України «Про виконавче провадження» встановлюється порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до стягнення, та оскільки в Законі України «Про нотаріат» зазначено, що стягнення за виконавчим написом проводиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку, що відповідачем винесено оскаржувану постанову у межах строку пред`явлення виконавчого листа.

Водночас, суд вирішуючи цей спір, наголошує на наявності таких обставин.

Згідно з пункту 5 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, визнання саме судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі №752/12990/21, яке набрало законної сили 29.12.2022, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал”, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергій Олексійовичпро визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 15613, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальності “Фінансової компанії “Кредит-Капітал” грошових коштів в сумі 12390 (дванадцять тисяч триста дев`яносто) гривні 00 копійки.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, визнання у судовому порядку (Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі №752/12990/21) виконавчого напису від 29.12.2020 за № 15613, який є виконавчим документом, таким, що не підлягає виконанню, є підставою для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лисенко С. О. постанови про закінчення ВП № 64535966.

З урахуванням вищезазначеного, 26.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лисенко С. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64535966, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України     кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.               

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

                                                                  ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лисенко Сергій Олексійович (вул. Фрометівська, 2, м. Київ, 03039).      

        Суддя                                                        /підпис/                                       Микитин Н.М.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя                    ______               Микитин Н.М

                              (підпис)                          (прізвище, ініціали)

« 29» квітня  2025 року

М.П.