ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 квітня 2025 р.Справа № 215/2097/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий ради про скасування рішення, встановлення наявності компетенції (повноважень),-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа №215/2097/25з Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 22.11.24р. вх. С-426-П створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення на сесії Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати не створювати такі перешкоди і скасувати рішення від 30.01.24 р.

Відповідно до ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 р. вищезазначену позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Питання щодо відкриття провадження по справі судом вирішено не було.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 року справу розподілено та 23.04.2025 року передано на розгляд судді Неклесі О.М.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження в частині позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 22.11.24р. вх. С-426-П створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення на сесії Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати не створювати такі перешкоди.

У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір – спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно п. 3 ч.1  ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2019 року у справі №802/833/17-а.

Разом з тим, під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №705/748/17, від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 та у справі №9901/70/19 від 12.06.2019 року, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №800/566/17, від 10.07.2018 року у справі №825/1808/17, від 05.07.2019 року у справі №802/833/17-а, від 18.03.2020 року у справі №461/10234/15-а, від 26.05.2020 року у справі №808/4327/15, від 29.04.2020 року у справі №160/1106/19, від 07.10.2020 року у справі №320/1360/19, від 23.02.2021 року у справі №808/1259/18, від 18.11.2021 року у справі №280/9295/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що у цій справі, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 року по справі № 280/9295/20, від 13.03.2019 року по справі №820/3713/17.

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 30.03.2023 року по справі №990/15/23, від 22.03.2018 року по справі у справі №800/559/17.

Приписами ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод       від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом     поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відтак, розгляд справи належним судом відповідає принципу ефективності провадження як механізму судового захисту.

Також з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у вищенаведених постановах, суд зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому, зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в суді жодної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд не роз`яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 року у справі №215/1516/24, від 14.08.2024 року у справі №215/7675/23, від 24.07.2024 року у справі №215/2914/24, від 17.07.2024 року у справі №215/1518/24, від 11.06.2024 року у справі №215/368/24, від 28.05.2024 року у справі №215/3847/23, від 13.05.2024 року у справі №215/2424/21, від 13.05.2024 року у справі №215/33/24, від 18.04.2024 року у справі№215/1519/23, від 18.04.2024 року у справі №215/1189/23, від 18.04.2024 року у справі №215/121/23, від 27.03.2024 року №215/5916/23, від 11.03.2024 року у справі №215/5332/22, від 06.03.2024 року у справі №215/2486/22, від 28.02.2024 року у справі №215/118/23, від 11.01.2024 року у справі №215/4846/23, від 28.12.2023 року у справі №215/4613/23, від 16.10.2023 року у справі №215/104/23.

Суд підкреслює, що пов`язаність вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимогу та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб`єктами владних повноважень, яким позивач не є. Відповідно, неможливим є і розгляд похідних вимог про визнання поведінки протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення наявності компетенції, в той час як інші вимоги мають похідний характер та заявляються виключно в зв`язку з заявленням основної вимоги. Таким чином, цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційованим позивачем – фізичною особою.

Визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за вказаною позовною заявою в частині позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 22.11.24р. вх. С-426-П створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення на сесії Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати не створювати такі перешкоди на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви (ч. 2 ст. 170 КАС України).

Керуючись статтями 2, 4 ,5, 19 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до  виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в частині позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 22.11.24р. вх. С-426-П створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення на сесії Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати не створювати такі перешкоди.

Відповідно до ч. 5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 28.04.2025 року.

Суддя                                                                                 О.М. Неклеса