МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. Справа №370/188/25

       Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у смт Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення аліментів, посилаючись на те, що з 15.11.2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За період перебування у шлюбі у них народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20.05.2024 року шлюб між ними розірвано. З моменту припинення шлюбу діти проживають разом з нею та перебувають на повному її утриманні. Відповідач жодного разу коштів на утримання дітей не надавав.

Позивач просить: стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.01.2025 року і до повноліття дітей; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_1  прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.02.2025 року відповідач отримав 04.03.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0610230005853.

19.03.2025 року, відповідно у встановлений судом строк, відповідач на адресу суду подав відзив (заперечення) щодо позову разом із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2025 року заяву відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження – залишено без задоволення.

У своїх запереченнях (відзиві) проти позову відповідач вказав, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Твердження позивачки про те, що він, як батько, не виконує свої батьківські обов`язки та ухиляється від утримання власних дітей не відповідає дійсності. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, він з родиною, а також родичі дружини перебували за адресою: АДРЕСА_1 . З 27 лютого 2022 року с. Липівка перебувало в повній окупації загарбників (російських солдат). З самого початку він робив все необхідне, щоб врятувати свою родину та своїх власних дітей. Після неодноразових погроз на рахунок його родини зі сторони російських солдат, він, ризикуючи власним життям, звернувся до їхніх командирів з проханням відпустити їх. Він все робив для того, щоб врятувати свою родину. Дружина (позивачка) з дітьми та зі своїми родичами в цей час перебували в будинку за вказаною адресою. Багаторазові його намагання врятувати власну родину, дали результат. Їм дозволили виїхати, станом на 09.03.2022 року о 06 год. 30 хв. Він разом з своєю родиною, а також з родинами рідних сестер з неймовірними зусиллями виїхали через блокпости з с. Липівка. Проїхавши багато перепон, пройшовши багато перевірок, він вивіз власну родину на західну Україну. Всі його зусилля були направлені на порятунок дітей та дружини. Весь цей час діти з дружиною були забезпечені одягом та їжею з його боку. Також, з метою порятунку життів дружини та дітей, він допоміг їм виїхати до Польщі. Він особисто посадив їх на кордоні в автобус перевізника, забезпечив найнеобхіднішим на той час одягом та їжею. Всі наявні в нього на той час кошти в сумі 3 тис. дол США, він особисто віддав дружині на утримання дітей. Переїхавши до Польщі, позивачка разом з їхніми дітьми переїхала до своїх батьків, які також проживають в місті Копидлув 3/1,98-350 Біла. З моменту переїзду дружини (позивачки) з дітьми до Польщі, він жодним чином не припиняв турбуватись про власних дітей та спілкуватись з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Твердження позивачки про те, що він не піклується про дітей не відповідають дійсності. Повернувшись 12 квітня 2022 року за адресою їхнього спільного проживання з позивачкою (на той час дружиною), він, зізвонився, особисто зібрав всі необхідні речі її та дітей, комп`ютерну техніку (ноутбук, флешки, телефони), професійне обладнання дружини для нарощування нігтів, а також багато іншого, передав через відповідного перевізника до Польщі місто Копидлув 3/1, 98- 350 Біла для ОСОБА_1 . Він оплатив всі послуги з перевезення та доставки речей. Позивачка лише безкоштовно їх отримала. Отже, всі свої батьківські обов`язки він добросовісно виконував та виконує на теперішній час, не зважаючи на той факт, що був безробітний, адже всі підприємства та виробництва у 2022 та частково у 2023 році в смт Макарів призупинили свою роботу та не виплачували заробітну плату. Також вказав, що позивачка, пропри всі його зусилля, постійно налаштовує їхніх дітей проти нього, як батька. Він постійно намагається домовитись з колишньою дружиною про зустріч з дітьми. Так як кордони закриті для виїзду, він неодноразово просив позивачку привезти спільних дітей на Україну хоча б на канікулах. Всі його зусилля були марними, позивачка постійно перешкоджає їхньому спілкуванню з дітьми, мотивуючи тим, що у дітей старі телефони, не має коштів для поповнення інтернету, або вони сплять, або їх не має вдома, або вони не хочуть спілкуватись. Не володіючи інформацією, де перебувають його діти, як вони себе почувають чи все у них добре він всіляко намагався знайти з дружиною спільну мову та налагодити зв`язок з дітьми. Дані твердження підтверджуються також тим фактом, що він звертався до Міністерства закордонних справ України із заявою про надання інформації щодо перебування дітей ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) на консульському обліку, що перебувають на території іншої держави. Також він звертався до Державної прикордонної служби України із заявою про надання інформації, в яку країну за кордоном виїхала матір з дітьми та доцільності сприяння поверненню дітей в Україну на постійне місце проживання, відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. На його офіційні звернення та всі зусилля щодо розшуку та повернення власних дітей, йому надійшла відповідь від Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 04.01.2024 року за №19/М-115-148. В даному листі було зазначено, що інформація про громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 період з 24.02.2022 по 29.12.2023 року в базі даних перетину кордону відсутня. Отже, все це свідчить про той факт, що він вчиняє дії щодо зустрічі з дітьми. Добросовісно намагається виконувати свої батьківські обов`язки. Окрім того, він систематично бере участь в матеріальному забезпеченні дітей. Він постійно надавав і надає кошти як дітям, так і безпосередньо колишній дружині, іншими необхідними речами, оплачував лікування дітей, тобто все те, на що просила кошти позивачка. За період з квітня 2022 року по 20.01.2024 року ним на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було сплачено ОСОБА_1 близько 170 тис. грн. відправлення коштів проводились через термінали ПриватБанку, Райффайзен банк Аваль та інші засоби розрахунків, підтвердження відсутні, квитанції та чеки не зберігав, так, як стосунки з дружиною на той момент були нормальними і мови про розлучення не було, суперечки виникали з приводу повернення дітей на Україну, тому що дітей він не бачив 2 роки, а спілкування відбувалось вкрай рідко з дозволу позивачки, що і призвело до суперечок та розірвання шлюбу між ними. За період з 01.01.2024 року по лютий 2025 року на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ним було сплачено 57 700 грн. Враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку за 2022-2025 роки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України», вважає, що він в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання дітей. В 2024 році від моменту розлучення по даний час він мав би сплатити аліменти в сумі 28 764 грн. Натомість ним сплачено на даний час 43 200 грн, а за 2024 рік – 57 700 грн. Вимогу позивачки про стягнення аліментів вважає надуманою та передчасною, оскільки це його рідні донька та син, яких він любить і буде матеріально допомагати незалежно від того чи буде рішення суду чи ні. Розмір аліментів, про стягнення яких просить позивачка, є необґрунтованим, вимога про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 1/3 частки з усіх його доходів на утримання кожної дитини не підтверджена належними і допустимими доказами та суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 14.03.2025 року поліклініки КНП «Макарівська БЛІЛ МСР» він має серйозне захворювання: Діагноз: цукровий діабет II типу інсулінопотребуючий, тяжка форма. Діабетична полінейропатія нижніх кінцівок. Також він потребує постійного стаціонарного лікування, так як має тяжку форму цукрового діабету. Значна частина коштів від його доходів витрачається на його лікування. Також має батьків пенсійного віку, які постійно потребують його допомоги та догляду. Не зважаючи на всі ці факти, він постійно пересилає позивачці та власним дітям кошти на утримання, навіть часто залишаючись сам без засобів до існування та лікування. Часто для цього використовує кредитні картки. Окрім того, позивачка отримує щомісячну допомогу на дітей від Польської влади, українські біженці у Польщі отримують щомісячну допомогу на дітей до 18 років. Виплати складають 800 злотих на дитину - майже 8000 грн. Вимога позивачки про стягнення з нього 1/3 частини всіх його доходів не відповідає вимогам чинного законодавства, розмір аліментів є необґрунтовано великим, не враховує його реального матеріального положення та інші істотні обставини, що мають значення для вирішення подібного роду питань. Він не відмовляється від утримання своїх неповнолітніх дітей. Однак, враховуючи викладене просив позовні вимоги задовольнити частково, призначити сплату аліментів на утримання двох дітей - доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 - в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на утримання кожної дитини відповідно віку, щомісячно, відповідно до вимог законодавства.

Від позивача відповіді на відзив до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.11.2008 року (а.с. 12).

За період перебування у шлюбі у них народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13) та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20.05.2024 року шлюб між сторонами у справі розірвано (а.с. 28-30).

На даний час позивач з дітьми проживає у Польщі, м. Копидлув 3/1, 98-350 Біла-Друга.

Вказана обставина відповідачем не заперечувалася.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є учнем 3а класу Державної початкової школи імені Марії Конопніцької в Білій Парцелі у 2024/2025 навчальному році. Прийнято/зараховано до школи 22.03.2022 року (а.с. 24).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 1 класу Загальноосвітньої школи № 1 в Комплексі шкіл №1 у Велюні у навчальному році 2024/2025. Прийнята до школи 01.09.2024 року (а.с. 26).

Згідно довідки №19 від 27.01.2025 року Липівського старостинського округу Макарівської селищної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 21.08.2023 року по теперішній час, але фактично проживали разом з батьками, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2018 року по 09.03.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Досліджуючи відзив відповідача та додані до нього докази на підтвердження викладених у ньому заперечень, відповідачем подано копії наступних документів: заяву про звернення до Державної прикордонної служби країни від 25.12.2023 року, відповідь Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 04.01.2024 року, заяву до Міністерства закордонних справ України від 25.12.2023 року, заяву до Міністерства юстиції України від 20.12.2023 року, заяву про сприяння поверненню дітей в Україну на постійне місце проживання від 20.12.2023 року, банківський витяг (інформацію) про перерахунок коштів (позивачу), консультативний висновок спеціаліста поліклініки КНП «Макарівська БЛІЛ МСР» від 14.03.2025 року, довідки від 14.03.2025 року про офіційне працевлаштування та розмір його зарплати (а.с. 81-106).

Інші доводи викладені у відзиві відповідачем належними доказами не підтверджено.

Отже суд вважає, що із доданих до відзиву відповідачем доказів свідчить, що відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей так як зазначає про це у позові позивач.

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Між сторонами склались правовідносини, які регулюються ст. ст. 180-183 Сімейного кодексу України, якими передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, визначені ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Обов`язок батьків по утриманню дитини до досягнення нею повноліття закріплений також у статті 51 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до повноліття дітей. Дійшовши до висновку про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що відповідач-батько повинен утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Судом враховано вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Також при визначенні розміру аліментів суд врахував обставини, визначені ст. 182 СК України, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

При цьому слід зауважити, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору у даній справі.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 50 % судового збору, який у даній справі становить 1 211,20 грн., а саме 605,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 268, 354-355, 430 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 24.01.2025 року і до повноліття дітей.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося – з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 29.04.2025 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Л.В. Білоцька